2. Дії населення в умовах надзвичайних ситуацій.

Сигнали оповіщення отримує або з міського управління ЦО, або з районного відділу ЦО. Системи оповіщення, яка використовують радіо та телефонну мережу, а також електричны сирени.

Існуючою системою захисту населення передбачені такі сигнали оповіщення.

Спочатку включенням сирени, гудками підприємств подається сигнал “Увага всім”. Метою цього сигналу є привернути увагу населення до небезпеки.

Почувши гудки, треба негайно включити телевізор або радіоприймач на міську станцію і прослухати повідомлення.

Характер повідомлень відрізняється для мирного і воєнного часу.

Можливі повідомлення мирного часу.

А. Аварія на радіаційнонебезпечному об’єкті.

Б. Аварія на хімічнонебезпечному об’єкті.

В. Про можливий землетрус.

Г. Штормове попередження.

Д. Про повінь.

Головним і невід'ємним елементом усієї системи захисту насе­лення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та при­родного характеру є інформація та оповіщення.

Зміст інформації мають становити відомості про надзвичайні ситуа­ції, що прогнозуються або вже виникли, з визначенням їхньої класи­фікації, меж поширення і наслідків, а також заходи реагування на них.

Оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, методи та способи їх захисту, заходи безпеки зобов'язані надавати населенню через засоби масової інформації центральні та місцеві органи виконавчої влади та виконавчі органи рад.

Оповіщення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій і постійне інформування про них населення забезпечується шляхом:

— завчасного створення, підтримання в постійній готовності за­гальнодержавної і територіальних автоматизованих систем центра­лізованого оповіщення населення;

— організаційно-технічного з'єднання територіальних систем централізованого оповіщення і систем оповіщення на об'єктах гос­подарювання;

— завчасного створення та організаційно-технічного з'єднання із системами спостереження і контролю постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення в зонах можливого катастрофічного затоплення, районах розміщення радіаційних і хімічних підприємств та інших об'єктів підвищеної небезпеки;

— централізованого використання загальнодержавних і галузевих систем зв'язку, радіопровідного, телевізійного оповіщення, радіотранс­ляційних мереж та інших технічних засобів передавання інформації.

Оповіщення населення про загрозу й виникнення надзвичайної ситуації у мирний і воєнний час та постійне інформування його про наявну обстановку — одне з важливих завдань ЦО України. Для цьо­го створюється система, організаційно-технічне об'єднання засобів для передачі сигналів і розпоряджень органів управління, штабів ЦО.

Система оповіщення та інформативного забезпечення створюєть­ся завчасно в усіх ланках пунктів управління.

Основу системи оповіщення утворюють автоматизована система централізованого оповіщення мережі зв'язку та радіомовлення, а також спеціальні засоби.

Автоматизована система оповіщення створюється завчасно на базі загальнодержавної мережі зв'язку та радіомовлення і поділяється на державну та територіальну. Вона може забезпечити оповіщення населення, поєднавши місцеву телефонну мережу для подання сигна­лу "Увага всім!" та повну інформацію за допомогою засобів радіо­мовлення й телебачення.

Оповіщення підпорядкованих штабів, сил ЦО і населення органі­зовується і забезпечується старшими органами управління ЦО.

Додатково в Україні створюється локальна державна система оповіщення про загрозу катастрофічного затоплення в разі руйну­вання гідроспоруд на р. Дніпро.

Відповідальними за організацію оповіщення про загрозу і виник­нення надзвичайної ситуації і постійне інформування населення про становище є органи управління ЦО відповідної адміністративно-те­риторіальної одиниці.

Сигнали передаються каналами зв'язку, радіотрансляційними мере­жами і засобами телебачення. Одночасно з інформацією про надзви­чайну ситуацію передаються вказівки про порядок дій формувань ЦО і населення. Сигнали, подані вищим органом управління ЦО, мають дуб­люватися всіма підпорядкованими штабами. Дублювати сигнали на об'єктах і в селах можна за допомогою місцевого радіотрансляційного вузла, гудків підприємств, сирен транспорту, ударами в рейку, дзвони.

Для своєчасного попередження населення введені сигнали попе­редження населення в мирний і воєнний часи.

Сигнал "Увага всім!" повідомляє населення про надзвичайну обста­новку в мирний час і на випадок загрози нападу противника у воєн­ний час. Сигнал подається органами ЦО за допомогою сирени і вироб­ничих гудків. Тривалі гудки означають попереджувальний сигнал. Почувши їх, необхідно включити радіо, телевізор і прослухати текст інформації про дії населення після одержання сигналу. Якщо немає радіо, телевізора або вони не працюють, слід з'ясувати значен­ня і зміст інформації у сусідів або інших людей, які знають про неї. Після одержання інформації необхідно виконати всі вказівки тексту інформації сигналу.

Сигнали і варіанти оповіщення населення в мирний час.

"Аварія на атомній електростанції". Повідомляються місце, час, масштаби аварії, інформація про радіаційну обстановку та дії населення. Якщо є загроза забруднення радіоактивними речовина­ми, необхідно провести герметизацію житлових, тваринницьких, складських приміщень. Здійснити заходи захисту від радіоактивних речовин сільськогосподарських тварин, кормів, урожаю, продуктів харчування та води. Прийняти йодні препарати. Надалі діяти відпо­відно до вказівок штабу ЦО.

"Аварія на хімічно небезпечному об'єкті". Повідомляються місце, час, масштаби аварії, інформація про можливе хімічне зара­ження території, напрямок та швидкість можливого руху заражено­го повітря, райони, яким загрожує небезпека. Дається інформація про поведінку населення. Залежно від обставин: залишатися на місці, у закритих житлових приміщеннях, на робочих місцях чи залишати їх і, застосувавши засоби індивідуального захисту, вирушити на місця збору для евакуації або в захисні споруди. Надалі діяти відповідно до вказівок штабу ЦО.

"Землетрус". Подається повідомлення про загрозу землетрусу або його початок. Населення попереджується про необхідність відклю­чити газ, воду, електроенергію, погасити вогонь у печах; повідомити сусідів про одержану інформацію; взяти необхідний одяг, документи, продукти харчування, вийти на вулицю і розміститися на відкритій місцевості на безпечній відстані від будинків, споруд, ліній електро­передачі.

"Затоплення". Повідомляється район, в якому очікується затоп­лення в результаті підйому рівня води в річці чи аварії дамби.

Населення, яке проживає в даному районі, повинне взяти не­обхідні речі, документи, продукти харчування, воду, вимкнути елек­троенергію, відключити газ і зібратись у зазначеному місці для евакуа­ції. Повідомити сусідів про стихійне лихо і надалі слухати інформа­цію штабу ЦО.

"Штормове попередження". Подається інформація для насе­лення про посилення вітру. Населенню необхідно зачинити вікна, двері. Закрити в приміщеннях сільськогосподарських тварин. По­відомити сусідів. Населенню, по можливості, перейти в підвали, погреби.

Сигнали оповіщення населення у воєнний час.

Сигнал "Повітряна тривога" подається для всього населення. Попереджається про небезпеку ураження противником даного райо­ну. По радіо передається текст: "Увага! Увага! Повітряна тривога! Повітряна тривога!" Одночасно сигнал дублюється сиренами, гудка­ми підприємств і транспорту. Тривалість сигналу 2—3 хв. При цьому сигналі об'єкти припиняють роботу, транспорт зупи­няється і все населення укривається в захисних спорудах. Робітни­ки і службовці припиняють роботу відповідно до інструкції і вказі­вок адміністрації. Там, де неможливо через технологічний процес або через вимоги безпеки зупинити виробництво, залишаються чер­гові, для яких мають бути захисні споруди. Сигнал може застати у будь-якому місці й будь-який час. В усіх випадках необхідно діяти швидко, але спокійно, впевнено, без пані­ки. Суворо дотримуватися правил поведінки, вказівок органів ЦО.

Сигнал "Відбій повітряної тривоги". Органами цивільної обо­рони через радіотрансляційну мережу передається текст: "Увага! Увага! Громадяни! Відбій повітряної тривоги!". За цим сигналом населення залишає захисні споруди і повертається на свої робочі місця і в житла.

Сигнал "Радіаційна небезпека" подається в населених пунктах і в районах, у напрямку яких рухається радіоактивна хмара, що утво­рилася від вибуху ядерного боєприпасу. Почувши цей сигнал, необхідно з індивідуальної аптечки АІ-2 прийняти 6 таблеток радіозахисного препарату № 1 із гнізда 4, на­діти респіратор, протипилову пов'язку, ватно-марлеву маску або про­тигаз, взяти запас продуктів, документи, медикаменти, предмети першої необхідності й направитися у сховище або ПРУ.

Сигнал "Хімічна тривога" подається у разі загрози або безпосе­реднього виявлення хімічного або бактеріологічного нападу (зара­ження). При цьому сигналі необхідно прийняти з індивідуальної аптечки АІ-2 одну таблетку препарату при отруєнні фосфорорганіч­ними речовинами з гнізда 2 або 5 таблеток протибактері­ального препарату № 1 із гнізда 5, швидко надіти протигаз, а за необхідності — і засоби захисту шкіри, якщо можливо, та укритися в захисних спорудах. Якщо таких поблизу немає, то від ураження аерозолями отруйних речовин і бактеріальних засобів можна схова­тися в житлових чи виробничих приміщеннях. При застосуванні противником біологічної зброї населенню буде подана інформація про наступні дії. Успіх захисту населення залежатиме від дисциплінованості, своє­часної і правильної поведінки, суворого дотримання рекомендацій і вимог органів цивільної оборони.

Укриття населення в захисних спорудах — це комплекс за­ходів із завчасним будівництвом захисних споруд, а також присто­суванням наявних приміщень для захисту населення та підтриман­ня їх у готовності до використання.

Укриттю в захисних спорудах у надзвичайних ситуаціях підлягає все населення України. Фонд захисних споруд створюється шляхом обстеження й обліку підземних та наземних будівель і споруд, що відповідають вимогам захисту населення; дообладнання з урахуван­ням реальної обстановки підвалів, погребів та інших заглиблених приміщань; обстеження і взяття на облік підземних і наземних бу­дівель і споруд, гірничих виробок і природних порожнин, що відповідають вимогам захисту; у разі необхідності переобладнання цих приміщень; будівництво заглиблених споруд, пристосованих для за­хисту, що окремо розташовані від об'єктів виробничого призначен­ня; масового будівництва в період загрози надзвичайних ситуацій найпростіших сховищ та укриттів; будівництво окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.

Центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого нале­жать питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуа­цій визначає перелік сховищ, протирадіаційних укриттів та інших захисних споруд, які необхідно будувати, що затверджується Кабіне­том Міністрів України.

Потреби в захисних спорудах визначають, виходячи з необхід­ності укриття всіх працюючих за місцем роботи і проживання, усьо­го непрацюючого населення за місцем проживання.

Укриття населення в захисних спорудах є надійним способом захисту від уражаючих факторів ядерної, хімічної, бактеріологічної, звичайної зброї, у разі аварій і деяких стихійних лих (ураганів, сніго­вих заносів).

У містах та інших населених пунктах, де є об'єкти підвищеної небезпеки, при неповному забезпеченні захисними спорудами основ­ним способом захисту населення є евакуація і розміщення його в зонах, безпечних для проживання людей і тварин.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у районах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, сти­хійного лиха, аварій і катастроф.

Враховуючи обстановку, що склалась на час надзвичайної ситуа­ції, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населен­ня тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення і планується на випадок: мож­ливого небезпечного радіоактивного забруднення територій (при за­грозі життю і здоров'ю людей); виникнення загрози катастрофічно­го затоплення.

Часткова евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України у разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації.

Евакуаційні заходи здійснюються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. При проведенні часткової евакуації завчасно вивозиться незай­няте у виробництві та обслуговуванні населення: діти, учні навчаль­них закладів, вихованці дитячих будинків, разом із викладачами та вихователями, студенти, пенсіонери та інваліди, які перебувають у будинках для осіб похилого віку, разом з обслуговуючим персона­лом і членами їх сімей.

Евакуація населення планується на випадок: аварії на атомній електростанції з можливим радіоактивним забрудненням території; усіх видів аварії з викидом сильнодіючих ядучих речовин, загрози катастрофічного затоплення місцевості, лісових торфових пожеж, землетрусів, зсувів та інших геофізичних гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками. У воєнний час — від уражаючих факторів зброї масового ураження, звичайної зброї.

Щоб організовано провести евакуацію, не допустити паніки і заги­белі людей необхідно: завчасно планувати евакуацію населення; ви­значити райони, придатні для розміщення евакуйованих з небезпечних зон; організувати оповіщення керівників підприємств і населення про початок евакуації; організувати управління евакуацією, турбува­тись про життєзабезпечення в місцях розміщення евакуйованого на­селення; організувати навчання дітей під час проведення евакуації.

Евакуація — це упорядковане виведення чи вивезення людей з об'єктів і населених пунктів, перебування в яких стає небезпечним для життя.

Основна мета евакуації — забезпечення безпеки кож­ної людини. Евакуації підлягають цінності, документація та архівні матеріали.

Масштаби евакуації залежать від величини поширення уражен­ня чи загрози надзвичайної ситуації. Успішність проведення евакуа­ції залежить від підготовленості керівництва об'єктів, населених пунктів, адміністративних територій, керівників держави, населення, сил і засобів.

Розрізняють такі види евакуації:

а) загальна евакуація — будівля або населений пункт звільня­ються повністю;

б) часткова евакуація — звільняється частина приміщення, насе­леного пункту чи адміністративного району; при частковій евакуа­ції необхідно обмежити господарсько-виробничу діяльність і збіль­шити шанси на врятування; така евакуація в будь-яку мить може перерости в загальну евакуацію;

в) негайна евакуація є терміновим заходом, якщо надзвичайна подія (пожежа, вибух, аварія та ін.) уже виникла або може виникну­ти в обмежений відрізок часу; кожний із названих видів евакуації під впливом обстановки, що змінюється, може перерости в негайну евакуацію;

г) тимчасова евакуація — проводиться при порівняно невеликій, тимчасовій загрозі (підняття рівня води, хімічна аварія на відстані та ін.).

Практичні евакуаційні заходи здійснюються в разі:

• загальної аварії на атомній електростанції;

• усіх видів аварій зі СДЯР, наслідки яких загрожують життю і здоров'ю людей, що проживають у зоні можливого ураження;

• загрози катастрофічного затоплення місце­вості;

• масових лісових і торфових пожеж, що загрожують населе­ним пунктам;

• катастрофічних землетрусів та інших геофізичних та гідрометеоявищ з тяжкими наслідками;

• із районів бойових дій.

Дізнавшись про початок евакуації, люди повинні негайно підго­туватися до виїзду (виходу), скласти необхідні речі, засоби індивіду­ального захисту, медикаменти, продукти, документи і гроші. У бу­динку, квартирі зняти фіранки з вікон, прибрати предмети і речови­ни, які легко спалахують.

Речі брати із собою лише необхідні: одяг, взуття, білизну. В ком­плекті одягу бажано мати плащ і спортивний костюм, взуття (гумо­ве або на гумовій основі). Обов'язково потрібно взяти теплі речі, навіть якщо евакуація проводиться влітку.

Продукти харчування (на 2—3 доби) треба брати ті, які зручно зберігати і які не потребують тривалого приготування: консерви, концентрати, сухарі та ін. Воду доцільно налити у фляжку.

Важливо не забути документи: паспорт, військовий квиток, трудо­ву книжку або пенсійне посвідчення, диплом (атестат про закінчення навчального закладу), свідоцтва про одруження і народження дітей. Всі речі й продукти мають бути упаковані в рюкзаки, мішки, сум­ки, валізи або зв'язані у вузли. При евакуації пішки їх доцільно складати в рюкзаки і речові мішки, зручні для перенесення. При розрахунку кількості речей і продуктів харчування враховують, що людині самій доведеться їх нести (при евакуації транспортом за­гальна маса на одну дорослу людину не повинна перевищувати 50 кг). До кожного місця обов'язково кріплять бирку із зазначен­ням на ній прізвища, ім'я і по батькові, адреси постійного прожи­вання і кінцевого пункту евакуації.

Відповідно необхідно підготувати до евакуації дітей. Підбираю­чи одяг і взуття, слід враховувати їх захисні властивості та пору року. Для дітей до 3 років необхідно взяти запас необхідних про­дуктів. Дітям дошкільного віку у внутрішню кишеню одягу, яким вони користуються, вкласти картку із зазначеними прізвищем, ім'ям і по батькові дитини, роком народження, домашньою адресою і місцем роботи батьків. Ще краще написати ці дані на клаптику білої тка­нини і підшити його з внутрішньої сторони одягу дитини, напри­клад під коміром.

Після того, як усі необхідні речі, продукти харчування і медика­менти складені, безпосередньо перед виходом із будинку чи кварти­ри треба перевірити, чи відключені газ, електроприлади, освітлення, перекриті водопровідні крани, зачинені вікна і двері. В установлений час слід прибути з усім необхідним на ЗЕП.

Прибулі на збірний евакуаційний пункт реєструються, розподіля­ються за видами транспорту, ешелонами, автоколонами, а ті, що йдуть пішки, — за колонами.

Для вивезення населення використовується залізничний, авто- і водний транспорт. Використовуються не тільки пасажирські заліз­ничні потяги, судна, а й товарні вагони і напіввагони, вантажні судна, баржі і платформи, пристосовані для перевезення, вантажні автомо­білі, самоскиди, автопричепи.

Колони піших евакуйованих формують поблизу ЗЕП. Для кра­щої організації переходу формуються колони за цехами, факульте­тами (у навчальних закладах), бригадами та іншими виробничими підрозділами. Очолює колону один із керівників підрозділу.

Піші колони мають рухатися по дорогах, не зайнятих військами і евакуйованим транспортом. Для відпочинку людей передбачають привали: малий на 10—15 хв — через кожних 1 —1,5 год руху, вели­кі 1—2 год на початку другої половини переходу за межами небез­печної зони.

Для надання медичної допомоги в дорозі на кожний залізничний ешелон, автоколону або пішу колону виділяється медпрацівник, пе­реважно з евакуйованих.

Для піших евакуйованих, якщо райони розміщення їх далеко, можуть організовуватися проміжні пункти евакуації (ППЕ). Їх влаш­товують за межами небезпечних зон, у населених пунктах, розміще­них на евакуаційному маршруті, поблизу доріг. По можливості ева­куйовані пересаджуються на транспорт. На маршрутах піших ко­лон надається медична допомога в медпунктах населених пунктів, через які проходить маршрут, або організованих при колонах.

Чисельність піших колон від 500 до 1000 осіб. Для зручності управ­ління колоною бажано розбивати колону на групи по 50—100 осіб і на чолі групи призначити старших. Особливу увагу звертають на дітей, не дозволяючи їм відлучатися від дорослих. У дорозі люди повинні суворо дотримуватися встановлених пра­вил, дисципліни, виконувати вказівки представників ЦО, старшого у вагоні, на судні або в автомобілі і без їх дозволу не залишати транс­портні засоби.

При евакуації пішки необхідно виконувати всі команди і сигна­ли начальника колони, дотримувати вказаний темп руху і дистан­цію, бути готовими до захисту при введенні сигналів ЦО. У дорозі необхідно надавати допомогу один одному, особливо хворим і тим, хто відстав. При поганому самопочутті потрібно звернутися до ме­дичного працівника, який супроводжує колону.

Людям потрібно роз'яснити, що ці труднощі неминучі, що мири­тися з ними потрібно для збереження життя і тому обов'язок кож­ного громадянина дотримуватися встановлених правил поведінки, виконувати вимоги посадових осіб і надавати їм допомогу в прове­денні цих складних заходів.

Службою протирадіаційного і протихімічного захисту організовуєть­ся протирадіаційне і протихімічне забезпечення в умовах проведення евакуації та спостереження за радіаційною і хімічною обстановкою.

Евакуація в умовах радіоактивного забруднення чи зараження місцевості небезпечними хімічними речовинами проводиться закри­тим транспортом.

Вибираються найпростіші маршрути руху з найменшими рівня­ми радіації, концентраціями отруйних чи сильнодіючих ядучих ре­човин. Виходити з приміщень до прибуття транспорту небажано. Слід суворо дотримуватися режиму радіаційного захисту.

При аваріях на підприємствах хімічної промисловості евакуйо­ваних необхідно забезпечити індивідуальними засобами захисту.

Для організації прийому і розміщення евакуйованого населення, а також для забезпечення його всім необхідним створюються прий­мальні комісії і приймальні евакуаційні пункти сільських районів. Приймальні евакуаційні комісії проводять свою роботу разом зі штабами і службами ЦО. До складу приймальної евакуаційної комісії села чи сільськогосподарського об'єкта входять відповідальні пра­цівники державної адміністрації, представники торгівлі, громадсько­го харчування, освіти, медичних, побутових та інших організацій.

Приймальна евакуаційна комісія району, села, об'єкта встановлює зв'язок з евакуаційною комісією міста і уточнює питання прийому і розміщення населення, графік руху ешелонів і автомобільних колон, чисельність людей.

Для прийому населення, що прибуває, влаштовують приймальні евакуаційні пункти (ПЕП) у школах, дитячих садках, клубах та інших громадських будівлях, бажано поблизу пунктів прибуття евакуйова­ного населення. На ПЕП зустрічають евакуйованих, розподіляють за населеними пунктами, надають першу медичну допомогу, розселя­ють людей.

Розселяють евакуйованих у будинках і квартирах місцевих жи­телів (у порядку підселення), гуртожитках, клубах, пансіонатах та інших придатних для житла приміщеннях. Підвали, погреби необхідно пристосувати під ПРУ.

Місцеві жителі повинні бути готові поділитися з прибулими про­дуктами харчування, особливо в перші дні приїзду, до того, як буде організоване їх постачання. Місцеві органи адміністрації сільських населених пунктів, сіль­сько- і лісогосподарських об'єктів повинні виявляти постійну тур­боту про евакуйоване населення, сприяти його працевлаштуванню і забезпеченню всім необхідним для проживання.

Забезпечення евакуйованих продуктами харчування і предметами першої необхідності організовується через місцеві торговельні органі­зації, мережу громадського харчування і побутового обслуговування.

Комунально-побутове обслуговування евакуйованого населення покладається на місцеві комунально-побутові установи: майстерні, перукарні, пральні, бані. Розширити їх можна за рахунок евакуйо­ваних.

Медичне обслуговування евакуйованих здійснюється діючими на місцях лікарнями, поліклініками, медпунктами сільської місцевості, які можуть бути додатково укомплектовані евакуйованими медич­ними працівниками та забезпечені засобами санітарної обробки і знезаражування.

У місцях розселення евакуйоване населення повинне суворо до­тримуватися розпоряджень місцевої адміністрації, органів ЦО. Його залучають до роботи в сільському господарстві, на лісогосподарсько­му виробництві, на місцевих підприємствах і підприємствах, вивезе­них із небезпечної зони, які продовжують роботу в заміській зоні.

Для захисту органів дихання людей у системі ЦО є протигази. Вони захищають органи дихання, обличчя й очі людини від радіоак­тивних речовин, небезпечних хімічних сполук і бактеріальних речо­вин, що знаходяться в повітрі.

Щоб індивідуальні засоби захисту органів дихання забезпечували надійний захист, вони мають відповідати таким вимогам:

• забезпечува­ти низьку опірність диханню для зменшення втоми;

• забезпечувати подання чистого повітря без його забруднення через підсос;

• забезпечу­вати потік сухого повітря до окулярів, щоб не запотівали;

• не заважати працювати в місцях з обмеже­ним доступом повітря;

• бути легкими і міцними; підтримувати задо­вільний рівень комфортності, щоб стимулювати використання, знижу­вати втому і сприяти зосередженню уваги того, хто ними користується;

• мати низький рівень шуму дихального клапана, щоб не відволікати користувача;

• мати переговорну мембрану, яка швидко може заміня­тись на радіопереговорний пристрій.

Засоби захисту шкіри за при­значенням поділяються на спеці­альні (табельні) і підручні. Спеціаль­ні засоби є ізолюючими і фільтрую­чими.

Ізолюючі засоби захисту шкіри виготовляють із прогумованої тка­нини і застосовують при тривалому перебуванні людей на зараженій або забрудненій місцевості, для захисту від радіоактивних речовин, опромі­нення альфа-променями, отруйних і сильнодіючих ядучих речовин та бактеріальних засобів. Вони призна­чені тільки для формувань ЦО.

До ізолюючих засобів шкіри на­лежать: легкий захисний костюм JI-1, захисний комбінезон і загаль­новійськовий захисний комплект

Фільтруючі засоби захисту шкіри — комплект захисного фільтруючо­го одягу ЗФО який захи­щає шкіру людини від отруйних і сильнодіючих ядучих речовин, що пе­ребувають у пароподібному стані, а також від радіоактивних речовин і бактеріальних засобів у вигляді аеро­золів.

Медичні засоби захисту призначені для профілактики і надання допомоги, запобіган­ня ураженню або значного зниження його сту­пеня, підвищення стійкості організму до ура­жаючого впливу радіоактивних, отруйних ре­човин, СДЯР і бактеріальних засобів.

До медичних засобів захисту належать ра­діозахисні препарати, засоби захисту від впливу отруйних речовин (антидоти), протибактеріальні засоби — сульфаніламіди, антибіотики, вакцини, сиро­ватки та ін.

Для надання першої медичної допомоги існують санітарні сумки і медичні аптечки санітарного поста, індивідуальні перев'язочні паке­ти та індивідуальні протихімічні пакети.

До засобів медичного захисту належать:

- радіозахисні засоби;

- антидоти;

- протибактеріальні препарати;

- засоби часткової санітарної обробки.

Диктор декілька разів повторює повідомлення. В повідомленні йдеться про те, що сталося, яким районам чи вулицям загрожує небезпека та як треба діяти населенню.

ПРИКЛАД повідомлення про повінь.

“Увага! Говорить управління ЦО міста Києва. Громадяни! Внаслідок прориву греблі ГЕС можливе короткочасне затоплення території міста у районах ... Населенню цих районів зібрати необхідні речі, продукти харчування, воду, вимкнути газ, електрику і вийти в район ... Про отриману інформацію оповістіть сусідів. При раптовому підійманні води зайняти підвищене місце (верхні поверхи будівель, дахи) та очікувати допомоги.

Будьте уважні до повідомлень управління ЦО.”