30. Персоніфікований облік у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

У нашій державі історично склалася система пенсійного забезпечення на засадах солідарності поколінь, коли працюючі утримують своїх непрацюючих співвітчизників — пенсіонерів. А це означає, що поточна виплата пенсій фінансується за рахунок тих внесків, які працівники підприємств у даний час перераховують до Пенсійного фонду.

Одним із головних напрямків реалізації заходів щодо реформування солідарної системи пенсійного забезпечення в Україні було впровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб (скорочено СПОВ). Таким чином, починаючи з 1998 року, в базі даних накопичується інформація про заробіток та трудовий стаж тих працівників, на яких роботодавці по закінченню календарного року подають відомості до відділу персоніфікованого обліку. Значна частина фізичних та юридичних осіб не сплачує внески або звітується до ПФУ про відсутність господарської діяльності.

Абзац 21 ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058) дає нам таке визначення:

Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування - це організація і ведення обліку відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

При цьому ч. 1 ст. 21 Закону № 1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб і персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застраховані особи. Іншими словами органи Пенсійного фонду повинні вести деталізований облік відомостей про кожну застраховану особу.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону № 1058 на кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, до якої заносяться особові дані, страховий стаж, заробітна плата (доход), сума сплачених страхових внесків, виплата пенсій за рахунок коштів пенсійного фонду і т.д.

Всі фізособи - СПД, у т.ч. ті, котрі вибрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок тощо) згідно п. 3 ст. 11 Закону № 1058 підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

А оскільки (ми вже говорили про це вище) органи Пенсійного фонду ведуть персоніфікований облік всіх застрахованих осіб, то кожна фізособа - СПД (незалежно від того, є чи в неї наймані робітники чи ні) підлягає реєстрації в системі персоніфікованого обліку.

Для ведення персоніфікованого обліку ч. 6 ст. 21 Закону № 1058 передбачено, що відомості про фізичні особи - СПД, у тому числі ті, котрі вибрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок тощо) надаються ними самими до територіального органу Пенсійного фонду. Іншими словами Законом № 1058 регламентовано, що приватні підприємці повинні надавати до Пенсійного фонду для персоніфікованого обліку необхідні дані про себе. Ці дані надаються у вигляді персоніфікованої звітності.

Однак порядок її надання до Пенсійного фонду, на жаль, на сьогоднішній день законодавчо не урегульовано. Пов'язано це з тим, що Інструкція про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями і громадянами збору на обов'язкове пенсійне страхування й інші платежі, а також обліку їхнього надходження до Пенсійного фонду України, затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 р. № 16-6 (далі - Інструкція № 16-6) втратила свою силу.

Замість неї постановою Правління ПФУ від 19.12.03 р. № 21-1 затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція № 21-1).

Отож, уся проблема в тім, що в новій Інструкції № 21-1 немає пункту, аналогічного п. 9 Інструкції № 16-6 "Організація персоніфікованого обліку відомостей в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування".

Зверніть особливу увагу, що в новій Інструкції № 21-1 прописані штрафні санкції за ненадання або несвоєчасне надання, надання за невстановленою формою або недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку й іншій звітності, передбаченій законодавством, до органів Пенсійного фонду.

За такі дії п. 9.3.5 Інструкції № 21-1 передбачений штраф у розмірі 10% страхових внесків, що були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки надання відомостей, звітності, але не менше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А за повторне порушення сума штрафу подвоюється.

Таким чином, санкції за ненадання звітності є, а порядку її надання немає. Зважаючи на все відсутність у новій Інструкції № 21-1 пункту саме про організацію і порядок подачі персоніфікованої звітності - просто недогляд осіб, відповідальних за розробку цього документу. Зрозуміло, згодом "недолік" усунуть, а доти загальне питання подачі персоніфікованої звітності, як говориться, "залишається відкритим".

В даній ситуації є два варіанти дій:

1. Скористатися нормами "старої" Інструкції № 16-6 і перенести їх на реалії сьогодняшнього дня.

2. Дочекатися появи офіційних роз'яснень з цього приводу.

Багатий досвід практичної роботи розвинутих держав в галузі пенсійного страхування переконливо свідчить, що саме визначальну роль у забезпеченні дотримання діючого законодавства по створенню мотивації до сплати страхових внесків, налагодженню контролю за правильним призначенням пенсій та повнішим врахуванням трудового внеску кожного громадянина, відіграє система персоніфікованого обліку тих відомостей про застрахованих осіб, які згодом використовуватимуться для призначення та виплати їм пенсій. Тому запровадження даного механізму в пенсійну систему України і стало пріоритетною потребою сьогодення.

Стимулом, який послужив для активізації роботи, спрямованої на створення нормативно-правової бази щодо запровадження в державі системи персоніфікованого обліку, як одного з першочергових завдань реформування пенсійної системи, став спеціальний Указ Президента України від 4 травня 1998 року “Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у систему обов’язкового пенсійного страхування”, яким було передбачено розробити і затвердити комплекс заходів щодо поетапного впровадження протягом 1998-2000 років у Пенсійному фонді України автоматизованого персоніфікованого обліку. На виконання вищезгаданого документа Кабінет Міністрів України у червні цього самого року, ухвалив Постанову “Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування”. Таким чином, починаючи з 1998 року в Україні було розпочато поетапне впровадження персоніфікованого обліку в систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, підґрунтям якого стало вдосконалення усієї системи пенсійного страхування. Доречи, прийнятий Верховною Радою України 9 липня 2003 року Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, остаточно затвердив, що всі процеси, які пов’язані з надходженням доходів, визначенням стажу, заробітної плати та перерахуванням пенсій, покладаються на систему персоніфікованого обліку.

Сутність персоніфікованого обліку в сфері пенсійного страхування, полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення інформації про застрахованих осіб, необхідної для розрахунку пенсій відповідно до трудового стажу, розміру заробітку і пенсійних внесків кожного застрахованого громадянина, пов’язаних з визначенням права на їх виплати з Пенсійного фонду та їхнього розміру за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Отже, відтепер на кожну особу, яка зареєстрована в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, Пенсійним фондом відкривається персональна облікова картка, в якій відображаються анкетні дані про фізичну особу, дані про стаж, заробіток і сплачені страхові внески, а також інша необхідна для ведення персоніфікованого обліку інформація. Так, особа може на протязі усього свого трудового життя, працювати не змінюючи місце роботи, чи навпаки неодноразово з різних причин його змінювати, або навіть працювати одночасно на декількох підприємствах, установах, організаціях тощо, однак дані про стаж, заробіток та сплачені страхові внески будуть відображатися на її персональній обліковій картці з урахуванням усіх місць трудової діяльності, і коли настає страховий випадок, встановлений пенсійним законодавством, відомості з персональної облікової картки, стають базою для визначення пенсійних прав особи, на підставі яких і буде призначатися пенсія.

Приділяючи увагу даному питанню, зазначимо, що запровадження персоніфікованого обліку у систему пенсійного страхування України, дозволяє перш за все реалізовувати повною мірою страхову сутність пенсії, адже забезпечує розвиток пенсійного забезпечення у напрямку встановлення прямої залежності розміру пенсії від заробітку, з якого сплачуються страхові внески і страхового стажу – періоду, протягом якого сплачувалися ці внески.

Також персоніфікований облік створює необхідні інформаційно-технологічні передумови для реалізації базових принципів пенсійного страхування в державі. Та має усі можливості для більш точнішого прогнозування чисельності зайнятого населення та пенсіонерів у державі як у цілому, так і по окремим професіям, і як наслідок, більш точніша оцінка необхідних витрат на виплату пенсій.

Крім цього, завдяки персоніфікованому обліку, на практиці вперше реалізовується принцип саморегулювання відносин між роботодавцем та робітником, який сприяє посиленню контролю за інформацією яка надходить із звітів роботодавців та зрештою забезпечує більш високий рівень відповідальності та платіжної дисципліни страхувальників.

У той же час персоніфікований облік створює гарантовані передумови для повноцінного забезпечення достовірності первинних даних про заробіток, з якого обчислюються страхові внески, розмір страхових внесків та будову трудового (страхового) стажу застрахованих громадян.

І, нарешті, завдяки персоніфікованому обліку вирішуються нагальні проблеми які виникають у процесі підтвердження документів необхідних для реалізації права на пенсію.

Наведене вище дає підстави зробити висновок, що факт введення персоніфікованого обліку у практику Пенсійного фонду, дійсно означає рішучий крок уперед у моделі побудови нової пенсійної системи, оскільки, по-перше, дозволяє її призвести у відповідність до ринкових відносин, по-друге, функціонування даного механізму забезпечує захист прав і свобод застрахованих осіб у сфері пенсійного страхування та найголовніше завдяки персоніфікованому обліку, розрахунок пенсій кожної особи ставиться у пропорційну залежність до її страхового стажу та розміру зарплати.