7. Громадський престиж соціології
Соціологія за своєю сутністю повинна бути публічною наукою. Вона і є публічною наукою. Ми повинні мати на увазі, що соціологічна істина перебуває завжди на перетині наукових роздумів і соціальної реальності, наших осмислень цієї реальності та суспільної практики. Хотілося б конкретизувати проблему публічності, маючи на увазі різні її аспекти. Перший аспект - це взаємодія соціології з суспільством, і широкою аудиторією. Це проблема популяризації. Ч.р. Міллс говорив про те, що соціологи повинні навчитися популяризувати свої ідеї і робити це зрозумілою мовою. Другий аспект - взаємодія соціології з владою. Соціологам необхідну співпрацю з владою. І третій аспект - про взаємодію професіоналізму та громадянськості. Я глибоко переконана, що саме громадянська відповідальність обумовлює необхідність високого професіоналізму. Зараз, на мою думку, соціологія багато в чому втратила суспільний престиж.
Стан сучасної української соціології я оцінюю, перш за все, виходячи з того, що це жахливо цікава наука, оскільки вона допомагає, з одного боку, "роскалдовивать" світ і пояснювати пересічній людині, яким саме є те суспільство, в якому він живе не тільки з точки зору повсякденного знання, в якому кожна людина існує, але і з точки зору наукового пізнання тієї більш широкої комплексної картини світу, яку в цілому, на мою думку, і покликана створювати сучасна соціологія.
ВИСНОВОК
Соціологія, перш за все, потрібна, щоб виявити суперечності, які складаються в життєдіяльності суспільства, труднощі і ризики розвитку соціуму. ХХI сторіччя - це сторіччя ризиків. Як би ми не були впевнені, що ми люди вільні, з кожним десятиліттям, з кожним сторіччям ми все більше і більше залежні люди. Аларміські рух якраз і показує, що чим більше в технічній сфері набуває людство, тим більше воно незалежно від цих досягнень. І тому ХХI сторіччя буде сторіччям подолання ризиків, розуміння ризиків і не тільки природних і техногенних, але ризиків, які людина несе сам собі.
Соціологія може бути визначена як наука про ризики, які створює людина іншим людям, але сам же знаходить кошти долати ці ризики.
Соціологічне пізнання проблем освіти може бути двояким. Перший підхід - використання соціологічних методів у процесі досліджень, що проводяться в рамках спеціальних дисциплін: в педагогіці, психології, етики, антропології, валеології чи якоїсь іншої науки. При такому підході соціологія є засіб або інструмент для вирішення завдань вищеперелічених дисциплін і носить "вторинний", підлеглий характер, бо безпосередній предмет дослідження залишається в рамках якоїсь із позначених наук і не виходить за її межі. При другому підході вивчення об'єктів системи освіти ведеться з точки зору предмету соціології, і її методу, а психолого-педагогічні аспекти розглядаються остільки, оскільки це необхідно для теоретичного уявлення про даних об'єктах і відносинах між ними. Саме даний підхід, "первинний", є основоположним для соціології освіти.