Визначення ідентифікаторів хостів у підмережі
Після визначення ідентифікаторів підмереж визначаються ідентифікатори хостів у цих підмережах. Цей процес проілюсторваний на рисунку 5 для мережі класу В.
Ідентифікатори Діапазон
підмереж ідентифікаторів хостів
00000000 = 0 Не використовується
00100000 = 32 x.y.32.1 – x.y.63.254
01000000 = 64 x.y.64.1 – x.y.95.254
01100000 = 96 x.y.96.1 – x.y.127.254
10000000 = 128 x.y.128.1 – x.y.159.254
10100000 = 160 x.y.160.1 – x.y.191.254
11000000 = 192 x.y.192.1 – x.y.223.254
11100000 = 224 Не використовується
Рис. 5. Приклад визначення ідентифікаторів хостів у підмережах
Для мережі класу в
Кожне чергове значення ідентифікатора підмережі, збільшене на одиницю – це початок діапазону ідентифікаторів хостів у підмережі. З другої сторони, значення цього ідентифікатора підмережі, зменшене на одиницю – це кінець діапазону ідентифікаторів хостів у попередній підмережі.
Відомо, що кожна мережа має свої три атрибути – IP-адресу самої мережі (ідентифікатор хоста в ній рівний “всім 0”), широкомовну адресу хостів у цій мережі (ідентифікатор хоста в ній рівний “всім 1”) та адресу маршрутизатора (для кожної мережі повинен бути хоча б один маршрутизатор, щоб з’єднати її з іншими мережами, - як правило, це наступна адреса після адреси мережі). Тому для кожної новоутвореної підмережі ці атрибути також повинні бути встановлені. В таблиці 5 наведений приклад розбиття мережі класу С на підмережі із зазначенням усіх атрибутів для кожного з новоутворених сегментів.
Для того, щоб визначити кількість хостів у підмережі, необхідно здійснити наступне.
Підрахувати кількість біт, котрі можна використовувати для ідентифікаторів хостів. Наприклад, якщо Ви маєте мережу класу В і 16 біт використовуються для ідентифікатора мережі, а ще 2 біти – для ідентифікаторів підмереж, то для ідентифікаторів хостів залишається 14 біт.
Визначити кількість m хостів у підмережі згідно рівняння
,
де n
– це кількість біт, відведених під
ідентифікатори хостів. В нашому прикладі
n
= 14 біт. Таким чином, m
= 16382 хостів.
Приклади масок підмереж, приклади розбиття мереж на підмережі
В таблицях 2, 3 та 4 перелічені маски підмереж для мереж класу А, В та С, задані з використанням одного октету та відповідні цим маскам значення максимальної кількості підмереж та максимальної кількості хостів у них.
Таблиця 2
Маски підмереж для мереж класу А
Кількість підмереж |
Необхідна кількість біт |
Маска підмережі |
Кількість хостів в підмережі |
0 |
1 |
Не використовується |
Не використовується |
2 |
2 |
255.192.0.0 |
4194302 |
6 |
3 |
255.224.0.0 |
2097150 |
14 |
4 |
255.240.0.0 |
1048574 |
30 |
5 |
255.248.0.0 |
524286 |
62 |
6 |
255.252.0.0 |
262142 |
126 |
7 |
255.254.0.0 |
131070 |
254 |
8 |
255.255.0.0 |
65534 |
Таблиця 3
Маски підмереж для мереж класу В
Кількість підмереж |
Необхідна кількість біт |
Маска підмережі |
Кількість хостів в підмережі |
0 |
1 |
Не використовується |
Не використовується |
2 |
2 |
255.255.192.0 |
16382 |
6 |
3 |
255.255.224.0 |
8190 |
14 |
4 |
255.255.240.0 |
4094 |
30 |
5 |
255.255.248.0 |
2046 |
62 |
6 |
255.255.252.0 |
1022 |
126 |
7 |
255.255.254.0 |
510 |
254 |
8 |
255.255.255.0 |
254 |
Таблиця 4
Маски підмереж для мереж класу С
Кількість підмереж |
Необхідна кількість біт |
Маска підмережі |
Кількість хостів в підмережі |
Не використовується |
1 |
Не використовується |
Не використовується |
2 |
2 |
255.255.255.192 |
62 |
6 |
3 |
255.255.255.224 |
30 |
14 |
4 |
255.255.255.240 |
14 |
30 |
5 |
255.255.255.248 |
6 |
62 |
6 |
255.255.255.252 |
2 |
Не використовується |
7 |
Не використовується |
Не використовується |
Не використовується |
8 |
Не використовується |
Не використовується |
Проте деколи корисно проводити розбиття на підмережі, використовуючи для цього два, а деколи і три октети. Наприклад, маючи мережу класу А (наприклад, інтранет-діапазон 10.0.0.0), необхідно розбити її таким чином, щоб забезпечити біля 1000 підмереж, кожна з яких повинна містити 750 хостів. Для цього необхідно скористатись другим та частиною третього октету:
Ідентифікатор Маска підмережі Маска підмережі в двійковому форматі мережі
10.0.0.0 255.255.248.0 11111111 11111111 11111000 00000000
13 біт
Використовуючи 13 біт для ідентифікатора підмережі при розбитті на підмережі мережі класу А, отримуємо 8190 підмереж, в кожній з яких може бути до 2046 хостів. Таким чином, це відповідає поставленим вимогам і, в той же час, не лімітує подальше розширення мереж.
Розглянемо приклад розбиття мережі класу С на дві, чотири і вісім підмереж, зазначивши для кожної підмережі 5 параметрів – маску підмережі, адресу підмережі, адресу маршрутизатора , широкомовну адресу хостів в даній підмережі та кількість хостів в підмережі (див. таблицю 5). Зазначимо, що в таблиці 5 адреси підмереж спеціального призначення також використовуються, що означає, що маршрутизатори підтримують ці підмережі (такими маршрутизаторами можуть бути звичайні комп’ютери з двома чи більше мережними адаптерами та з активованою опцією маршрутизації, - вони є найбільш типовим прикладом маршрутизаторів для малих мереж).
Таблиця 5