Про друга

«Завжди бути самому — надто важко для мене,— так гадає самітник. — Завжди все сам та сам — із часом стає вже два!» «Я» і «мене» всякчас надто запальні у розмові; як таке можна витримати, коли б не було друга? Друг для самітника — завжди третій; третій — це корок, що не дає розмові двох поринути у безодню. О, надто багато безодень є для самітників. Тому їм так хочеться мати друга і його вершину. Наша віра в інших виказує, у що ми охоче бажали б вірити у нас самих. Наше прагнення мати друга — це наш зрадник. А часто за допомогою любові хочуть лише перескочити через заздрість. І часто людина нападає та наживає собі ворога, щоб приховати, що й вона відкрита для нападу. «Будь принаймні моїм ворогом!» — так каже глибока пошана, що не наважується просити про дружбу. Коли хочеш мати друга, то треба хотіти й вести за нього війну, а щоб вести війну, треба вміти бути ворогом. У своєму другові слід іще поважати ворога. Чи вмієш ти підійти до свого друга впритул, не переходячи на його бік? У своєму другові треба мати свого найкращого ворога. Коли чиниш опір йому, серцем повинен ти бути найближче до нього. Ти не хочеш перед другом своїм носити одяг? Другові має бути за честь, коли ти постаєш перед ним такий, як є? Але він посилає тебе за це к бісу! Хто себе не приховує, той обурює решту,— такі вагомі у вас підстави боятися голизни! Так, якби ви були боги, вам слід було б соромитися свого одягу! Ти не можеш для друга свого досить гарно прибратись, бо мусиш бути для нього стрілою і прагненням до надлюдини. Чи бачив ти друга свого, коли він спить,— щоб знати, який він на вигляд? І яке ж у друга твого обличчя? То — твоє власне обличчя у грубому й недосконалому дзеркалі. Чи бачив ти друга свого, коли він спить? Тебе не вжахнув вигляд друга твого? Ох, друже мій, людина — це те, що слід подолати. Друг має вміти вгадувати і мовчати; не прагни всього побачити. Твій сон повинен виказати тобі, що робить твій друг, коли не спить. Хай вгадування стане твоїм співчуттям — ти маєш спочатку довідатись, чи хоче твій друг співчуття. Може, він любить у тобі несхибне око і погляд вічності. Співчуття до друга ховай під твердою корою, на ній ти повинен зламати зуба. Тоді співчуття стане витонченим і солодким. Чи для друга ти — чисте повітря і усамітнення, хліб і бальзам? Дехто не може позбутися власних кайданів, та все ж для друга він — визволитель. Ти раб? Тоді ти не можеш бути другом. Тиран ти? Тоді ти не можеш мати друзів. Надто довго у жінці чаївся раб і тиран. Тому жінка ще не здатна на дружбу: їй відома лише любов. У жіночій любові — несправедливість і сліпота до всього, чого вона не любить. І навіть у мудрій жіночій любові поряд із світлом завжди є несподіванка, й блискавка, й ніч. Ще не здатні жінки до дружби — кішки вони все ще й пташки. Або ж, у кращому разі, корови. Ще не здатні жінки до дружби. Та скажіть мені, чоловіки, хто.з вас до дружби здатний? Ох, чоловіки, ваша вбогість і скупість душі! Ви стільки вділяєте другові, скільки я дам навіть своєму ворогові і через це не збіднію. Є товариськість — хай буде і дружба!

Так казав Заратустра.