- •10.1. Правові основи кошторисно-бюджетного фінансування
- •1) Обов’язкові, що не підлягають зміні при застосуванні. Вони, як правило, встановлюються Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України (штати, ставки зарплати, видатки на відрядження);
- •2) Розрахункові (факультативні) — середні видатки на розрахункову одиницю. Ці норми встановлюються бюджетними установами при узгодженні з фінансовими органами.
- •10.2. Правові засади фінансування за програмно-цільовим методом
- •1) За рівнем та складом — міждержавні, державні, міжгалузеві, галузеві, міжрегіональні, регіональні, локальні;
- •10.3. Дотримання фінансової дисципліни у галузі бюджетних відносин
- •Постійне проведення моніторингу виконання завдань і за ходів, визначених у паспортах бюджетних програм, спрямованих на запобігання ризикам їх невиконання (або виконання не н повному обсязі);
- •Застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях відповідно до закону;
- •Зупинення операцій із бюджетними коштами.
- •10.4. Основні напрями кошторисно-бюджетного фінансування
10.3. Дотримання фінансової дисципліни у галузі бюджетних відносин
Регулювання бюджетного процесу за нормами, встановленими Бюджетним кодексом України, вдосконалення правового регулювання бюджетних відносин (зокрема, перехід на формування Державного бюджету за програмно-цільовим методом, утілення засад нових міжбюджетних відносин, запровадження казначейського обслуговування бюджетів, прийняття нового порядку кошторисно-бюджетного фінансування та ін.) створили підстави для поступового реформування бюджетної системи країни, в тому числі й щодо забезпечення всебічного фінансового контролю та аудиту за ефективним і цільовим використанням бюджетних ресурсів.
У Бюджетному кодексі України серед принципів, що характеризують бюджетну систему, закріплено принцип відповідальності учасників бюджетного процесу, за яким кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії цього процесу. Дію зазначеного принципу може бути екстрапольовано й на відносини, пов'язані зі здійсненням бюджетного, зокрема кошторисно-бюджетного фінансування.
Так, до повноважень Рахункової палати з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю, в тому числі за надходженням і використанням коштів Державного бюджету України відповідно до Закону про Державний бюджет України, ефективністю управління коштами Державного бюджету України.
Серед контрольних повноважень, якими наділено Державне казначейство, є контроль за відповідністю платежів узятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням.
Органи Державної фінансової інспекції України забезпечують контроль за цільовим та ефективним використанням коштів Державного та місцевих бюджетів і мають щомісяця надавати Верховній Раді України та Мінфіну України узагальнені результати звітів про проведені перевірки.
Із метою забезпечення всебічного та постійного контролю як одного з елементів бюджетного процесу (в тому числі па стадії виконання бюджету) головний розпорядник здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня й одержувачам и бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів. При проведенні відомчого контролю головний розпорядник застосовує будь-які методи фінансового контролю та державного аудиту, передбачені чинним законодавством для такого учасника бюджетного процесу. Контроль може бути як плановий, так і позаплановий; виїзний (на місцях) та безвиїзний; документальний і фронтальний тощо. Здійснення внутрішнього контролю головним розпорядником бюджетних коштів базується на положеннях ст. 26 Бюджетного кодексу, нормативно-правових актах Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, інших актів, зокрема тих, що визначають статус такого розпорядника.
Здійснення покладених на головних розпорядників функцій проводити внутрішній контроль має велике значення для ефективного управління державними фінансовими ресурсами.
На головних розпорядників бюджетних коштів покладено завдання забезпечити:
1) час складання паспортів бюджетних програм — відповідність їх мети й напрямів діяльності соціально-економічним пріоритетам, визначеним у стратегічних документах Кабінету Міністрів України; надання при звітуванні про їх виконання ґрунтовного аналізу фактичних показників із поясненням причин недовиконання запланованих завдань;
