Поняття міжнародного усиновлення

Інститут усиновлення міцно увійшов у життя нашого суспільства. Цей інститут має свою багату і цікаву історію, яка бере витоки з найдревніших часів. Норми про усиновлення було закріплено у законах Хамурапі, у праві стародавнього Риму тощо. Особливого інтересу набуває усиновлення дітей іноземцями. Якщо у середині 40-х рр. XX століття мали місце лише одиничні випадки такого усиновлення, то на кінець 1980-х р. таке усиновлення стало у більшості держав світу звичайною практикою. У цей період починає широко використовуватись термін "міжнародне усиновлення", що раніше об’єднував окремі поняття "усиновлення дітей-іноземців" і "усиновлення дітей іноземцями" [3; 290].

У випадку міжнародного усиновлення зачіпаються інтереси декількох осіб, які є громадянами різних держав, або осіб, які проживають на території різних держав. У праві цих держав можуть закріплюватись різні, навіть протилежні, погляди на усиновлення. Ці розбіжності зумовлюються насамперед різними цілями, що поставлені перед інститутом усиновлення у цих державах.

Відповідно до Декларації про соціальні та правові принципи щодо захисту та благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному та міжнародному рівнях урядам необхідно розробити політику і законодавство та встановити належний нагляд за дотриманням прав дітей, яких всиновлюють за кордон. Усиновлення за кордон повинно, по можливості, проводитися лише у випадку, якщо у відповідних країнах вжиті подібні заходи. [4; 17-18].

Згідно ст.24 Закону України «Про охорону дитинства», усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземними громадянами провадиться, якщо були вичерпані всі можливості щодо передачі під опіку, піклування, на усиновлення чи виховання в сім'ї громадян України [5; 24].

У країнах Західної Європи законодавчо закріплено, що усиновлення можливе лише з урахуванням інтересів дітей, але у той же час воно спрямоване на те, щоб «забезпечити бездітних осіб спадкоємцями, зробити можливим існування фірми», внаслідок чого у деяких державах допускаються шлюби між усиновителем та усиновленою ним дитиною, а також усиновлення повнолітніх осіб [6; 74].

Цікавим є той факт, що у мусульманських країнах усиновлення взагалі заборонено, що базується на одному з положень Корану: «Не створив Аллах для людини двох сердець усередині і не зробив ваших годованців вашими дітьми. Возведіть їх до їхніх батьків, це є більш справедливим у Аллаха, а якщо не знаєте їх батьків, то це ваші брати у вірі і ваші близькі». Єдиною мусульманською державою, де існує й функціонує інститут усиновлення, є Туніс [7].

В інших державах існує інститут "прийому" чи "притулку", відповідно до якого подружжя зобов’язується прийняти дитину й надати їй необхідну допомогу, проте дитина не може ні носити прізвище своєї нової сім’ї, ні розраховувати на частину майна чи спадок. [8; 58].

Оскільки у відносинах міжнародного усиновлення бере участь «іноземний елемент», то можливими є наступні випадки усиновлення:

1) в Україні іноземець всиновлює дитину-громадянина України;

2) в Україні громадянин України всиновлює дитину-громадянина іншої держави;

3) в Україні іноземець всиновлює дитину-іноземця;

4) за кордоном громадянин України всиновлює дитину-іноземця;

5) за кордоном громадянин України всиновлює дитину-громадянина України;

6) за кордоном іноземний громадянин всиновлює дитину-громадянина України.

Як бачимо, випадків немало, у зв’язку з чим виникає питання вибору компетентного правопорядку.

Міжнародною практикою розроблено три підходи до регулювання цього питання:

1) усиновлення за участю іноземного елемента регулюється особистим законом усиновлювача (Австрія, Германія, Швейцарія);

2) усиновлення регулюється законом усиновленого (Велика Британія, Білорусь). У Великій Британії наказ про усиновлення видається судом, а усиновлення регулюється внутрішнім англійським правом;

3) регулювання відносин з усиновлення здійснюється особистим законом усиновлювача з органічним застосуванням особистого закону усиновленого (Російська Федерація, Франція, Норвегія, Швеція, Фінляндія, країни Латинської Америки).