Контрольні питання
1. Мета проектування контурів блока зі складною конфігурацією рудного тіла.
2. Що таке прийнятий контур блока, поясніть сутність?
3. Поясніть різницю між поняттями середній вміст заліза в рудній (гірничій) масі та середній вміст заліза в руді?
4. Мета визначення контуру блока за допустимим вмістом металу?
Оцінювання практичних занять
Подаються критерії оцінювання у вигляді переліку припущених недоліків, що знижують оцінку якості виконання цього практичного завдання.
Об’єктивна оцінка результатів розв’язання задач можлива (як і будь-яке інше вимірювання) лише при їх зіставленні з еталонами – зразками правильних та повних рішень (відповідей).
Оцінювання результатів практичних занять здійснюється за 100 бальною шкалою наступним чином:
1 питання (загалом по роботі) – 30 балів
2 питання (по рисунку) – 30 балів
3 питання (з розрахунків) – 40 балів
Критеріями визначення оцінок приймається:
«Відмінно» – більше 90;
«Добре» – 75-90 балів;
«Задовільно» – 60-74 балів;
«Незадовільно» – до 60 балів
При остаточній оцінці результатів виконання завдання необхідно враховувати здатність студента:
диференціювати, інтегрувати та уніфікувати знання;
застосовувати правила, методи, принципи, закони у конкретних ситуаціях;
інтерпретувати схеми, графіки, діаграми;
аналізувати й оцінювати факти, події та прогнозувати очікувані результати від прийнятих рішень;
викладати матеріал на папері логічно, послідовно, з дотриманням вимог чинних стандартів.
Практична робота № 3
Тема: Визначення параметрів буропідривних робіт при свердловинному висаджуванні руди
Мета роботи: Надбання умінь розрахунку прогнозних даних із встановлення раціональних параметрів БПР при свердловинному висаджуванні руди і визначити їх вплив на вихід середнього розміру куска
Поставлена мета досягається послідовним вирішенням наступних задач:
1. Визначити параметри БПР при висаджуванні руди віялами свердловин на компенсаційний простір.
2. Установити раціональний діаметр свердловин залежно від виходу куска руди середнього розміру.
3. Визначити раціональний розмір кондиційного куска за умови пливучості висаджуванної руди через випускні отвори.
4. Розрахувати параметри висаджуванні руди в панелі.
Хід роботи:
Лінія найменшого опору (ЛНО) зарядів:
, (3.1)
де 
– коефіцієнт неоднорідності масиву;
Со
– показник середовища, яке підривається.
Визначається за емпіричною формулою:
, (3.2)
де f – коефіцієнт міцності руди за шкалою професора Протод’яконова.
Приймається
за варіантами згідно до табл. 3.1; d
= 0,085; 0,105; 0,15; 0,20; 0,24 – діаметр свердловин,
м. Приймається за варіантами табл. 3.1;
– щільність заряджання; при ручному
заряджанні
= 0,8...0,9; при механічному –
= 1,1…1,3;
– коефіцієнт працездатності ВР. Для
поширених вибухових речовин
він наведений нижче і приймається
за варіантами табл. 3.1.
Вибухова речовина (ВР) |
Коефіцієнт працездатності ВР, |
Амоніт №6 ЖВ |
1,00 |
Грануліт АС-8 |
1,15 |
Грануліт АС-4 |
1,10 |
Ігданіт |
0,90 |
2. Очікуваний діаметр середнього куска при багаторядному висаджуванні свердловин, м:
(3.3)
де R – довжина утвореної лійки викиду, м,
, (3.4)
де D – умовний розмір куска до подрібнення, м,
, (3.5)
де 
– вихід руди із 1 м. свердловини, т,
, (3.6)
де 
– відстань
між зарядами.
3. Очікуваний середній діаметр куска повинен задовольнити умову:
, (3.7)
де 
=
1,5…2,0 м – діаметр випускного отвору
(дучка, рудоспуск).
Рис. 3.1. Графічна інтерпретація умови (3.7)
У випадку коли очікуваний діаметр середнього куска відбитої руди не задовольняє умові (3.7), необхідно повторити обчислення за формулою (3.4) зі зміненим діаметром свердловин. Отриманий результат необхідно знову перевірити за умовою (3.7).
Після того як діаметр свердловин буде задовольняти очікуваному розміру середнього куска, повторно обчислюється ЛНО із прийнятим скоригованим діаметром свердловин.
Для побудови мережі свердловин технологічний блок необхідно поділити на панелі та підповерхи.
Лінія найменшого опору – найкоротша відстань від центру заряду до відкритої поверхні, яка служить основним параметром при визначенні величини заряду вибухової величини.
Рис. 3.2. Розрахункова схема поділу блока на панелі
Довжина та висота панелей, що добираються за умови максимальної довжини однієї свердловини, яка повинна не перевищувати 30 м:
. (3.8)
4. Відстань між свердловинами у віялі:
, (3.9)
де 
– показник зближення зарядів. При
= 0,8…1,25, при
–
= 1,0…1,6, а найкращий ефект від дії зближених
зарядів досягається при
.
(для більш точного розрахунку можливе
використання формули
).
5. Питома витрата ВР установлюється з урахуванням діаметра середнього куска руди до і після подрібнення за емпіричним виразом:
,
кг/т (3.10)
6. Сумарна довжина свердловин в одному віялі, м:
, (3.11)
де 
– довжина панелі. Приймається за
результатами ПР № 2 шляхом поділу довжини
блоку на рівні частини, які не перевищують
30 м; (
,
де х
– кількість панелей у блоці, що
визначається добиранням раціонального
цілого числа) hпан = 26,7
м
– висота панелі (підповерху) (
).
7. Кількість свердловин в одному віялі, шт.:
. (3.12)
8. Кількість рядів віял у панелі, шт.:
, (3.13)
де 
– ширина панелі, м. Приймається за
варіантами табл. 3.1.
Кількість рядів віял приймають цілим числом і у разі не виконання умови (3.13) коригується ЛНО у 2–3 крайніх віял.
Графічна побудова мережі свердловин у панелі здійснюється у раціональному масштабі з указівкою розміщення зарядів ВР, патронів-бойовиків і застосовуваного ступеня недозаряду 11, с. 55 .
Рис. 3.3. Розрахункова схема розташування у панелі мережі свердловин
9. Інтервал уповільнення висаджування зарядів визначають за емпіричною формулою, мс:
. (3.14)
10. Загальний тоннаж відбитої руди, т:
(3.15)
де 
– об'ємна маса руди. Приймається за
варіантами табл. 3.1.
11. Загальна довжина свердловин у панелі, м:
. (3.16)
12. Вихід руди з 1 метра свердловини у панелі, т:
(3.17)