Міжособистісні стилі вирішення конфліктів
ухилення
залагодження
примушування
компроміс
рішення проблем
Рис. 7. Міжособистісні стилі вирішення конфліктів
Ухилення. Цей стиль має на увазі, що людина прагне уникнути конфлікту, тобто не допустити ситуації, яка спровокує виникнення протиріч. Наприклад, не вступати в обговорення питань, що можуть викликати розбіжності.
Залагодження. Цей стиль характеризується поведінкою, яка диктується переконанням, що не варто сердитися, тому, що “ми всі – одна щаслива команда і не слід розгойдувати човен”. При цьому “залагоджувач” намагається приховати причину конфлікту, апелюючи до почуття солідарності. Однак тут є один негативний момент. Можна погасити прагнення до конфлікту в іншої людини і досягти видимості миру, але проблема все рівно залишається невирішеною. Це слід мати на увазі.
Примушування. У рамках цього стилю переважають намагання примусити прийняти свою точку зору будь - якою ціною. Той, хто намагається це зробити, звичайно веде себе агресивно, і для впливу на інших використовує владу шляхом примушування. У результаті цього пригнічується ініціатива підлеглих, творчі починання в їх роботі.
Компроміс. Цей стиль характеризується прийняттям точки зору іншої сторони, але лише до деякої міри. Здатність до компромісу високо цінується в управлінні, тому що це зводить до мінімуму недоброзичливість і часто дає можливість швидко вирішувати конфлікт, задовольняючи обидві сторони.
Однак компроміс на ранній стадії конфлікту, що виник у зв'язку з прийняттям важливого рішення, може скоротити час пошуку альтернатив.
Рішення проблеми. Даний стиль – визнання розбіжності в думках і готовність ознайомитися з іншими точками зору, щоб зрозуміти причини конфлікту і знайти шлях вирішення проблеми прийнятний для всіх сторін. Нижче наведена методика вирішення конфлікту посередництвом стилю “вирішення проблем”:
Визначте проблему в категоріях цілей, а не рішень.
Визначте коло рішень, які прийнятні для обох сторін.
Зосередьте увагу на проблемі, а не на особистих якостях протилежної сторони.
Створіть атмосферу довіри, збільшивши взаємний вплив і обмін інформацією.
Під час спілкування налагодьте стосунки з оточенням, проявляючи емпатію і вислуховуючи думки іншої сторони.
Поведінка в конфлікті. Стратегія і тактика.
Розвиток конфлікту завжди супроводжується зміною психології його учасників. Це зачіпає аналітичні дії, процес ухвалення рішень, емоційний стан і спрямованість пам'яті, соціальні установки людей і їх внутрішні нормативні механізми регуляції. Все це знаходить вираз в поведінці учасників конфлікту, що змінюється.
Слід зазначити, що поведінка в конфлікті зв'язана сильною фрустрацией, стресовим станом його учасників. У такій ситуації психічної напруги можуть здійснюватися вчинки, абсолютно немислимі в нормальній обстановці. Поведінка людей схильна до впливу сильних негативних емоцій, таких, як гнів, лють. Відбуваються також серйозні спотворення в суб'єктивних образах учасників протиборства, що відбувається.
В умовах конфлікту суб'єкт знаходиться перед вибором якогось рішення, яке необхідно приймати негайно, що пов'язано з ризиком, тому що немає часу і можливостей для оцінки альтернативних форм поведінки. Вибір здійснюється не завжди раціонально, а це одна з причин неадекватності дії, що посилюють конфліктну ситуацію.
Звичайно учасники конфліктної ситуації виявляються перед необхідністю вибору однієї з трьох принципових можливостей своїх дій в обставинах, що склалися. Відомий російський конфліктолог Н.В. Грішин описує їх таким чином:
1) шлях боротьби, направлений на те, щоб всіма доступними засобами добитися бажаного;
2) відхід від конфлікту;
3) ведення переговорів з метою знайти прийнятне рішення виниклої проблеми (рис. 8).
Дії учасників конфлікту
шлях боротьби
відхід від конфлікту
ведення переговорів
Рис. 8. Дії учасників конфлікту
Можна виділити три основні моделі поведінки в конфлікті і відповідні типи суб'єктів (рис. 9).
Моделі поведінки в конфлікті
деструктивний
конформістський
конструктивний
Рис. 9. Моделі поведінки в конфлікті
1. Деструктивний тип характеризується постійною готовністю до розв'язування конфлікту, не схилений до компромісів і налаштований на повне придушення супротивника. У побуті - це егоїст, призвідник сварок і скандалів; у установі - кляузник; у натовпі - ініціатор безладів і руйнівних дій; на міждержавному рівні подібні суб'єкти конфліктної дії - мілітаристські держави і різні екстремістські організації.
2. Суб'єкти конформістського типа пасивні, вони швидше поступляться, ніж продовжать боротьбу. Цей тип небезпечний, тому що об'єктивно сприяє, а точніше, провокує і сприяє чужим агресивним устремлінням. Але може зіграти і позитивну роль, якщо суперечності між суб'єктами носять дріб'язковий характер, і тоді компроміс є кращим способом запобігання і вирішення конфлікту.
3. Конструктивний тип прагне погасити конфлікт, знайти рішення, прийнятне для обох сторін, шукає варіанти задоволення обопільних інтересів.
Управління конфліктами
Розрізняють структурні (організаційні) і міжособові способи управління конфліктами (рис. 10).