2) Залежно від місця формування затрат:

• цехова – сума витрат на виробництво продукції в межах цеху;

• виробнича – грошові витрати на виробництво продукції в межах всього підприємства;

• повна – сукупність виробничої собівартості і виробничих витрат на збут;

3) За тривалістю розрахункового періоду:

• місячна;

• квартальна;

• річна;

4) За складом продукції:

• собівартість товарної продукції;

• собівартість валової продукції;

• реалізованої продукції;

• незавершеного виробництва.

У промисловості розрізняють собівартість:

1. індивідуальна – характеризує витрати окремого підприємства на виробництво і реалізацію продукції;

2. галузева – показує середні у галузі витрати на виробництво і реалізацію продукції.

Згідно з Національними стандартами для цілей бухгалтерського обліку розрізняють: виробничу собівартість, собівартість реалізованої продукції, собівартість реалізованих товарів, витрати операційної діяльності, витрати звичайної діяльності підприємства.

Виробнича собівартість – це витрати на рівні виробничого підрозділу. Це поняття найбільш близьке до раніше вживаного в багатьох галузях промисловості терміну “цехова собівартість”.

Виробнича собівартість складається із:

• прямих матеріальних витрат;

• прямих витрат на оплату праці;

• інших прямих витрат;

• змінних загальновиробничих витрат;

• постійних розподілених загальновиробничих витрат.

Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості, понаднормативних витрат та нерозподілених загальновиробничих витрат.

Економічна суть показника собівартості реалізованої продукції полягає в тому, що він відображає усі прямі і непрямі витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом товарної продукції.

Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між проданою (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.

Витрати операційної діяльності складаються з собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат, пов’язаних зі збутом, та інших операційних витрат. У деякій мірі цей показник є аналогом повної (комерційної) собівартості.

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Витрати звичайної діяльності підприємства складаються з операційних витрат і неопераційних витрат (фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, інші витрати).

Операційні витрати, фінансові витрати, втрати від участі в капіталі та інші витрати називають витратами звичайної діяльності. Звичайна діяльність – будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Класифікація витрат за економічними елементами і статтями калькуляцій.

За економічними елементами витрати формуються відповідно до їх економічного змісту. Елементи витрат однакові для всіх галузей національної економіки.

Елементи витрат включають:

1. Матеріальні витрати (сировина, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара; віднімається вартість зворотних відходів).

2. Витрати на оплату праці (всі форми основної і додаткової заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства).

3. Відрахування на соціальні потреби (включають відрахування на соціальне страхування, у Пенсійний фонд, Державний фонд сприяння зайнятості – величина відрахувань встановлюється у відсотках від витрат на оплату праці).

4. Амортизація основних фондів (амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів).

5. Інші операційні витрати (витрати, що не належать до перелічених вище елементів; включаються витрати на страхування майна, охорону праці, винагороду за винахідництво, оплату робіт з сертифікації продукції, придбання ліцензій, оплату послуг зв’язку, податки та збори тощо).

За виробничим принципом витрати групуються в статті собівартості залежно від виробничого призначення.

Статті – це витрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місцем виникнення. Перелік статей калькуляції для виробничої собівартості може мати такий склад:

• сировина та матеріали;

• куплені комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

• паливо й енергія на технологічні цілі;

• зворотні відходи (вираховуються);

• основна заробітна плата;

• додаткова заробітна плата;

• відрахування на соціальне страхування;

• витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

• загальновиробничі витрати;

• втрати від браку;

• інші виробничі витрати;

• попутна продукція (вираховується).

• адміністративні витрати;

• витрати на збут продукції.

Статті витрат за ступенем однорідності поділяються на прості та комплексні.

Прості (одноелементні) – однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них можна віднести сировину і матеріали, заробітну плату тощо.

Комплексні витрати різноманітні за складом і охоплюють кіль­ка елементів витрат (утримання та експлуатація обладнання, загальновиробничі і загальногосподарські витрати).

Що таке умовнозмінні і умовнопостійні витрати?

Умовнопостійні витрати входять до складу постійних витрат. Це витрати, які неістотно змінюються при зміні обсягу виробництва.

Прикладом умовно постійних витрат може бути орендна плата за приміщення; заробітна плата менеджерів фірми тощо. Такі витрати можуть зростати з часом (наприклад, через інфляцію), змінюватись внаслідок управлінських рішень, з інших причин (наприклад, взимку витрати на опалення і освітлення приміщення зростають), але вони не змінюються прямо пропорційно до зміни обсягів виробництва. Якщо загальна сума умовно постійних витрат не змінюється, то сума умовно постійних витрат на одиницю продукції (середня величина, отримана шляхом ділення загальної суми умовно постійних витрат на число одиниць виміру обсягів виробництва) зменшується при збільшенні обсягу виробництва, і навпаки, збільшується при його зменшенні.

Умовнозмінні (пропорційні) витрати змінюються пропорційно до обсягу випуску продукції. Так, плата за електроенергію, що споживають верстати, змінюється пропорційно до кількості відпрацьованих верстато-годин; поштові витрати змінюються пропорційно до кількості відправлених листів; почасова оплата праці робітників залежить від кількості відпрацьованих людино-годин і т.п.

Витрати, які є сумішшю змінних і постійних витрат, називаються частково змінними. Загальна сума таких витрат змінюється в тому ж напрямку, що і умовно змінні – згідно із змінами обсягів виробництва, але не прямо пропорційно. Прикладом частково змінних витрат є плата за телефон, яка складається з постійної частини – абонентської плати за користування телефоном, і змінної частини – плати за міжміські розмови. Із частково змінних витрат завжди можуть бути виділені окремо змінна і постійна складові, які потім додаються відповідно до загальних сум інших умовно змінних і умовно постійних витрат.