- •“Інформаційна безпеки”
- •Теоретичні відомості
- •Загальні положення
- •Критерії визначення параметрів підмереж
- •Визначення маски підмережі
- •Послідовність біт маски підмережі
- •Визначення ідентифікаторів підмереж
- •Значення октетів масок
- •Для мережі класу в
- •Приклади масок підмереж, приклади розбиття мереж на підмережі
- •Визначення ідентифікаторів хостів у підмережі
- •Розбиття мережі класу с на підмережі
- •Об’єднання мереж (supernetting) в протоколі iPv4
- •Типи мереж cidr
- •Завдання
- •2.1 Домашня підготовка до роботи
- •2.2 Виконати в лабораторії
- •Контрольні запитання
- •Список літератури
- •Поділ на підмережі (subnetting) та об’єднання мереж (supernetting)
- •Інструкція
Розбиття мережі класу с на підмережі
Кількість підмереж |
Маска підмережі |
Номер підмережі |
Адреса маршрутизатора |
Широкомовна адреса |
Кількість хостів в підмережі |
1 |
255.255.255.0 |
x.y.z.0 |
x.y.z.1 |
x.y.z.255 |
254 |
2 |
255.255.255.128 |
x.y.z.0 |
x.y.z.1 |
x.y.z.127 |
126 |
|
255.255.255.128 |
x.y.z.128 |
x.y.z.129 |
x.y.z.255 |
126 |
4 |
255.255.255.192 |
x.y.z.0 |
x.y.z.1 |
x.y.z.63 |
62 |
|
255.255.255.192 |
x.y.z.64 |
x.y.z.65 |
x.y.z.l27 |
62 |
|
255.255.255.192 |
x.y.z.128 |
x.y.z.129 |
x.y.z.l91 |
62 |
|
255.255.255.192 |
x.y.z.192 |
x.y.z.193 |
x.y.z.255 |
62 |
8 |
255.255.255.224 |
x.y.z.0 |
x.y.z.1 |
x.y.z.31 |
30 |
|
255.255.255.224 |
x.y.z.32 |
x.y.z.33 |
x.y.z.63 |
30 |
|
255.255.255.224 |
x.y.z.64 |
x.y.z.65 |
x.y.z.95 |
30 |
|
255.255.255.224 |
x.y.z.96 |
x.y.z.97 |
x.y.z.127 |
30 |
|
255.255.255.224 |
x.y.z.128 |
x.y.z.129 |
x.y.z.159 |
30 |
|
255.255.255.224 |
x.y.z.160 |
x.y.z.161 |
x.y.z.191 |
30 |
|
255.255.255.224 |
x.y.z.192 |
x.y.z.193 |
x.y.z.223 |
30 |
|
255255.255.224 |
x.y.z.224 |
x.y.z.225 |
x.y.z.255 |
30 |
Об’єднання мереж (supernetting) в протоколі iPv4
Технологія об’єднання мереж (supernetting) у протоколі IPv4 носить ще назву безкласової міждоменної маршрутизації (Classless Inter-Domain Routing, CIDR) і описана в RFC 1518 та RFC 1519. Вона була розроблена з метою зменшення витрат адресного простору, брак якого є чи не основним недоліком протоколу IPv4. Як відомо, до 1994 р. видача мережі класу С була мінімальним блоком IP-адрес, що видавався організаціям. Для одних випадків (одиниці – десятки IP-адрес) це було забагато, для інших (декілька сотень IP-адрес) – замало.
Технологія CIDR була запропонована як така, що давала більшу гнучкість при виділенні блоків IP-адрес. Мережі CIDR описуються як “слеш (slash) x”, де x – це кількість біт (зліва підряд), що контролюються організацією, яка видає IP-адреси – InterNIC. Згідно термінології CIDR – мережі класу А,В і С – це відповідно “слеш 8”, “слеш 16” та “слеш 24”. Завдяки CIDR InterNIC може не лише визначати мережі класу А, В і С, але і мережі з проміжними масками підмережі. Нехай, наприклад, необхідно орендувати в InterNIC 50 IP-адрес для Вашої мережі – раніше Вам було би запропоновано мережу класу С, а зараз блок IP-адрес із маскою підмережі 255.255.255.192. Це означає, що у Вашому розпорядженні буде лише 6 біт, тобто 64 хости в підмережі, що є цілком достатньо. Назва цієї мережі буде “слеш 26”. В таблиці 6 представлені деякі типи мереж CIDR.
На відміну від ділення на підмережі, при об’єднанні мереж частина біт ідентифікатора мережі маскується як ідентифікатор хоста – це збільшує ефективність маршрутизації.
Візьмемо другий приклад. Замість того, щоб надати організації, яка має 2000 хостів, мережу класу В, InterNIC виділяє їй 8 ідентифікаторів мереж класу С, які в сукупності забезпечать 2032 хости. Це дозволить зекономити ідентифікатори мереж класу В. Але ця технологія породжує нову проблему. При використанні звичайних механізмів маршрутизації маршрутизатори в Internet повинні підтримувати ще 7 додаткових записів у своїх таблицях, щоб направляти пакети в мережу такої організації. Для розвантаження маршрутизаторів мережі Internet технологія безкласової маршрутизації CIDR дозволяє об’єднати усі вісім записів таблиці маршрутизації в один, який відноситься одночасно до всіх виділених організації мереж класу С.
Приклад використання технології CIDR для даного випадку проілюстрований на рисунку 6. В даному прикладі організації було виділено 8 ідентифікаторів мереж класу С- з 220.78.168.0 до 220.78.175.0. Запис у таблиці маршрутизації буде виглядати наступним чином:
Ідентифікатор Маска підмережі Маска підмережі в двійковому форматі
мережі
220.78.168.0 255.255.248.0 11111111 11111111 11111000 00000000
Таблиця 5
