1.2. Управління діяльністю із стандартизації

Законодавчо-нормативна база державної системи стандартизації. В Україні сформована законодавча база, яка містить різні аспекти створення та застосування нормативних документів стандартизації, сертифікації, якості та безпечності продукції і послуг тощо. Перш за все роботи із стандартизації регламентуються такими декретами: "Про стандартизацію і сертифікацію"', "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" та законами України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", "Про підтвердження відповідності", "Про вилучення, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції", "Про метрологію та метрологічну діяльність", "Про захист прав споживачів", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення'", "Про пестициди та агрохіміками", "Про якість і безпечність харчових продуктів і продовольчої сировини", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про ветеринарну медицину", "Про лікарські засоби", "Про основи містобудування", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про енергозбереження", "Про туризм", "Про електроенергетику", "Про охорону праці", Водним кодексом України" та інші.

До основоположних нормативних документів (НД) державної системи стандартизації належать такі стандарти: ДСТУ 1.0 - 93; ДСТУ 1.2 — 93; ДСТУ 1.3 - 93; ДСТУ 1.4 - 93; ДСТУ 1.5 - 93; ДСТУ 1.6 - 97; ДСТУ 3250 - 95 та державної системи сертифікації: ДСТУ 3410 (...3420) - 96; ДСТУ 3498 - 96. Зазначені вище документи, а також Угода про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології та сертифікації

20

Частина 1. Діяльність із стандартизації

та основоположні міждержавні НД (ГОСТ 1.0 - 92; ГОСТ 1.2 - 97; ГОСТ 1.5-93; ПМГ 22 - 97) становлять правову основу здійснення робіт із стандартизації та сертифікації, в тому числі у формуванні й реалізації єдиної науково-технічної політики у сфері стандартизації та сертифікації.

Законодавчу основу інформаційного забезпечення стандартизації в Україні становлять такі документи: Постанова КМУ "Про організацію роботи, спрямовану на створення державних систем стандартизації, метрології та сертифікації" від 25 травня 1992 р. № 269; Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10 травня 1993 р. № 46-93; Постанова КМУ "Про створення національного автоматизованого інформаційного фонду стандартів" від 1 лютого 1995 р. № 84.

Органи державної служби стандартизації в Україні

Державний комітет України з стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України)

Український науково-дослідний інститут стандар­тизації, сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ)

Державний науково-дослідний інститут "Система" (ДНДІ "Система")

Український науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації (УкрЦСМ)

технічні комітети зі стандартизації (ТК)

територіальні центри стандартизації, метрології та

сертифікації

Рис. 1.1. Органи державної служби стандатризації в Україні Держстандарт України був створений Постановою Кабінету Міністрів України №293 від 23.09.1991 р. на базі Українського республіканського управління Держстандарту СРСР. Він є національним органом зі стандар­тизації, створює державну систему стандартизації в країні і керує всіма

21

Частина 1. Діяльність із стандартизації

роботами із стандартизацп, метрології та сертифікації. Організаційна структура Держстандарту України наведена на рисунку 1.2.

Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України (Держстандарт України)

Центри стандартизації, метрології та сертифікації			Технічні комітети із стандартизації
Науково-дослідні інститути			Органи Із сертифікації, випробувальні лабораторії
Приладобудівні інститути			Навчально-науковий центр із стандартизації, метро­логії та якості продукції
Малі державні підприємства
Магазин "Стандарт"

Рис. 1.2. Організаційна структура Держстандарту України

На УкрНДІССІ покладена розробка науково-технічних та економічних основ стандартизації, перспективних планів комплексної стандартизації сировини, матеріалів, напівфабрикатів і готових виробів, стандартів на єдині методи випробування продукції. Він виконує експертизу стандартів перед їх затвердженням, проводить порівняльний аналіз рівня стандар­тизації в Україні і зарубіжних країнах, надає інформацію із стандартизації всім зацікавленим організаціям.

На ДНДІ «Системи» покладена розробка основоположних стандартів.

На УкрЦСМ покладено надання всієї централізованої інформації організацій і підприємств про чинні стандарти, технічні умови та іншу нормативної документації, а також забезпечення їх цією документацією. Центр здійснює реєстрацію стандартів та іншої нормативної докумен­тації із стандартизації державного і галузевого значення, підготовку кадрів, 22

Частина 1. Діяльність із стандартизації

підвищення їх кваліфікації та видає нормативні документи зі стандартизації.

Технічні комітети із стандартизації створюються за рішенням Держстандарту України для організації та забезпечення розробки, розгляду, експертизи, погодження і підготовки до затвердження державних стандартів України, інших нормативних документів зі стандартизації, а також проведення робіт з регіональної та міжнародної стандартизації.

До роботи в технічних комітетах залучаються на добровільних засадах уповноважені представники зацікавлених підприємств, установ та орга­нізацій замовників (споживачів), розробників, виробників продукції, органів та організацій із стандартизації, метрології, сертифікації, товариств (спілок) споживачів, науково-технічних та інженерних товариств, інших гро­мадських організацій, провідні вчені та фахівці.

На територіальні центри покладено контроль за впровадженням та додержанням стандартів і технічних умов.

Органи галузевої служби стандартизації. До них належать:

• служба стандартизації міністерства або відомства;

• головні (базові) організації зі стандартизації;

• служба стандартизації підприємства (організації).

Служба стандартизації міністерства або відомства провадить керівництво і координацію діяльності з питань стандартизації в галузях народного господарства. Для цього при міністерстві чи відомстві органі­зовують відділ стандартизації, на який покладають організацію і плану­вання робіт зі створення проектів державних та галузевих стандартів на проектування і виготовлення продукції, а також організацію найважли­віших наукових досліджень із стандартизації для забезпечення випуску продукції високої якості.

Головні (базові) організації зі стандартизації проводять науково-дослідні роботи і розробку нормативних документів із стандартизації, як правило, галузевого рівня.

Служба стандартизації на підприємстві (в організації) організо­вує і проводить роботи із стандартизації. Це може бути відділ (на великому підприємстві або в об'єднанні), група або навіть відповідальний за стандартизацію.

Головним завданням служби стандартизації на підприємстві і в органі­зації є науково-технічне та організаційно-методичне керівництво роботами із стандартизації, а також безпосередня участь у проведенні цих робіт.

Керівник служби стандартизації несе відповідальність нарівні з керів­ником підприємства за додержання стандартів і технічних умов у технічній

23

Частина 1. Діяльність із стандартизації

документації, що розробляється підприємством, за якість і техніко економічне обґрунтування розроблених підприємством стандартів і технічних умов, за відповідність їх показників сучасному рівню техніки. за своєчасний перегляд стандартів і технічнихумов з метою приведення їх у відповідність до вимог народного господарства. До обов'язків цієї службі входять:

- організація і планування робіт із стандартизації та контроль за її виконанням;

• розробка проектів стандартів підприємства і технічних умов;

• систематичний контроль за впровадженням та додержанням стан­дартів і технічних умов під час проектування та виробництва продукції;

• визначення фактичного рівня уніфікації та стандартизації виробів і розрахунок економічної ефективності робіт із стандартизації;

• забезпечення всіх служб підприємства необхідною нормативною документацією із стандартизації;

• організація обліку, зберігання і внесення змін в усі примірники стандар­тів та технічних умов;

- організація і здійснення нормоконтролю технічної документації, що розробляється підприємством;

- допомога всім службам підприємства з усіх питань стандартизації та уніфікації.

Порядок розробки та затвердження державних стандартів регламентується ДСТУ 1.2 і встановлює такі стадії виконання робіт:

• організацію розробки стандарту;

• розробку проекту стандарту першої редакції;

• розробку проекту стандарту остаточної редакції;

• затвердження та державну реєстрацію стандарту;

• видання стандарту.

Порядок організації розробки стандарту такий:

• технічні комітети, міністерства (відомства) або, за їхнім дорученням, головні (базові) організації із стандартизації розглядають обґрунтовані замовлення на розробку стандарту і подають пропозиції до плану державної стандартизації до Держстандарту України (Мінбудархітек-тури України);

• розгляд пропозицій, формування та затвердження річного плану державної стандартизації України йукладання договорів з розробником на розробку стандартів;

- розробка розробником технічного завдання на стандарт, яке повинно

24

Частина 1. Діяльність із стандартизації

мати перелік організацій, яким потрібно розіслати проект на відгук, та перелік організацій, з якими слід його узгодити;

• затвердження технічного завдання з головою технічного комітету або керівником організації після погодження із Держстандартом (Мінбудархітектури) України та зацікавленими міністерствами (відомствами);

• розробка проекту стандарту (першої редакції) та пояснювальної записки і розсилання їх на відгук організаціям згідно з переліком;

• опрацювання відгуків і складання зведення відгуків;

• доопрацювання проекту стандарту і пояснювальної записки на під­ставі зауважень та пропозицій, які містяться у зведенні відгуків (розробка проекту остаточної редакції стандарту);

• погодження розробником остаточної редакції проекту стандарту з погоджувальними організаціями, і подання її із супровідною докумен­тацією до Держстандарту (Мінбудархітектури) України;

• державна експертиза проекту стандарту, до якої можуть бути залучені науково-дослідні організації Держстандарту (Мінбудархітектури) України, технічні комітети, відомі вчені і фахівці;

• розгляд проекту стандарту після проведення експертизи і прийняття рішення про його затвердження або повернення на доопрацювання. Під час затвердження стандарту визначають дату надання йому

чинності з урахуванням часу на виконання підготовчих заходів щодо його впровадження.

Стандарти затверджують, як правило, без обмежень терміну дії, державну реєстрацію їх здійснює Держстандарт України.

Порядок видання, перевірки, перегляду, зміни і скасування

стандарту

Інформацію про затвердження стандарту публікують у щомісячному інформаційному покажчику стандартів України. Держстандарт (Мінбудархітектури) України тиражує і поширює стандарти відповідно до встановленого ними порядку, в т. ч. і через два магазини стандартів, які розташовані в Києві і Харкові.

Перевірку чинних стандартів здійснює їх розробник не рідше одного разу за п'ять років, для забезпечення їх відповідності чинному законодавству України, потребам населення і держави, обороноздатності, рівню розвитку науки й техніки, досягнутому на момент перевірки стандарту, а також для встановлення ступеня їх відповідності вимогам міжнародних, регіональних стандартів і національних стандартів інших країн.

Частина 1. Діяльність із стандартизації

Частина 1. Діяльність із стандартизації

Державний нагляд за впровадженням і дотриманням стандартів проводиться відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України. Державний нагляд - це діяльність спеціально уповноваженні органів державної виконавчої влади з контролю за додержанням,-суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) ста дартів, норм і правил під час виробництва та випуску продукці (виконання робіт, наданні послуг) з метою забезпечення інтереси суспільства і споживачів, її належної якості, безпечної дль життя, здоров 'я, майна людей і навколишнього середовища. Державний нагляд здійснює Держстандарт України, його територіальні органи, а також інші спеціально уповноважені на те органи. Зокрема, Державна інспекція з питань торгівлі, якості товарів і захисту прав споживачів проводить контроль за якістю та безпекою споживчих товарів, Такі обов'язкові вимоги стандартів, як сумісність і взаємозамінність, інформаційна сумісність, не входять до її компетенції. Міністерство охорони навколишнього середовища і природних ресурсів здійснює державний екологічний контроль. Державній санітарно-епідеміологічній службі надані повноваження щодо нагляду за дотриманням санітарного законодавства під час розробки, виробництва, застосування усіх видів продукції, у тому числі й імпортованої.

Об'єктами державного нагляду є:

- продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, продукція тваринництва та рослинництва, продукти харчування, в тому числі продукція, що пройшла сертифікацію – на відповідність стандартам, нормам і правилам;

• продукція імпортна - на відповідність чинним в Україні стандартам, нормам і правилам стосовно безпеки життя, здоров'я й майна людей і навколишнього середовища;

• продукція експортна - на відповідність стандартам, нормам, правилам або окремим вимогам, що зумовлені договором (контрактом);

• атестовані виробництва - на відповідність встановленим вимогам щодо сертифікації продукції.

Державний нагляд здійснюється за планами органів державного нагляду або за зверненням громадян у формі перевірки:

- стандартів, норм і правил під час розробки, виробництва, випуску, зберігання, транспортування, використання, експлуатації, реалізації та утилізації продукції, за винятком стадії реалізації товарів у сфері торгівлі, випуску і реалізації продукції на підприємствах громадського

харчування та надання послуг громадянам як споживачам шляхом проведення періодичних або постійних перевірок через вибірковий або суцільний контроль;

стабільності якості сертифікованої продукції і правил проведення її

випробувань.

Державний нагляд на конкретному підприємстві починається з того, що;

вивчаються акти і пропозиції за результатами попередньої перевірки;

перевіряється забезпеченість підприємства необхідною технічною документацією (стандарти, креслення, карти технологічного процесу);

оцінюються методи і засоби контролю технологічного процесу і перевіряється їх відповідність чинним стандартам;

аналізуються рекламації на продукцію, яка перевіряється;

перевіряється наявність служби стандартизації, її підлеглість та укомплектованість. Контроль якості продукції та її відповідність вимогам стандартів проводять у такому порядку:

• відбираються контрольні проби з числа тих, що були прийняті відділом технічного контролю;

• проводять випробування відібраних виробів за всіма показниками відповідно до чинних стандартів;

• у цехах перевіряється додержання режимів технологічних процесів, стан засобів вимірювання, робота відділу технічного контролю;

• перевіряється додержання стандартів на матеріали і комплектувальні напівфабрикати, які одержані від суміжників.

Під час контролю строку впровадження стандарту перевіряється:

• наявність наказу міністерства чи відомства, а також наказу на підпри­ємстві про впровадження стандарту;

• наявність плану організаційно-технічних заходів щодо впровадження стандарту та його виконання;

• забезпеченість підприємства необхідною сировиною, устаткуванням, інструментом, технічною документацією для впровадження стандарту;

• з яких показників стандарту у процесі впровадження допущені відхилення;

- якщо стандарт не впроваджується, то які є на це причини.

За результатами контролю складається акт з висновками і пропорціями. У разі порушення вимог стандартів органи держнагляду:

- дають вказівку на усунення виявлених недоліків;

29

Частина 1. Діяльність із стандартизації

Частина 1. Діяльність із стандартизації

- забороняють відвантаження недоброякісної продукції;

- у необхідних випадках ставлять питання про притягнення до відповідальності осіб, які винні у випуску недоброякісної продукції. Поряд із державним наглядом проводиться і відомчий нагляд за впро­вадженням і додержанням стандартів, норм, правил. Завдання його аналогічні завданням державного нагляду.

На сучасному етапі державний контроль набуває соціально-економічної орієнтації, оскільки основні його зусилля спрямовані на перевірку суворого дотримання всіма господарськими суб'єктами обов'язкових норм та правил, що забезпечують інтереси і права споживача, захист здоров'я, майна людей та навколишнього середовища.

До основних завдань держнагляду можна віднести такі: відвернення і припинення порушень обов'язкових вимог державних стандартів, правил обов'язкової сертифікації та Закону "Про єдність вимірювань" усіма суб'єктами господарської діяльності; надання інформації органам виконавчої влади і громадських організацій за результатами перевірок.

Суб'єкти господарської діяльності зобов'язані не перешкоджати, а сприяти державним інспекторам у всіх їхніх діях, що становлять процедуру держнагляду, зокрема забезпечувати вільний доступ у службові виробничі приміщення, залучати до роботи фахівців і наявні на підприємстві технічні засоби, добирати проби і зразки тощо. Перевірка здійснюється як особисто інспектором, так і створюваними під його керівництвом комісіями.

Права й обов'язки державних інспекторів визначені Законом "Про стандартизацію". За результатами перевірок державний інспектор має право накладати штрафи за порушення обов'язкових вимог стандартів. Державний інспектор також має право скерувати необхідні матеріали в арбітражний суд, органи прокуратури чи суд, якщо видані ним розпорядження чи постанови не виконуються підприємством -об'єктом держнагляду.

1.3. Кодування інформації про товар

Позначення товарів чисельними кодами вперше з'явилось 25 років тому у США під час продажу алкогольних напоїв. Процес продажу полягав у тому, що продавець прикладав сканувальний пристрій до штрих-коду, нанесеного на товар. Сканер миттєво зчитував код і визначав ціну, вся процедура займала кілька секунд.

Система виявилась вдалою, і до неї приєднались інші товаровиробники, а незабаром у США практично всю продукцію маркували 12-розрядними штрих-кодами. Через 5 років американський приклад перейняла Європа. Але досвід США показав, що 12 розділів може бути недостатньо для нумерації всіх виготовлених товарів, тому Європейська Асоціація "EAN-biternational" розробила власний 13-розрядний код. Сьогодні штрих-кодами EAN користуються 97 країн світу. Штрихові коди залежно від структури поділяються на: цифрові й літерно-цифрові; дискретні; безперервні; двоспрямовані; контролепридатні; з фіксованою довжиною коду; із змінною довжиною коду; з різною інформаційною щільністю.

Найпоширенішими в економічно розвинутих країнах є такі штрих-коди: "2 з 5" або "2 з 5 Indastrial"; "2 з 5 з чергуванням чи ITF (Interieayed Two of Five)"; 39; 93; Cooaoar; EAN (European Article Number); UPS (Uniform Product Code).

Підвищення конкурентоспроможності української продукції на зовнішньому і внутрішньому ринках зумовила необхідність її маркування штрих-кодами. Для вирішення цього завдання була розроблена Державна програма переходу України на міжнародну систему обліку та статистики, яка передбачає створення Національної нумераційної організації, а також комплексу стандартів для системи штрихового кодування, технічних і програмних засобів нанесення штрихових кодів та науково-технічної документації, що регламентують її застосування.

На виконання цієї програми Постановами Кабінету Міністрів України № 1 від 11.03.93 р. та № 326 від 04.05.93 р. було прийнято рішення про створення комплексу стандартів у галузі штрихового кодування в Україні.

Європейська Асоціація 30.10.94 р. ухвалила рішення про членство України в Асоціації товарної нумерації - "EAN-Україна", а 12.12.94 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 821 "Про Асоціацію товарної нумерації України - "EAN-Україна".

Держстандарт України в 1995 р. видав такі нормативні документи у галузі штрихового кодування:

ДСТУ 3144-95. Штрихове кодування. Терміни та визначення.

ДСТУ 3145-95. Штрихове кодування. Загальні вимоги.

ДСТУ 3146-95. Штрихове кодування. Маркування об'єктів іденти­фікації, штрих-кодові позначення EAN.

ДСТУ 3147-95. Штрихове кодування, маркування об'єктів іденти­фікації. Форми та розташування штрих-кодових позначок EAN на тарі та пакуванні товарної продукції.

ДСТУ 3148-95. Штрихове кодування. Система електронного обміну документами на постачання продукції.

31

Частина 1 ■ Діяльність із стандартизації

КНД 50-051-95. Штрихове кодування. Вибір та застосування штрихових кодів. Основні положення.

Згідно з цими нормативними документами, в Україні можуть використовуватися такі штрихові коди: EAN-13 (EAN-8), ITF, 128,39. їх детальна характеристика наведена в КНД 50-051 -95.

Коди повинні задовольняти такі вимоги:

• однозначно ідентифікувати товари чи групи товарів, бути іденти­фікаторами;

• мати мінімальне число знаків (мінімальну довжину), достатнє для кодування всіх товарів;

• мати достатній резерв для кодування нових товарів;

• бути зручними для використання людиною, а також для комп'ютерної обробки закодованої інформації;

• забезпечувати можливість автоматичного контролю помилок у процесі введення в комп'ютерні системи.

Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі в 1996 р. видало наказ, за яким з 01.01.2000 р. всі товари, що реалізуються через роздрібну торгівлю, повинні маркуватися штрих-кодами - тринадцяти-або восьмирозрядними. Восьмирозрядні присвоюються тільки у виняткових випадках для малих товарів, площа поверхні упаковки яких не перевищує 40 см².

Штрих-код EAN містить таку інформацію. Перші дві або три цифри називаються префіксом і позначають країну виробника продукції. Країни, які вступили в EAN одними з перших (Бельгія, Великобританія, Данія, Франція та інші), одержали дворозрядні префікси. У міру поширення штрихового кодування в усьому світі було вирішено рисвоювати три розрядні префікси. Так, Україні присвоєно префікс 482. Префікси інших країн наведені у додатку А.

Остання цифра штрих-коду є контрольною і використовується для перевірки відповідності штрих-коду товару країні-виробнику. Наприклад, виходячи з наведеного 13-значного штрих-коду, вираховуємо контрольну цифру для визначення оригінальності (непідробки) товару.

Для цього слід виконати такі операції:

1. скласти цифри, які стоять на парних місцях: 6 + 0 + 5 + 0 + 8 + 4 = 23;

2. отриману суму помножити на 3, тобто 23 • 3 = 69;

3. скласти числа, що стоять на непарних місцях, без контрольної цифри: 4 + 0 + 4 + 6+1+3 = 18;

32

Частина 1. Діяльність із стандартизації

4. скласти числа, вказані у пунктах 2іЗ: 69+ 18- 87;

5. відкинути десятки: отримаємо 7;

6. від 10 відняти отримане число у пункті 5: 10-7 = 3. Результат збігся з контрольним числом. Звідси випливає, що товар

відповідає країні, яка випускає таку продукцію.

Усі інші цифри позначають підприємство і товар. Система кодування розроблена таким чином, що кожний товар, виготовлений у будь-якій точці світу, має свій неповторний код і не може бути сплутаний із жодним іншим. Міжнародний товарний код EAN присвоює продукції Асоціація товарної нумерації України відповідно до рекомендації Міжнародної Асоціації товарної нумерації і державних стандартів України.

Існують так звані внутрішні коди, які призначені для товарів, що не мають єдиної ціни. Якщо в магазині виставляють будь-який товар (наприклад ковбасу), то їй присвоюють внутрішній код, декілька розрядів якого передбачені для зазначення маси. За таких умов касовий апарат може сам відповідно до маси обчислити ціну покупки. Але експортувати товар з таким кодом не можна.

1.4. Система стандартів у галузі охорони

навколишнього природного середовища

Стандартизація займає особливе місце в комплексі заходів щодо гарантування екологічної безпеки навколишнього природного середовища.

Світове співтовариство проводить активну роботу з захисту навколишнього природного середовища. Тільки в Європейському союзі прийнято близько 90 директив у галузі екології. Вони стосуються генеральної політики Євросоюзу з охорони навколишнього середовища, якості води і повітря, промислових ризиків, відходів, шумів тощо.

Директиви Євросоюзу також спрямовані на методи контролю за забрудненням у промисловості; оцінку ступеня впливу державних і при­ватних проектів на навколишнє середовище; створення Європейського агентства з охорони навколишнього середовища, мережі контролю і забезпечення інформацією тощо.

Директиви з охорони гідросфери охоплюють проблеми захисту річок, морів та інших водойм; питання якості води; скидання у водойми небез­печних речовин.

Директиви із захисту повітря і промислових ризиків установлюють обмеження застосування деяких небезпечних речовин і препаратів; перелік речовин, що підпадають під директиву "Про класифікацію,

33

Частина 1. Діяльність із стандартизації

пакування і маркування небезпечних речовин"; обов'язкові вимоги до експорту й імпорту небезпечних хімікатів; норми щодо вмісту у повітрі деяких шкідливих речовин тощо.

Директиви щодо проблеми відходів визначають вимоги до поводження з небезпечними відходами.

Стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища можна поділити натри групи (рис. 1.3).

Стандарти в галузі охорони навколишнього природного

Стандарти з

охорони та захисту

навколишнього

природного

середовища

Стандарти управління якістю

навколишнього природного середовища

Стандарти якості навколишнього

природного

середовища та

дослідження якості

Рис. 1.3. Стандарти в галузі охорони навколишнього природного

Середовища

Стандарти управління якістю навколишнього природного

середовища

Система управління якістю навколишнього природного середовища-це частина загальної системи менеджменту, яка включає організаційну структуру, діяльність щодо планування, обов'язки, відповідальність, досвід, методи, процеси і ресурси формування, аналіз та реалізацію екологічної політики.

Враховуючи те, що управління навколишнім середовищем за своєю природою є міжнародною проблемою, яка може бути вирішена тільки на міжнародному рівні, всі закони, нормативні документи і стандарти, що стосуються навколишнього середовища, повинні базуватися на одній науковій і методичній базі. Така заява зроблена ISO ще в сімдесятих роках, а в 1996 році було опубліковано основні стандарти ISO 14000, які встановлюють загальні критерії для оцінювання відповідності систем управління навколишнім середовищем, а також принципи і процедури екологічного аудиту та кваліфікаційні критерії для аудиторів з екології.

Згодом були розроблені стандарти цієї ж серії на екологічне маркування, які дозволяють споживачам використовувати ринок як засіб досягнення позитивних результатів впливу на навколишнє: середовище. 34

Частина 1 ■ Діяльність із стандартизації

Стандарти ISO 14000 прийняті CEN як європейські з позначенням EN ISO 14000.

Україна з моменту вступу до ISO бере участь у роботі всіх її комітетів зі стандартизації якості повітря, води, ґрунту. Але найбільшу увагу українські спеціалісти приділяють роботі у комітеті ТК 207, який відповідає за підготовку стандартів з управління навколишнім середовищем. З метою підготовки українських підприємств до жорстких правил світової торгівлі, розуміючи, що наявність сертифікованої системи управління навколишнім середовищем може стати невід'ємною частиною вимог стратегічних партнерів України для придбання українських товарів, Держстандарт України першим серед країн СНД підготував міжнародні стандарти ISO 14001, ISO 14004, ISO 14010, ISO 14011, ISO 14012 і впровадив їх 1 січня 1998 p. наказом № 495 від 18.08.1997 р. зі статусом добровільних.

На підприємствах для управління якістю, крім системи ISO 14000, потрібно брати до уваги систему ISO 9000, оскільки ці стандарти регламентують вимоги до систем якості, що діють на підприємствах. Обидві системи повинні інтегруватися у комплексну систему управління підприємством, яка за кордоном отримала назву "загальне управління якістю" (TQM).

Схожість між системою управління якістю і системою управління навколишнім середовищем полягає у тому, що обидві системи:

• очолені керівництвом;

• є частиною політики підприємства (організації);

• спрямовані на розвиток і вдосконалення діяльності підприємства (організації);

• прагнуть до поліпшення конкурентоспроможності підприємства (організації);

• призначені забезпечити повне розуміння власних інтересів підприємства і вимоги зовнішніх споживачів.

Деякі стандарти управління якістю навколишнього природного середовища наведені у додатку Б.

Система управління навколишнім середовищем повинна бути організаційною структурою, яка шляхом постійного моніторингу і періодичного аналізу має підтримувати ефективність функціонування з урахуванням змін внутрішніх і зовнішніх чинників, а кожний працівник організації повинен усвідомити свою відповідальність за покращення екологічних характеристик.

35

Частина 1. Діяльність із стандартизації

Стандарти якості навколишнього природного середовища та дослідження якості

Ці стандарти містять нормативи екологічної безпеки. До них відносять гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому середовищі; граничнодопустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та інших видів шкідливого впливу на навколишнє середовище; гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування; гранично допустимі викиди та скиди в навколишнє середовище забруднюючих речовин; рівні шкідливого впливу біологічних і фізичних чинників.

Деякі стандарти, що стосуються якості навколишнього природного середовища та дослідження якості наведені у додатку її,

Стандарти з охорони та захисту навколишнього природного

середовища

Забруднення повітря, природних вод, грунтів, деградація довкілля в цілому зумовили необхідність розробки стандартів, що стосуються охорони і захисту навколишнього природного середовища. Ці стандарти встановлюють:

• загальні вимоги до охорони від забруднення атмосфери, гідросфери і ґрунтів;

• правила контролю якості повітря, води і ґрунтів;

• правила встановлення допустимих викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами;

• основні вимоги щодо охорони і раціонального використання природ­них ресурсів;

• загальні вимоги і правила поводження з відходами.

Деякі стандарти, що стосуються захисту навколишнього природного середовища, наведені у додатку Д.

Контрольні питання

і. Дайте визначення термінам "стандартизація", "об'єкт стандар­тизації*" і "галузь стандартизації"".

2. Назвіть мету й основні принципи стандартизації.

3. Функції стандартизації.

4. На яких рівнях здійснюється стандартизація?

5. Назвіть та охарактеризуйте види стандартів.

6. На основі яких законодавчо-нормативних документів здійснюється стандартизації в Україні?

36

Частина 1. Діяльність із стандартизації"

7. Назвіть органи державної служби стандартизації в Україні та вкажіть їх функції.

8. Охарактеризуйте організаційну структуру Держстандарту України.

9. Назвіть органи галузевої служби стандартизації в Україні та вкажіть їх функції.

10. Охарактеризуйте порядок розробки, затвердження та застосування державних стандартів.

11. Охарактеризуйте порядок розробки, затвердження та застосування стандартів підприємств.

12. У чому полягає державний нагляд за впровадженням і дотри­манням стандартів?

13. Яке призначення має штрихове кодування інформації про товар?

14. Яку інформацію містять штрих-код EAN?

15. Охарактеризуйте стандарти України щодо управління якістю навколишнього природного середовища.

16. Охарактеризуйте якості навколишнього природного середовища і дослідження якості.

17. Охарактеризуйте стандарти з охорони та захисту навколишнього природного середовища.

37

ЧАСТИНА 2 ОСНОВИ СЕРТИФІКАЦІЇ

2.1. Загальні положення сертифікаційної діяльності.

2.2. Правові основи сертифікації.