4.Аналіз фінансової стійкості підприємства
Під фінансовою стійкістю підприємства розуміють його платоспроможність в часі з дотриманням умови фінансової рівноваги між власними та залученими засобами. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитися за рахунок грошових надходжень, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх джерел формування активів.
Основне завдання аналізу фінансової стійкості полягає у визначенні спроможності підприємства протистояти негативній дії різних факторів (внутрішніх, зовнішніх та не передбачуваних), що впливають на його фінансовий стан.
Результатом аналізу фінансової стійкості підприємства повинен бути висновок щодо його спроможності здійснювати господарську діяльність, отримувати прибуток в умовах економічної самостійності, а також вірогідність збереження такого стану підприємства. Користувачами результатів аналізу фінансової стійкості можуть бути засновники підприємства, його керівництво ділові партнери та банки. Саме оцінка фінансової стійкості дозволяє зовнішнім користувачам (контрагентам підприємства) визначити фінансові можливості підприємства в майбутньому.
За системного та комплексного підходу до аналізу підприємство розглядається як складний економічний організм, функціонування якого можна описати за допомогою системи параметрів. Тому існуючі методики аналізу фінансової стійкості передбачають проведення дослідження в декілька етапів, склад і кількість яких, а також порядок розрахунку показників в різних літературних джерелах відрізняються залежно від цілей дослідження тощо. Як правило, аналіз фінансової стійкості проводиться в наступній послідовності:
Узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або недостача джерел формування запасів, що отримується у вигляді різниці між величиною джерел формування та вартістю запасів. При цьому мається на увазі забезпеченість запасів такими джерелами, як власні оборотні засоби, довгострокові та короткострокові кредити, кредиторська заборгованість.
Для характеристики джерел формування запасів застосовується кілька показників, які відображають ступінь охоплення різних видів джерел:
Наявність власних оборотних засобів визначається за формулою:
де НВ – наявність власних оборотних засобів.
Власний капітал + Забезпечення наступних витрат і платежів + Доходи майбутніх періодів – Необоротні активи
Наявність довгострокових джерел формування запасів визначається шляхом збільшення наявних власних оборотних засобів на суму довгострокових зобов’язань:
де НД – наявність довгострокових джерел формування.
Власний капітал + Забезпечення наступних витрат і платежів + Доходи майбутніх періоді в+ Довгострокові зобов’язання – Необоротні активи
Показник загальної величини джерел формування запасів дорівнює сумі власних оборотних засобів, довгострокових джерел та короткострокових зобов’язань:
де НЗ – загальна величина джерел формування.
Трьома показниками наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості джерелами їх формування:
Надлишок (+) або нестача (-) довгострокових джерел формування:
де ЗВ – вартість запасів.
Надлишок (+) або нестача (-) довгострокових джерел формування:
Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини джерел формування запасів:
Забезпеченість запасів джерелами їх формування дозволяє класифікувати фінансовий стан за ступенем його стійкості. Можливе виділення чотирьох типів фінансової стійкості.
1. Абсолютна стійкість фінансового стану характеризується тим, що сума власних оборотних засобів перевищує вартість запасів господарюючого суб’єкта. При цьому спостерігається надлишок власних оборотних засобів або рівність суми власних оборотних засобів та запасів.
2. Нормальна стійкість фінансового стану, при якій гарантується платоспроможність господарюючого суб’єкта, при цьому вартість запасів господарюючого суб’єкта менша або дорівнює сумі довгострокових джерел формування.
3. Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан характеризується тим, що зберігається можливість відновлення платоспроможності за рахунок поповнення власного капіталу та збільшення власних оборотних засобів, а також додаткового залучення довгострокових кредитів.
4. Кризовий фінансовий стан (господарюючий суб’єкт знаходиться на межі банкрутства), коли грошові кошти, короткострокові цінні папери та дебіторська заборгованість не в змозі покрити навіть кредиторської заборгованості та прострочених позик.