8.Міжнародний форфейтинг

Договір міжнародного форфейтингу є різновидом договору міжнародного

факторингу, за яким поступаються не правом вимоги платежу, а простим і

перевідним векселями (траттами) шляхом вчинення індосаменту та

форфейтера (фактора).

9.Міжнародний фінансовий лізинг

Як зазначалося, 9—28 травня 1988 р. у Оттаві (Канада) відбулась

конференція, на якій було прийнято Конвенцію про міжнародний фінансовий

лізинг.

Серед держав—учасниць конференції були США, Франція, ФРН, Великобританія

та ін.

У ст. 1 Конвенції зазначається, що під міжнародним лізингом розуміється

угода, відповідно до якої одна сторона (лізингодавець) згідно зі

специфікою та умовами, схваленими іншою стороною (лізингоодержувачем),

укладає договір поставки з третьою стороною (постачальником), відповідно

до якого лізингодавець придбає промислову установку, засоби виробництва

чи інше обладнання та вступає в договір про лізинг з лізингоодержувачем,

надаючи йому право використання обладнання в обмін на періодичні

платежі.

Прийняття Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг сприяло уніфікації

законодавства країн світу у сфері міжнародного фінансового лізингу.

Комісія Європейського Співтовариства рекомендувала всім його країнам

приєднатися до Конвенції.

Міжнародний фінансовий лізинг є тристороннім договором, що має такі

ознаки:

-лізингодавець і лізингоодержувач є суб'єктами різних держав;

-лізингоодержувач самостійно вибирає обладнання і постачальника;

-лізингодавець купує у постачальника обладнання спеціально для подальшого

надання лізингу;

-у розрахунках лізингових платежів ураховується термін амортизації

обладнання;

-цей договір укладається на комерційній основі, оскільки його сторони є

суб'єктами підприємницької діяльності.

Договір фінансового лізингу може ускладнюватися тим, що в договірні

правовідносини послідовно можуть вступати два чи більше лізингодавців

та(або) два чи більше лізингоодержувачів.

Розрізняють лізинг фінансовий і оперативний. Згідно з фінансовим

(інвестиційним) лізингом лізингоодержувач отримує предмет лізингу на

термін, співставлений з терміном можливого господарського використання

цього обладнання. Не є обов'язковою умова про перехід права власності на

об'єкт лізингу до лізингоодержувача з огляду на те, що після закінчення

терміну лізингу предмет угоди може не становити жодного інтересу ні для

лізингодавця, ні для лізинго-одержувача. Наприклад, бульдозер

перетворюється на металобрухт.

Згідно з оперативним лізингом лізингоодержувач отримує обладнання на

короткий чи середній термін. Після закінчення терміну договору його

предмет може бути переданий іншій особі або ж договір з цим

лізингоодержувачем може бути продовжений.

10.Міжнародні ліцензійні договори на об'єкти промислової власності.

Об'єктами промислової власності вважаються винаходи, корисні моделі,

промислові зв'язки, товарні знаки, знаки обслуговування, що охороняються

відповідними документами, а також секрети виробництва (ноу-хау), фірмові

найменування, вказівки географічного походження товарів тощо.

Міжнародна уніфікація положень ліцензійних договорів поки що відсутня.

Стосовно ліцензійних договорів на ноу-хау є Керівництво, розроблене у

1969 р. за участю Європейської економічної комісії ООН. Воно має

рекомендаційний характер.

Комісія Європейських співтовариств розробила:

1)Правило № 2349—84 від 23.06.84 "Про застосування статті 85(3) Римського

договору до деяких категорій патентних ліцензійних угод";

2)Правило № 556—89 від 30.11.88 "Про застосування статті 85(3) Римського

договору до деяких категорій ліцензійних угод з ноу-хау".

Зазначені міжнародно-правові акти спрямовані на досягнення компромісу

між патентною (на винахід тощо) чи фактичною (на ноу-хау) монополією на

об'єкти промислової власності та економічною конкуренцією. В актах

досить детально регламентовано, які з положень ліцензійних договорів і

за яких умов вважаються такими, що не порушують антимонопольне

(антитрастівське) законодавство ЄЕС [19, 139—152, 189—208].