46.Поняття та види форм (джерел) права

Джерела (форми) права - це офіційні способи зовнішнього вираження й закріплення норм права. 

Види основних джерел (форм) права: а) нормативно-правовий акт; б) нормативно-правовий договір; в) правовий звичай; г) правовий прецедент.

Нормативно-правовий акт - це вихідний, як правило, від компетентного органа держави акт-документ, що містить норми права. У сучасних державах нормативно-правовий акт являє собою найпоширеніше джерело права. Він установлює, змінює, скасовує норми права, уводить їх у дію. Основними суб'єктами права, які приймають і видають нормативно-правові акти, є відповідні правотворчі органи держави. Вони приймають і видають нормативно-правові акти на основі й у межах своєї компетенції.

Нормативно-правовий договір - це, як правило, спільний акт-документ, що містить норми права, що є результатом добровільного, взаємопогоджуваного волевиявлення правотворчих органів (суб'єктів правотворчества). Нормативно-правовий договір - основне джерело права в міжнародному праві. У внутрішньодержавному праві України до нормативно-правових договорів ставиться, наприклад, колективний договір, що укладається профкомом підприємства від імені трудового колективу із власником або уповноваженим їм органом.

Правовий звичай - це санкціонований державою звичай, що здобуває в чинність цього загальнообов'язкове значення. Санкціонування того або іншого звичаю державою означає визнання їм певного звичаю як загальнообов'язкове правило поводження, адресованого відповідним суб'єктам права.

Правовий прецедент - це рішення державного органа (судового, адміністративного) по конкретній юридичній справі, що являє загальнообов'язковий приклад рішення наступних аналогічних справ.

Види правових прецедентів: а) судовий; б) адміністративний.

В Україні судовий прецедент не є джерелом права, оскільки суди не ставляться до числа правотворческих органів. Опубліковані в Україні збірники рішень конкретних юридичних справ вищими судовими інстанціями служать орієнтиром правильного розуміння й однакового застосування норм матеріального й процесуального права.

47.Поняття та ознаки нормативно-правових актів, їх структура.

За юридичною силою нормативно-правові акти поділяються на дві великі групи: закони і підзаконні акти.

Закон — це нормативно-правовий акт, прийнятий в особливому порядку органом законодавчої влади або на референдумі, володіє вищою юридичною силою та регулює найбільш важливі суспільні відносини.

Ознаки закону: 1) приймається органом законодавчої влади — парламентом, уповноваженою громадською організацією або на референдумі;2) порядок його підготовки й видання визначаються конституцією країни та регламентом парламенту;3) володіє вищою юридичною силою, відповідно всі підзаконні акти повинні відповідати йому і ні в чому не суперечити;4) регулює найбільш важливі, ключові, суспільні відносини: основи суспільного і державного ладу, права, свободи і обов'язки громадян, форма держави, повноваження органів державної влади тощо.

Класифікація законів може проводитися за різними критеріями: за їх юридичною силою:1) Конституція (Основний Закон) — основоположний установчий політико-правовий акт, що закріплює конституційний лад, права і свободи людини та громадянина, визначає форму правління і державного устрою, правовий статус органів державної влади;2) конституційні закони — вносять зміни і доповнення до конституції та приймаються з питань, що передбачені та органічно пов'язані з нею (ЗУ«Про громадянство»);3) звичайні закони — акти поточного законодавства, присвячені регулюванню різних сторін соціально-економічного, політичного та духовного життя суспільства (ЗУ «Про електроенергетику»); за суб'єктами законотворчості: 1)закони, що приймаються представницькими державними органами влади;2) іншими центральними органами влади, які займаються правотворчістю на основі делегування їм правотворчих повноважень від представницьких органів;3) уповноваженими громадськими організаціями (муніципальними органами, профспілками тощо);4) спільними (державних органів та інших соціальних структур); народом України, прийняті на референдумі. за предметом правового регулювання: 1)конституційні (ЗУ «Про вибори народних депутатів»), 2)адміністративні (Кодекс України про адміністративні правопорушення),3)цивільні (ЦКУ),4) кримінальні (ККУ), екологічні (ЗУ «Про охорону атмосферного повітря») тощо. за терміном дії:1)постійні (Конституція України) і тимчасові (Тимчасовий регламент Верховної Ради України), 2)надзвичайні — їх дія обмежена у часі і залежить від існування відповідних зазначених в цьому законі надзвичайних обставин. за структурою: прості (ЗУ«Про освіту»), кодифіковані (ЖКУ, Основи законодавства України про культуру). за сферою дії: загальнодержавні (ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища»), окремих адміністративно-територіальних одиниць (постанови або рішення ВР АРК).

Підзаконні нормативно-правові акти містять норми, володіють рядом специфічних ознак, видаються лише уповноваженими органами державної влади у визначеній формі з метою конкретизації та на виконання законів.

Виділяють наступні види підзаконних актів, розташовані за ієрархією:

1) Укази й розпорядження є результатом правотворчої діяльності Президента України підзаконного характеру, обов'язкові для виконання на всій території України, приймаються у межах президентських повноважень, передбачених конституцією та конституційними законами і при цьому не повинні суперечити. Президент, будучи главою держави, видає акти, які займають наступне після законів місце. Важлива роль приділяється указам, багато у чому завдяки їм глава держави реалізує повноваження та елементи свого правового статусу. Розпорядження — це другі за значенням підзаконні акти глави держави. Звичайно, вони приймаються з поточних чи процедурних питань. Акти Президента публікуються в офіційних виданнях. Наприклад, Указ Президента України «Про Збройні Сили України», Розпорядження Президента України.

2) Постанови і розпорядження Уряду України. Акти, що мають особливо важливе значення, видаються у формі постанов. Акти з оперативних та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень. Усі акти Уряду України обов'язкові до виконання в Україні. Особливістю актів Уряду є те, що вони можуть бути прийняті лише на підставі і на виконання законів України, а також указів Президента України. Змістом постанов уряду є норми права, що встановлюють основи управлінської діяльності в галузі фінансів, освіти, культури, охорони здоров'я тощо, як основні напрями його діяльності. Акти Уряду України підписуються Головою Уряду України і підлягають офіційному опублікуванню не пізніше 15 днів із дня їх прийняття.

3) Накази, інструкції, положення тощо міністерств, відомств, державних комітетів — це підзаконні нормативно-правові акти відомчого характеру, зміст яких не повинен суперечити законам України та нормативно-правовим актам Президента і Уряду України. Накази — розпорядчі документи оперативного характеру, якими, як правило, затверджуються або скасовуються інші підзаконні нормативно-правові акти або продовжується строк їх дії. Інструкції — встановлюють порядок застосування чинного законодавства або порядок здійснення будь-якої діяльності. Положення, статути — закріплюють правове становище, структуру, функції і компетенцію певної державної організації.

Ці акти приймаються на основі і відповідно до законів України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Уряду України, регулюють суспільні відносини, що перебувають, як правило, у межах компетенції даної виконавчої структури. Однак є серед них і такі, котрі мають загальне значення, виходять за межі конкретного міністерства й відомства, поширюються на широке коло суб'єктів.

4) Рішення і постанови органів місцевого самоврядування — приймаються у межах компетенції і діють на території відповідних міст, районів, сіл, селищ, мікрорайонів тощо. Як правило, ці акти регулюють відносини у сфері громадського порядку, охорони здоров'я, торгівлі у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

5) Локальні нормативно-правові акти — це розпорядження керівників державних і громадських організацій (у вигляді наказів та інструкцій), прийняті у межах їх повноважень та регулюють їх службову і трудову діяльність.

№48 Класифікація (види) нормативно-правових актів України

Нормативно-правові акти займають особливе місце у системі правових актів їх необхідно відрізняти від актів застосування і тлумачення права.

За юридичною силою нормативно-правові акти поділяються на дві великі групи: закони і підзаконні акти Закон — це нормативно-правовий акт. прийнятий в особливому порядку органом законодавчої влади або на референдумі, володіє вищою юридичною силою та регулює найбільш важливі суспільні відносини. Підзаконні нормативно-правові акти містять норми, володіють рядом специфічних ознак, видаються лише уповноваженими органами державної влади у визначеній формі з метою конкретизації та на виконання законів. Виділяють наступні види підзаконних актів, розташовані за ієрархією: 1) Укази й розпорядження Президента України підзаконного характеру. 2) Постанови і розпорядження Уряду України. 3) Накази, інструкції, положення тощо міністерств, відомств, державних комітетів. 4) Рішення і постанови органів місцевого самоврядування. Як правило, ці акти регулюють відносини у сфері громадського порядку, охорони здоров'я, торгівлі у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. 5) Локальні нормативно-правові акти — це розпорядження керівників державних і громадських організацій, прийняті у межах їх повноважень та регулюють їх службову і трудову діяльність, загальні засади правосуддя, діяльності прокуратури, органів виконавчої влади - складники конституційного права, які регламентовано конституційним законодавством. Питання юрисдикції та компетенції вказаних органів, зокрема і такі, що конкретизують конституційні положення, регулюють кодифіковані нормативні акти (Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення. Цивільний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України. Господарський процесуальний кодекс України). Внутрішню організацію діяльності судових, правоохоронних і Правозахисних органів визначено в базових законах, урядових і відомчих актах Міжнародно-прлвові стандарти, вимоги до здійснення судової, правоохоронної та правозахисної діяльності викладено в міжнародно-правових актах.