2. Постійне проведення моніторингу виконання завдань і за ходів, визначених у паспортах бюджетних програм, спрямованих на запобігання ризикам їх невиконання (або виконання не н повному обсязі);

3. проведення інвентаризації підпорядкованих установ, вне­сення необхідних змін до Єдиного державного реєстру юридич­них осіб та фізичних осіб-підприємців і подання відомостей до Державного казначейства про розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Налагоджений у бюджетній установі внутрішній фінансо­вий контроль дає її керівництву можливість перевірити стан ви­конання завдань, максимально зменшити ризик помилок і не допускати правопорушень. Фактично запровадження та постій­не функціонування системи внутрішнього контролю є функці­єю керівника бюджетної установи, в реалізації якої мають бути задіяні всі підрозділи, в тому числі фінансово-планові, бухгал­терські, юридичні, кадрові служби.

Разом із тим чинне законодавство визначило механізм пе­редбаченого законом зменшення бюджетних асигнувань розпо­рядникам бюджетних коштів та повернення їх одержувачами бюджетних коштів у дохід відповідного бюджету в разі нецільо­вого використання (крім бюджетних коштів, одержаних як суб­венція), допущеного в поточному чи минулих роках. Зазначений механізм затверджено Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку зменшення бюджетних розпорядниками бюджетних коштів» від 17.03.2011 р. № 25..

У Бюджетному кодексі у ст. 116 закріплено поняття бюджет­ного правопорушення. Бюджетним правопорушенням визна­ють недотримання учасником бюджетного процесу встанов­леного чинним законодавством порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звіту про його виконання.

У межах установлених повноважень Мінфін України, Міні­стерство фінансів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи щороку протягом трьох місяців після прийняття відповідних бюджетів перевіряють правильність складання й за­твердження кошторисів і планів асигнувань. Завищені асигну­вання, виявлені унаслідок перевірки правильності складання кошторисів, скорочують Мінфін України, Міністерство фінан­сів Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи на підставі матеріалів перевірок.

Згідно зі ст. 119 Бюджетного кодексу країни, нецільове ви­користання бюджетних коштів призводить до зменшення асиг­нувань розпорядникам бюджетних коштів на суму, витрачену не за цільовим призначенням, і притягнення відповідних поса­дових осіб до дисциплінарної, адміністративної чи криміналь­ної відповідальності у порядку, визначеному законами України.

У разі нецільового використання бюджетних коштів, отри­маних у вигляді субвенції, зазначені кошти підлягають обов'яз­ковому поверненню до відповідного бюджету в порядку, визна­ченому Кабінетом Міністрів України. Відповідних посадових осіб притягають до відповідальності згідно із законом.

Чинне законодавство містить підстави призупинення бю­джетних асигнувань. Зокрема, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна фінансова інспекція України, місцеві фінансові органи, голови виконав­чих органів міських міст районного значення, селищних та сіль­ських рад, головні розпорядники бюджетних коштів у межах своїх повноважень можуть призупиняти бюджетні асигнуван­ня в разі:

• несвоєчасного і неповного подання звітності про виконан­ня бюджету;

• невиконання вимог бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів;

• подання недостовірних звітів та інформації про виконан­ня бюджету;

• порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог до прийняття ними бюджетних зобов'язань;

—нецільового використання бюджетних коштів тощо. Після виявлення бюджетного правопорушення відповідні органи у межах своєї компетенції можуть вчиняти такі дії щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким во­ни довели відповідні бюджетні асигнування: