3.2. Значення дидактичних ігор і занять для виховання дітей раннього віку

Найдійовішою формою навчального впливу є дидактично спрямовані заняття, спеціально ор­ганізовані вихователем. Вони дають педагогові можли­вість систематично, поступово ускладнюючи матеріал, розвивати сприймання дітей, повідомляти їм доступні ві­домості, формувати вміння й деякі інші важливі якості. Завдяки організованому характеру занять, відведенню для них спеціального часу в режимі дня вихователь мо­же заздалегідь продумати їх зміст, подбати про добір дитячих ігор'»'Як зазначалося раніше, найефективнішою формою навчання дітей раннього віку є дидактичні іг­ри, коли дитина, граючись, непомітно для себе засвоює ті відомості й уміння, які дорослий вважає за необхідне їй дати. Ігрова форма навчання – провідна в ранньому дитинстві, але вже в цьому віці вона не єдина. На другому, а тим більше на третьому році життя, увага малюка затримується багато на чому з того, хто її оточує: дитина може довго розглядати малюнки, свійських тварин, транспорт, що рухається по вулиці. Вона з цікавістю стежить за діями дорослих. Щоб за­довольнити зростаючий інтерес дитини до навколишньо­го, спрямувати увагу на певні явища, дати дітям пот­рібні відомості, пояснення, вихователеві необхідно деякі речі показувати дітям організовано, розповідати, роз­мовляти з ними. Такі заняття не можуть уже вкладати­ся в рамки дидактичної гри, хоча в них і можна вико­ристати окремі ігрові прийоми. Ось чому в цьому посіб­нику ми користуємося двома термінами — «дидактичні ігри» і «заняття». І те й друге проводиться організова­но в спеціально відведений час. Обмежитися просто наз­вою «заняття» недоцільно, оскільки дидактичній грі, без сумніву, належить дуже важливе, провідне місце в нав­чанні маленьких дітей.

Серед розмаїття ігор, які проводяться в до­шкільному закладі, значне місце посідають дидактичні ігри. Вони особливі тим, що створю­ються дорослими й пропонуються дітям, наповне­ні конкретним змістом і супроводжуються певни­ми правилами. Це — навчальні ігри, й педагоги широко послуговуються ними як засобом виховання та навчання для розширення уявлень дошкільнят, закріплення набутих знань і формування вміння ви­користовувати їх на практиці, для полегшення та пожвавлення процесу навчання. Адже, коли розу­мове завдання розв'язується в ході доступної для дітей діяльності, яка зберігає ознаки гри, це дарує малим велику радість.

Тож дидактична гра — „одна з форм навчального впливу педагога на дитину” [;]. Вона стане йому в доб­рій нагоді під час засвоєння дітьми будь-якого ма­теріалу, передбаченого програмою, й має прово­дитися на заняттях; може входити до музичного заняття, бути одним із елементів прогулянки, а також особливим видом діяльності. Друга мета ди­дактичної гри — суто ігрова, задля якої діє дити­на. Це, зокрема, ігри, в які діти грають самостій­но, поза заняттями, коли можуть обирати їх за власним бажанням.

Важливо, щоб обидві мети доповнювали одна одну й забезпечували засвоєння дошкільнятами певних знань.

Наприклад, навчальна мета гри "Що котиться, що не котиться?" — навчити дітей розпізнавати предмети за формою (куб, куля), звернути їхню ува­гу на властивості предметів. Ставиться нібито лише ігрове завдання — спритно докотити предмет до рис­ки, але зробити це зможе лише та дитина, яка вміє розпізнавати куб і кулю й розуміє, що до риски до­котиться лише куля. Отже, засвоєння програмного змісту стає умовою досягнення ігрової мети.

Кожна дидактична гра містить конкретне завдан­ня і, щоб виконати його, необхідно долати трудно­щі, самостійно діяти в певній ситуації або з певни­ми предметами, набуваючи власного діяльнісного та чуттєвого досвіду.

Зміст дидактичних ігор визначено в чинних про­грамах. Істотною ознакою дидактичної гри є ігро­вий задум. Він зацікавлює дітей, збуджує їхню ак­тивність, викликає бажання грати. Ігровий задум часто закладений у самій назві гри і є її початком. Так, у грі "Впізнай, що в торбинці" цей задум полягає в тому, щоб намацати рукою якусь іграш­ку в торбинці й назвати її.

Дидактична гра має певні правила, які водночас виконують важливу роль — визначають характер та спосіб ігрових дій, організують і визначають по­ведінку та взаємини дітей у грі. Використовувані правила є критерієм правильності ігрових дій, їхньої оцінки.

Специфічний характер дидактичних ігор і занять вису­ває необхідність у певній регламентації відомостей, пот­рібних дітям, а також умінь і якостей, які в них слід формувати. Такий матеріал для груп раннього дитин­ства дає програма виховання в дитячому садку. Про­грама організовує виховний процес у дошкільному закла­ді, робить його чітким і результативним. В цьому його перевага перед сімейним вихованням, де не завжди про­водиться продумана система впливу на дитину. Дидактичні ігри й заняття дадуть добрий результат ли­ше тоді, коли вихователі ясно усвідомлюють, які зав­дання можуть бути розв'язані в процесі їх проведення і в чому особливості організації цих занять у ранньому дитинстві.

Дидактичні ігри й заняття дуже важливі для розумово­го виховання маленьких дітей. Під час занять у дитини виробляються важливі якості, необхідні для успішного розумового розвитку. У малюків поступово формується здатність зосереджуватися на тому, що їм показує і говорить дорослий. Використовуючи схильність малень­ких дітей до наслідування, вихователь спонукає їх від­творювати побачені дії, почуті слова. „Розвиток зосередженості і здатності до наслідування — необхідні умови засвоєння дітьми відомостей і вмінь. Це — одне з важливих завдань, яке має розв'язуватися під час занять, тим більше, що не всі діти однаковою мі­рою оволодівають цими якостями” [].

Спонукаючи до наслідування своїх дій і слів, вихова­тель учить дітей уважно придивлятися, прислухатися, розуміти й в міру своїх можливостей робити те, що від них вимагають.

Спрямовуючи увагу дітей, збуджуючи їх інтерес, вихо­ватель закладає основи розвитку такої важливої якості, як допитливість. Дістаючи поживу для свого розуму, маленька дитина із задоволенням бере участь у занят­тях, чекає їх, радіє їм. На заняттях дитина багато чого дізнається про різні предмети: їхнє призначення, зовніш­ній вигляд, такі властивості, як форма, колір, величина, вага, якість матеріалу тощо. Розвивається й удоскона­люється сприймання дитини.

Вихователь розкриває перед дітьми світ доступних їх розумінню явищ природи, розповідає про працю дорос­лих (побутову працю старших дітей), ознайомлює з де­якими засобами пересування. Зрозуміти всі ці явища дитина не може без пояснюючого слова дорослого. То­му «а заняттях ставиться завдання — навчити дітей слу­хати й розуміти звернену до них мову й самим користу­ватися мовою.

Особливо добре діти засвоюють відомості про навко­лишні предмети і явища, коли вони мають змогу не тільки спостерігати, а й активно діяти. Тому навчання різноманітної діяльності входить у програму занять з дітьми. Діти поступово навчаються складати й розби­рати пірамідки, складні мисочки тощо, зводити прості споруди з кубиків, користуватися лопаткою, совочком, дерев'яним молоточком. У процесі цієї діяльності в дітей виробляються цілеспрямованість, активність і певна пла­номірність дій.

Отже, дидактична гра — це практична діяльність, в якій діти використовують знання, здобуті на за­няттях. Вона створює життєві умови для різнома­нітного застосування цих знань, активізації розу­мової діяльності. Тут також виявляються помилки, яких припустилися діти, й труднощі, з якими вони стикаються. Вихователь допомагає виправити і по­долати їх.

Хоча багато дидактичних ігор не вносять нічого нового у знання дошкільнят, проте вони навчають застосовувати їх в інших умовах або містять розу­мове завдання, розв'язання якого потребує різно­манітних форм розумової діяльності. Скажімо, дітям уже відомі ознаки різних пір року, але в дидактичній грі "Пори року" від них вимагається вміння класифікувати сезонні явища, узагальнювати кон­кретні прояви й визначати узагальнюючі поняття: весна, літо, осінь, зима.

Дидактична гра ефективно допомагає долати від­ставання у розумовій діяльності в деяких дітей. Ор­ганізовуючи індивідуальну гру з дитиною, педагог створює сприятливі умови для спілкування з нею, з'ясовує причини недостатньої сформованості пев­них розумових дій і за допомогою багаторазового вправляння піднімає рівень її розвитку; сприяє фор­муванню правильних взаємин між дітьми, вмінню разом грати, підпорядковувати свої інтереси інте­ресам колективу, допомагати одне одному, радіти з успіхів інших.

Окрім того, дидактична гра сприяє розвиткові ініціативи. Ігри типу лото, доміно тощо використо­вуються самостійно й позитивно впливають на роз­виток організаторських здібностей.

Керівництво дидактичними іграми потребує ве­ликої педагогічної майстерності й такту, позаяк, роз­в'язуючи у грі і через гру ряд завдань, вихователь має зберегти її як діяльність цікаву, близьку дітям. Для цього він має насамперед дібрати відповідний дидактичний матеріал: іграшки, картинки, різні предмети. Нагадуємо: в кожному дитячому садку і в групі необхідно мати дидактично обладнану ляль­ку — з усіма речами вжитку: з білизною, з верхнім та нижнім одягом, головними уборами, взуттям, постільною та столовою білизною тощо. Усі ці речі мають бути певних кольорів, виготовлені з різного матеріалу, відповідати своєму призначенню й під­даватися зусиллям дитячих рук.

Завдяки розмаїттю кольорів та матеріалів ство­рюються значні можливості для гри з лялькою, роз­витку дитячого мовлення; простота й доцільність прикрас формує естетичний смак, зручність при­стосувань сприяє урізноманітненню дій з предмета­ми, розвиткові самостійності.

Крім ляльок, використовуються іграшки: транс­порт, тварини, птахи, посуд тощо. Вони є обов'язко­вими атрибутами ігор з чарівною торбинкою, у ма­газин, ігор-загадок, коли за описом треба відгадати іграшку або ж дібрати іграшки в певному порядку.

Своєю барвистістю, чіткістю розмірів та форм народні дидактичні іграшки приваблюють малят. До них належать: кольорові кульки, мотрійкі, кону­си, грибки, кільця, коробочки, башточки тощо. Від­повідно до програми виховання і навчання в дитсадку в кожній групі мають бути картинки та серії картин. Бажано, щоб на них було зображено не лише живу істоту, а й довкілля, умови життя.

У дидактичній грі можуть широко використову­ватися й звичайні предмети вжитку, а також при­родний матеріал: листя, квіти, плоди, насіння, ка­мінці, пісок, вода тощо.

Водночас чимало словесних ігор проводиться без іграшок та матеріалів. Вони ґрунтуються на ви­користанні лексики та уявлень, наявних у дітей. Це ігри-загадки, ігри на протиставлення, класифіка­цію тощо.

Особливе місце серед дидактичних ігор посіда­ють настільно-друковані ігри. В кожній із них за­значено зміст, правила, ігрові дії, кінцівку; всі елементи гри взаємозв'язані (розрізні картинки, кубики з картинками, лото, доміно, шашки, шахи).

Таким чином, роль дидактичних ігор і занять у розумо­вому вихованні дітей безсумнівна.