5. Розвиток соціології суттєво гальмує її залежність від політики
З початку 1990-х років Україна опинилася в ситуації, по-перше, перерваних історичних наукових традицій, по-друге, перерваних наукових комунікацій у рамках минулої радянської соціології і, в кінцевому підсумку, невідповідності новому, формально не периферійному статусу науки, якого вона набула після утворення незалежної держави. Ці проблеми і сьогодні є гальмом у розвитку вітчизняної соціологічної науки. Знання сучасної соціології в нас фрагментарні, нерідко з акцентуацією на окремих ідеях, які або безнадійно застаріли, або перебувають на периферії сучасного соціологічного пізнання. Також існує проблема відсутності адекватної сучасної наукової комунікації як усередині співдружності, так і за його національними рамками. Ми часто не йдемо на комунікацію в результаті мовної некомпетентності. Для розвитку української соціології проблемою також є дрібнотем'я. Ми чомусь боїмося виходити на вивчення системних проблем соціуму та прогнозування перспективи розвитку суспільства в контексті світового розвитку.
Надзвичайно важливим є внесок соціології в розуміння того, яким чином виглядає наше суспільство в контексті глобальних процесів розвитку, як ми можемо вписуватися в ці процеси, що ми можемо (або не можемо) пропонувати іншим. Суттєво гальмує розвиток соціології її залежність від політики. Я бачу проблему і в процесах вестернізації вітчизняної соціології. Ми дуже легко запозичуємо чужі концепції і дуже легко відмовляємося від свого власного соціологічного спадщини. Я думаю, що ми ще повинні оволодіти мистецтвом пізнання інших соціальних світів, не втрачаючи того, що ми самі змогли пізнати в нашій унікальній соціальній дійсності.
6. Соціологічні дисципліни
Починаючи з 90-х років ХХ-го сторіччя в системі освіти відбулися певні зрушення. Вони пов'язані з гумманітарізаціей освіти, коли з'являлися нові напрямки підготовки майбутніх фахівців, серед яких почесне місце зайняла соціологія. Були внесені істотні зміни в навчальні плани вищої школи. З 2001 р. соціологія є обов'язковою дисципліною в закладах II - IV рівнів акредитації. Однак одночасно виникли і проблеми в розвитку соціологічної освіти, які не вирішені й дотепер.
Проблеми соціологічної освіти полягають в тому, що, по-перше, навчальні соціологічні дисципліни відстають від реалій сучасного життя. Їх зміст не спрямоване на розкриття і пояснення трансформацій, які відбуваються. По-друге, в суспільстві все ще не сформований необхідний рівень потреби в соціології як науці та навчальній дисципліні. По-третє, недооцінюються социализирующие, світоглядно-виховні властивості соціології. По-четверте, в буденному свідомості соціологія ще асоціюється виключно з опитуваннями громадської думки.
Наталія Вікторівна Паніна була очевидцем і учасником становлення української соціології. Ця наука відроджувалася в 1960-х-1970-х роках поколінням, якому пощастило засвоїти революційні й досі не перевершені здобутки світової соціологічної думки. Саме тоді сформувався вузький соціальний коло, представники якого були обізнані про діяльність один одного незалежно від географічної локалізації. Неформальні механізми соціального контролю, які грунтувалися на цінностях моралі, порядності, безкорисливості та професіоналізму, змушували цих людей підходити до проблем отримання соціологічної інформації з обережністю і зваженістю.
Саме об'єктивний образ соціальної дійсності склав науковий доробок Наталії Вікторівни, у коло наукових інтересів якої потрапили чи не всі зрізи відносин у нашому суспільстві. Крім суто наукових робіт, вона, спираючись на досягнення соціальної психології, в науково-публіцистичних творах розкривала складні механізми людського спілкування, шляхи і засоби подолання непорозумінь у взаєминах з оточуючими. Одним із найбільших внесків можна назвати дуже важливий проект: "Українське суспільство: моніторинг соціальних змін". Цей проект став основою десятків кандидатських і докторських дисертацій. Цей проект дає змогу виявляти соціологічні закони суспільства у період суспільних перетворень.