2.2. Правові основи сертифікації

В Україні робота із сертифікації почала проводитись після виходу постанови Кабінету Міністрів № 95 від 27.02.92 р. та Декрету Кабінету Міністрів, відповідно до яких були розроблені перші нормативні документи системи сертифікації УкрСЕПРО.

Економічні і торговельні зв'язки між країнами СНД сприяли тому, що 13.02.93 р. між ними була підписана угода про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, метрології і сертифікації, згідно з якою особливу увагу приділяють розробці й погодженню принципів та політики проведення робіт із сертифікації у державах СНД і взаємному визнанні результатів випробувань.

Значний внесок у вирішення питань сертифікації, а також захисту інтересів споживачів зробила ООН, яка створила і затвердила Основний міжнародно-правовий документ "Звід загальних керівних принципів ООН щодо захисту інтересів споживачів".

В розробці і впровадженні нормативних документів, сертифікації продукції та систем якості значну роль відіграють такі міжнародні організації, як ISO та ІЕС, Міжнародний форум з акредитації лабораторій (ILAC), Всесвітній форум ISO 9000, Міжнародна асоціація з атестації та підготовки експертів-аудиторів (ІАТСА), а також європейські -Європейський комітет із стандартизації в електротехніці (CENELEC),

47

Частина 2. Основи сертифікації

Частина 2. Основи сертифікації

Європейська організація якості (EOQ), Європейський фонд з управління якістю (EFQM), Європейська організація з випробувань та сертифікації систем якості (EQNET), Європейська акредитація сертифікаційної діяльності (ЕАС) та інші.

У країнах РЕВ була розроблена і впроваджена з 01.01.88 р. система сертифікації СЕПРОРЕВ, яка відрізняється від прийнятих міжнародних систем тим, що, крім вимог безпеки, охорони здоров'я та екології, велике значення надає якісним техніко-економічним параметрам продукції, яка імпортується у країни-члени РЕВ. На першому етапі роботи системи були проведені спільні роботи з акредитації лабораторій. В Україні одними з перших одержали право на проведення сертифікаційних випробувань головні випробувальні центри виробничого об'єднання "Електро-побутприлад" (м. Київ) і Науково-дослідного інституту вибухозахисного і рудникового електроустаткування (м. Донецьк).

Правовими засадами Системи сертифікації УкрСЕПРО є понад 40 законів України та постанов Кабінету Міністрів України, які включають вимоги та положення, що стосуються стандартизації та сертифікації. А саме:

Закон України "Про стандартизацію і сертифікацію";

Закон України "Про захист прав споживачів" (від 12.05.91 № 1023-

XII);

Закон України "Про охорону праці" (від 14.10.92 № 2695 XII);

Закон України "Про пожежну безпеку" (від 17.32.93 № 3745-ХН);

Закон України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" (від 10.11:94№239/94-ВР);

Декрет Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додер­жанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" (від 08.04.93X93 0-93);

Декрет Кабінету Міністрів України ""Про стандартизацію і серти­фікацію" (від 10.05.93 № 46-93);

Постанова Кабінету Міністрів України "Про організацію проведення сертифікації продукції'" (від 27.02.92 № 195);

Постанова Кабінету Міністрів України "Про організацію роботи, спрямованої на створення державних систем стандартизації, метро­логії та сертифікації" (від 25.05.92 №2 69);

"Державна система сертифікації України" (12 основоположних ДСТУ, що набули чинності 01.04.97); 48

"Перелік продукції, що підлягає обов 'язковій сертифікації в Україні" (наказ Держстандарту від 27.11.96 № 499, зміни - від 17.05.97 № 268, зареєстровані Мін'юстом 05.06.97 № 209/2013;

"Правила обов 'язкової сертифікації будівельних матеріалів, виробів та конструкцій" (наказ Держстандарту від 11.04.97 № 192; зареєстровані Мін'юстом 18.06.97 № 222/2026).

Сьогодні розроблено, затверджено та надано чинності основоположним державним стандартам України та іншим нормативним документам Системи УкрСЕПРО, які встановлюють домінуючі принципи, організаційні засади, загальні правила сертифікації і порядок проведення робіт із сертифікації та акредитації в Системі УкрСЕПРО. Всього існує 25 нормативних документів Системи УкрСЕПРО. Також чинними є 12 нормативних документів комерційної системи сертифікації СовАск та нормативні документи системи сертифікації CERTEX, яка поширюється на добровільну сертифікацію продукції.

Перші шість нормативних документів системи сертифікації УкрСЕПРО розроблені в 1993 р. Українським науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації і Державним науково-дослідним інститутом "Система" Держстандарту України, які були затверджені і впроваджені Наказом Держстандарту України від 30.06.1993 р. № 94. До них належать:

КНД 50-002-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення;

КНД 50-003-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів із сертифікації продукції та порядок їх акредитації;

КНД 50-004-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до випробувальних лабораторій та порядок їх акредитації;

КНД 50-005-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції;

КНД 50-006-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок здійснення;

КНД 50-007-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр системи.

Також у системі сертифікації України важливе місце займають такі стандарти:

ДСТУ 2462-94. Сертифікація. Основні поняття. Терміни та визначення;

ДСТУ 3410-93. Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення;

ДСТУ 3414-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок здійснення;

49

Частина 2. Основи сертифікації

ДСТУ 3417-96. Система сертифікаціїУкрСЕПРО. Процедура визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується;

ДСТУ 3419-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Сертифікація систем якості. Порядок проведення;

ДСТУ 3413-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції;

ДСТУ 3498-96. Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма та опис;

ДСТУ ISO 9002-95. Системи якості. Модель забезпечення якості у процесі виробництва, монтажу та обслуговування;

Настанова ISO/IEC 7; І994. Настанови щодо розробки стандартів, придатних для оцінювання відповідності;

Настанова ISO 27:1983. Настанови щодо проведення коригувальних заходів органом із сертифікації у випадку неправильного застосування до виробу знака відповідності;

Настанова ISO/IEC 28:1982. Загальні правила типової системи серти­фікації продукції третьою стороною;

Настанова ISO/IEC 60:1994. Кодекс ISO/IEC загальноприйнятої практики оцінювання відповідності;

ДСТУ 3400-96. Метрологія. Державні випробування засобів вимірювальної техніки. Основні положення, організація, порядок проведення і розгляду результатів.

Нормативні документи Системи УкрСЕПРО забезпечують ЇЇ організаційно-методичну єдність і взаємодію всіх членів та учасників Системи. Вони розроблені на основі настанов ISO/IEC у галузі сертифікації та із врахуванням рекомендацій Комітету ISO з оцінки відповідності (CASCO). У процесі їх розробки враховували також положення європейських стандартів EN серії 45000.

Проте нормативні документи Системи УкрСЕПРО не можна називати гармонізованими. Справа в тому, що згідно з визначенням, встановленим у Настанові ISO/IEC 2:1996, гармонізованими є лише ідентичні (за змістом та формою подання) і уніфіковані (ідентичні за змістом, але не ідентичні за формою) стандарти. У цьому випадку можна говорити тільки про відповідність основних положень Системи УкрСЕПРО міжнародним нормам і правилам.

Сертифікація сьогодні залишається в Україні єдиною формою підтвердження відповідності продукції встановленим вимогам. Проте підтвердження відповідності лише третьою стороною не завжди є виправданим

50

Частина 2. Основи сертифікації

з погляду витрат часу і коштів, тобто сертифікація не для всіх видів продукції адекватна ризику споживача. У світовій практиці, зокрема в країнах Європейського союзу, для різної продукції встановлюється декілька форм і способів підтвердження відповідності, з яких можна зробити вибір. Крім того, закони, що запроваджують обов'язкову сертифікацію, містять лише загальні вимоги щодо обов'язкової сертифікації, чітко не окреслюють сферу введення обов'язкової сертифікації і не регламентують вимоги, відповідно до яких повинна здійснюватися сертифікація.