1.7. Фінансові ресурси

Фонди фінансових ресурсів є об'єктивно необхідною умовою здійснення процесу розширеного відтворення на всіх й.,і-о стадіях і у всіх формах. Джерелом фінансових ресурсів витупає валовий національний продукт.

Створення і використання фінансових ресурсів одночасно означає їх рух. При переміщенні фінансових ресурсів вони від­окремлюються від матеріальних цінностей. Проте рухові ма­теріальних цінностей завжди передує рух фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси — це грошові фонди, які створюються її процесі розподілу, перерозподілу і використання валового національного продукту за певний період. Фінансові ресур­си держави охоплюють ресурси всіх секторів економіки. В кісному секторі фінансові ресурси розподіляються за рівня-м ц управління. Проте не всі ресурси в державі є фінансови-м ц ресурсами, якими розпоряджається держава. У її розпо­рядженні знаходяться ресурси бюджетної системи, різних іі'іігралізованих і децентралізованих фондів, а також дер-ж і "них фінансових інституцій (Національного банку, дер-жащих страхових органів, державних кредитних установ).

Більшість фінансових ресурсів є грошовим вираженням вартості чистого доходу, створеного в державі. Це прибуток, відрахування до Пенсійного фонду. Фонду соціального стра­хування, Фонду Чорнобиля, Фонду сприяння зайнятості на­селення, Фонду конверсії, позабюджетних фондів місцевого самоврядування, доходи від зовнішньоекономічної діяльності.

Друга частина фінансових ресурсів є частиною фонду і'ппживання, що перерозподіляється за допомогою фінансів. Сюди входять прямі та непрямі податки з населення, в тому числі прибутковий податок з громадян, податок на добавле­ну вартість, акцизний збір, плата за землю, податок з влас­ників транспортних засобів, місцеві податки і збори.

17

Третю частину фінансових ресурсів становлять різні від­рахування, що включаються в собівартість продукції. Серед них амортизаційні відрахування, відрахування на геолого­розвідку, плата за воду, плата за землю тощо.

Розгляд структури джерел фінансових ресурсів у тісно­му взаємозв'язку з структурою валового національного про­дукту має важливе теоретичне і практичне значення. По-перше, це дає можливість визначити рівень участі фінансів у розподільчих процесах і на цій основі дати оцінку ефек­тивності функціонування фінансового механізму. По-друге, значно розширюється інформаційна база для розробки фі­нансових показників ефективності економіки і розробки на їх основі напрямів фінансової політики держави.

Співвідношення фінансових ресурсів з загальноекономіч­ними показниками наведено в табл. 2.

У 1995 р. частка фінансових ресурсів по відношенню до ВВП скоротилася порівняно з 1994 р. майже на 10 %. Не­зважаючи на загальну позитивну значимість зазначеної тен­денції, такі різкі коливання у співвідношенні цих показни­ків надзвичайно деструктивні для розвитку макроекономіч­них процесів. Це призводить до механічного руйнування фінансових пропорцій, що сформувалися між господарськи­ми суб'єктами в попередній період, і є фактором поглиблен­ня фінансової кризи, зокрема кризи платежів.

Високий процент фінансових ресурсів по відношенню до ВВП свідчить і про те, що фінансова система виконує над­мірну перерозподільчу функцію. Це, з одного боку, знижує ефективність самої фінансової системи, з іншого — негатив­но позначається на системі розподілу і перерозподілу ство­рюваного продукту. Зокрема, перевантаження фінансової

Т аблиця 2

Показник, млрд крб. 1990 1991 1992 1993 1994 1995

Валовий внутрішній продукт 167,1 299,4 5032,7 148273 1203769 5293310

Фінансові ресурси держави 135,7 281 4943,1 154845,8 981343,6 3801556,6

Частка фінансових ресурсів у

валовому внутрішньому продукті, % 81,2 93,9 98,2 104,4 81,5 71,8

18

системи різними формами перерозподілу ресурсів між гру­пами населення, галузями економіки і регіонами негативно впливає на стимули до праці, оскільки відбувається відрив використання фінансових ресурсів від місця їхнього ство­рення. Потрібні заходи, які б забезпечили більш раціональ­ну структуру співвідношення системи фінансів та ВВП.

Структура створення фінансових ресурсів визначає на­прями їх використання. В результаті використання фінан­сових ресурсів завершується формуванням структури спо­живання і нагромадження в державі.

Використання фінансових ресурсів можна згрупувати за такими основними напрямами: поповнення основного і обо­ротного капіталу — капітальний ремонт, дотації планово збит­ковим підприємницьким структурам, поповнення недостачі оборотних коштів; формування фонду споживання — ви­плати з фонду соціального захисту населення, видатки на соціально-культурні заходи, задоволення соціальних потреб працівників виробничої сфери, соціальна підтримка окре­мих верств населення, видатки на оборону і управління; фор­мування фонду нагромадження — капітальні вкладення, при­дбання обладнання та інвентаря в бюджетних устано­вах, приріст нормативу власних оборотних коштів, витрати по зовнішньоекономічних зв'язках, створення резервних фондів.

У цілому обсяг фінансових ресурсів держави залежить від величини валового національного продукту, його внут­рішньої структури, динаміки складових частин. Правильне і науково обгрунтоване прогнозування величини фінансових ресурсів, напрямів використання їх — одна з основних пере­думов активізації впливу фінансів на економічний і соціаль­ний розвиток держави.