1) Обов’язкові, що не підлягають зміні при застосуванні. Вони, як правило, встановлюються Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України (штати, ставки зарплати, видатки на відрядження);

2) Розрахункові (факультативні) — середні видатки на розрахункову одиницю. Ці норми встановлюються бюджетними установами при узгодженні з фінансовими органами.

За змістом норми розподіляються на натуральні (матеріальні) і фінансові (грошові). В основі натуральної норми лежить розмір витрат у натуральній формі (витрата електроенергії на квадратний метр площі, що освітлюється), на одну розрахункову одиницю, а фінансова норма — це матеріальна норма, яка виражена в грошах, тобто норми видатків характеризують об’єм витрат на одну розрахункову одиницю.

Залежно від бази розрахунків розрізняють узагальнені та постатейні нормативи. Узагальнені нормативи — це об’єм витрат за всіма статтями видатків на певний виробничий (за профілем установи) показник. Наприклад, норми видатків на охорону здоров’я на одного жителя. Постатейні нормативи відображають норми видатків у розрізі окремих статей. Наприклад, норма видатків на харчування в лікарнях на одного хворого.

Нормативи підрозділяються за методом розрахунку на розраховані на основі фізіологічних потреб (на харчування, освіту та ін.) і розраховані на підставі статистичних спостережень.

Розрізняють чотири види кошторисів видатків: індивідуальні, загальні, зведені і кошториси видатків на централізовані та інші заходи.

Індивідуальні — коли складаються для однієї установи. Ці кошториси відображають потреби в коштах кожної бюджетної установи з урахуванням специфіки їх функціонування.

Загальні кошториси складаються для утримання однотипних невеликих установ (шкіл, бібліотек, клубів та ін.), які обслуговуються централізованими бухгалтеріями. В таких кошторисах обов’язково розшифровуються об’єми фінансування за статтями на кожну установу.

Зведені кошториси містять усі витрати на утримання установ, які підлеглі одному міністерству або відомству. Такі кошториси об’єднують всі індивідуальні, загальні кошториси і кошториси на централізовані заходи. Міністерствами, відомствами, а також виконавчими органами місцевого самоврядування складаються фінансові плани з розрахунками та обґрунтовуваннями, які називаються кошторисами на централізовані заходи (такі, як проведення нарад, конференцій тощо).

Кошторис видатків на утримання бюджетної установи (державного органу або органу місцевого самоврядування) є індивідуальним фінансово-плановим актом, який установлює права і обов’язки керівників цих структур з використовування певного обсягу грошових коштів, а також права та обов’язки фінансуючих органів з виділення цих грошових коштів і контролю за їх використанням.

Єдиний кошторис доходів і видатків складається всіма установами на календарний рік та затверджується керівниками вищих органів, за винятком випадків, прямо передбачених чинним законодавством.

Єдиний кошторис установи (державного органу) складається з двох розділів — доходів і видатків.

У прибутковій частині кошторису доходів і видатків бюджетної установи визначаються планові обсяги асигнувань із загального фонду бюджету (бюджетних асигнувань, що виділяються на утримання установи) та із спеціального фонду бюджету (надходження, отримання яких дозволено відповідними нормативно-правовими актами і основними з яких є кошти, отримані від навчання, плата за надання додаткових освітніх послуг, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих і лікувально-виробничих майстернях, від здачі майна в оренду та ін.).

Загальна сума доходів установи визначається з урахуванням сум надходжень із загального і спеціального фондів бюджету. Тобто вона визначається з урахуванням залишку коштів на початок планового періоду з усіх видів надходжень. При цьому під час формування показників, на підставі яких визначаються доходи планового періоду, обов’язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній рік, а також очікуваного виконання за період, що передує плановому.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи — основний плановий документ, яким визначається загальний річний об’єм, цільові надходження та використання коштів установи. Щомісячний розподіл коштів бюджетної установи проводиться асигнуваннями із загального фонду бюджету на рік. Складання кошторису здійснюється на основі лімітної довідки про бюджетні асигнування, яку присилає вищий розпорядник бюджетних коштів у тижневий термін після затвердження бюджету, з якого фінансується бюджетна установа. Кошторис бюджетної установи затверджує керівник вищої установи.

У видатковій частині кошторису визначається загальна сума витрат установи (органу) з розподілом їх за статтями бюджетної класифікації, а також з виділенням витрат, які планується профінансувати за рахунок бюджетних асигнувань, а також витрат, які планується здійснити за рахунок інших (позабюджетних) надходжень. При цьому в розрахунках за кожною статтею витрат, крім потреб у коштах на покриття витрат поточного року, передбачаються асигнування на покриття заборгованості установи за минулий рік, визначеної на підставі даних річної бухгалтерської звітності і підтвердженої відповідними розрахунками та обґрунтовуваннями.

Отже, видатки бюджетних установ розподіляються на дві групи: капітальні і поточні. Капітальні — це видатки розвитку, а поточні, у свою чергу, розподіляються на адміністративно-господарські й операційні. Адміністративно-господарські — видатки на утримання апарату управління, господарського і обслуговуючого персоналу, відрядження, придбання інвентаря та ін. Операційні — це видатки, пов’язані з характером діяльності установи (придбання книг для бібліотеки, зарплата бібліотекарів, бібліографії та ін.).

Процес складання, затвердження і виконання кошторису називається кошторисним процесом. Його стадії є врегульовані нормами права відособлено-самостійні завершені етапи діяльності учасників кошторисно-бюджетного фінансування, в ході проходження яких індивідуальний фінансовий план переходить з одного якісного стану в інший. Цей рух охоплює кошторисно-бюджетне планування, ухвалення фінансово-планового акту та його реалізацію.

Фінансово-правові відносини за кошторисно-бюджетного фінансування виникають із моменту затвердження кошторису бюджетної установи розпорядником бюджетних коштів вищо­го рівня, оскільки, згідно з чинним законодавством, бюджетним установам можна виділяти бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань. Саме у цьому вбачають правове значення кошторису як індивідуального фі­нансово-планового акта, який хоч і не встановлює правових норм, але спрямований на їх виконання і конкретизує ту чи ту право­ву норму за конкретними правовідносинами.

Правові засади роботи з кошторисами визначає Порядок складання, розгляду, затвердження й основних вимог до вико­нання кошторисів бюджетних установ, затверджений Постано­вою Кабміну від 28.02.2002 р. № 228 (зі змінами). Форму кош­торису затверджує Міністерство фінансів України.

Із 2000 р. в Україні запроваджено два види кошторисів: інди­відуальні та зведені, що складаються відповідно до бюджетної класифікації. Вони різняться рівнем узагальнення інформації про доходи й видатки бюджетних установ. Зокрема, бюджетна установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечен­ня своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією).

План асигнувань із загального фонду бюджету — це помі­сячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі для за­гального фонду, за скороченою формою економічної класифіка­ції, який регламентує взяття установою зобов'язань протягом року. План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і під­лягає затвердженню разом із ним. Як і форму кошторису, фор­му плану асигнувань затверджує Мінфін.

План використаннябюджетних коштів це розподіл бюд­жетних асигнувань, затверджених у кошторисі, за видатками, структура яких відповідає повній економічній класифікації ви датків та класифікації кредитування бюджету.

План асигнувань загального фонду бюджету, план надання кредитів із загального фонду бюджету, план спеціального фон­ду, план використання бюджетних коштів вищих навчальних закладів та наукових установ, помісячний план використання бюджетних коштів є невід'ємними складовими кошторису і під­лягають затвердженню разом із ним. Форми зазначених планів затверджуються Мінфіном.

Зведені кошториси, зведені плани асигнувань загального фонду бюджету, зведені плани надання кредитів із загаль­ного фонду бюджету та зведені плани спеціального фонду — це зведення показників індивідуальних кошторисів, планів аси­гнувань загального фонду бюджету, планів падання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду розпо­рядників коштів бюджету нижчого рівня, що складаються голо­вним розпорядником для подання Мінфіну, Міністерству фінан­сів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам та органам Державного казначейства.

Зведені кошториси не затверджують.

Зведені плани використання бюджетних коштів і зведені по­місячні плани використання бюджетних коштів — це зведення показників індивідуальних планів використання бюджетних ко­штів та індивідуальних помісячних планів використання бюджет­них коштів вищих навчальних закладів і наукових установ — розпорядників коштів бюджету нижчого рівня, що складаються головним розпорядником коштів, через якого вони отримують бюджетні призначення, для подання цих показників Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам та органам Державного казначейства.

Ураховуючи наявність у бюджетах двох фондів — загально­го та спеціального, а також необхідність посилення контролю за витрачанням бюджетних ресурсів та їх заощадження, було ска­совано позабюджетні фонди бюджетних установ і запроваджено дві складові кошторису:

— загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загаль­ного фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій або розподіл надання кредитів із бюджету за класифіка­цією кредитування бюджету;

— спеціальний фонд, що містить обсяг надходжень зі спе­ціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків на здійснення від­ повідних видатків згідно із законодавством, а також на реаліза­цію пріоритетних заходів, пов'язаних із виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів із бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бю­джету.

Установи мають право брати бюджетні зобов'язання, витра­чати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвер­дженими кошторисами і планами асигнувань.

Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи затверджує керівник відповідної вищої за рангом установи.

Мінфін, Державна фінансова інспекція, Міні­стерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінан­сові органи щороку в межах своєї компетенції після прийняття відповідних бюджетів перевіряють правильність складення і за­твердження кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюдже­ту, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (окрім планів використання бюджетних коштів одержу­вачів), помісячних планів використання бюджетних коштів.

До затвердження в установленому порядку зазначених доку­ментів підставою для здійснення видатків або надання кредитів із бюджету є проекти цих кошторисів і планів, засвідчені підпи­сами керівника установи й керівника її фінансового підрозділу або головного бухгалтера.

По закінченні 30-денного терміну органи Державного каз­начейства здійснюють операції з розрахунково-касового обслу­говування розпорядників коштів бюджету тільки відповідно до затверджених та зареєстрованих в обліку відповідних органів Державного казначейства кошторисів та решти документів.

Згідно із бюджетним законодавством, установи мають право брати зобов'язання щодо видатків або надання кредитів із бю­джету відповідно до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду, виходячи з потреби здій­снювати пріоритетні заходи та з урахуванням платежів для пога­шення зобов'язань минулих періодів, якщо інше не передбачено законодавством. Вищі навчальні заклади та наукові установи мають право брати зобов'язання також відповідно до плану ви­користання бюджетних коштів і помісячного плану їх викорис­тання.

Видатки або надання кредитів із бюджету спеціального фон­ду бюджету здійснюються лише в межах і за рахунок відповід­них надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з ураху­ванням внесених до них змін.

Відповідно, установи мають право використовувати протя­гом поточного року залишки коштів на рахунках спеціально­го фонду на початок року для видатків або надання кредитів із бюджету, передбачених у кошторисах на поточний рік (шляхом внесення змін до спеціального фонду кошторису).

Державне казначейство визначає порядок та форми звітів про виконання кошторисів.