Правоприпиняючі та правовстановлюючі наслідки міжнародного усиновлення.
Щодо правових наслідків усиновлення або його припинення, то вони визначаються особистим законом усиновлювача.
Європейська конвенція про усиновлення дітей закріплює, що дитина внаслідок усиновлення має набувати статусу повноправного члена родини та, відповідно, таких самих прав та обов’язків, як і діти усиновлювача (усиновлювачів). Проте один з подружжя або партнер усиновлювача, незалежно від того чи перебувають вони в зареєстрованих відносинах, зберігають свої права та обов'язки стосовно усиновленої дитини, якщо остання є його дитиною, якщо іншого не встановлено законом.
Усиновлювач (усиновлювачі) мають батьківську відповідальність стосовно дитини, а правові відносини між дитиною та її батьком, матір’ю та сім’єю походження припиняються (стаття 11). Водночас, Конвенція допускає, що Держави-учасниці можуть робити винятки з цього правила у таких питаннях, як, наприклад:
- прізвище дитини. Це пов’язано з тим, що на сьогоднішній день не у всіх державах законодавством передбачено, що усиновлена дитина набуває прізвище усиновлювачів. Зазначене питання вирішується по-різному, зокрема, дозволяється, щоб дитина зберігала своє прізвище, обирала собі прізвище тощо;
- перешкоди для реєстрації шлюбу (вступу в зареєстроване партнерство). Це пояснюється тим, що хоча правовий зв’язок з родиною втрачено, проте факт походження дитини може впливати на встановлення обмежень для реєстрації шлюбу, наприклад, коли особи, що мають намір вступити у шлюб, є близькими родичами і якби не усиновлення, вони б не мали права укласти шлюб.
Ще одним наслідком усиновлення є отримання усиновленим громадянства усиновителів. Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001р. серед підстав набуття громадянства України, встановлених ст. 6, окремо передбачає таку, як усиновлення. Згідно зі ст. 11 Закону дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий – особою без громадянства або іноземцем, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном. Як бачимо в цьому Законі містяться односторонні імперативні норми, в ньому відсутнє будь-яке колізійне регулювання питань, пов’язаних з громадянством дитини у випадках народження чи усиновлення, що мали місце у змішаних шлюбах [18; 11]. До речі, і у Законі «Про міжнародне приватне право» це питання залишилося невирішеним.
Що стосується Сімейного Кодексу України, то він закріплює наступне [19; 146]. По-перше, з моменту здійснення усиновлення, а ним вважається день набрання чинності рішенням суду (ч. 1 ст. 225 СК), припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням, за певними винятками. Так, наприклад, одночасно з заявою про усиновлення суд може розглядати заяву найближчих родичів (баби, діда, рідних братів та сестер дитини) про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв’язку (ч. 2 ст. 232 СК). Суд задовольняє заяву, якщо це буде відповідати інтересам дитини
По-друге, з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов’язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому — між її дітьми, онуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.
По-третє, усиновлювачі одержують правовий статус матері, батька, а усиновлені — правовий статус дитини (сина, дочки). Усиновлювачеві надаються права і накладаються на нього обов’язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини, а особі, яку усиновлено, надаються права і накладаються на неї обов’язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
Між тим, у випадках, передбачених законом, дитина зберігає права, які вона мала до усиновлення. Це стосується права на пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до усиновлення (ст. 234 СК).
Відповідно до нового СК за станом утримання та виховання дітей, які були усиновлені, здійснюється нагляд. Якщо діти усиновлені іноземцями і проживають за межами України, відповідна консульська установа за дорученням Міністерства закордонних справ України (далі — МЗС) веде облік цих дітей і до досягнення ними вісімнадцяти років здійснює нагляд за дотриманням їхніх прав [20; 300].
Таким чином, визнання усиновлення містить визнання:
a) правових відносин між дитиною і її прийомними батьками;
б) батьківської відповідальності прийомних батьків за дитину;
в) припинення правових відношень між дитиною та її матір'ю та батьком, що раніше існували, якщо усиновлення має такі наслідки в Договірній Державі, в якій воно відбулося.
У випадку, якщо усиновлення приводить до припинення правових відношень між дитиною і батьками, які раніше існували, дитина одержує в приймаючій Державі та в будь-якій іншій Договірній Державі, де визнається усиновлення, такі ж самі права, які виникають з усиновлення, яке відбулося в кожній такій Державі.