5.Алгоритм складання кошторису витрат на виробництво.
Як складається кошторис витрат на виробництво?
Кошторис витрат виробництва – це витрати підприємства, пов’язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Отже, кошториси виробництва і собівартості загального обсягу продукції, як правило, не збігаються.
Складання кошторису витрат на виробництво, що, по суті, є плануванням витрат виробництва, здійснюється в наступній послідовності:
складаються кошториси витрат і калькулюється собівартість продукції і послуг допоміжних цехів;
складається баланс розподілу продукції і послуг допоміжного виробництва за калькуляційними напрямами і внутрізаводськими підрозділами-споживачами;
складаються кошториси: витрат на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничих та інших витрат по цехах основного виробництва з наступним узагальненням їх по підприємству;
калькулюється виробнича собівартість одиниці продукції за видами, розраховується виробнича собівартість товарної продукції, що реалізується;
складається зведений кошторис витрат на виробництво.
На основі яких розрахунків складається зведений кошторис?
Зведений кошторис витрат складається на основі розрахунків:
витрат на сировину, матеріали, куплені напівфабрикати і комплектуючі вироби, технологічне паливо та енергію в основному виробництві;
основної і додаткової заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуваннями на соціальні заходи;
кошторису витрат (калькуляції виробничої собівартості продукції) цехів допоміжного виробництва;
кошторису витрат на утримання й експлуатацію обладнання;
кошторису загальновиробничих витрат;
кошторису інших виробничих витрат.
6.Методи прогнозування собівартості нових виробів.
При створенні нової продукції, коли немає комплекту технічної документації і не розроблена нормативна база, собівартість такої продукції обчислюється тільки як прогнозна величина. При цьому використовують різні методи прогнозних оцінок, з-поміж яких найпоширенішими є параметричні методи.
Параметричними вони називаються тому, що ґрунтуються на залежності собівартості продукції від її параметрів – технічних і експлуатаційних показників.
До параметричних методів обчислення собівартості продукції належать методи: питомих витрат, баловий, кореляційний, агрегатний.
Метод питомих витрат найпростіший, але має найбільше недоліків, основним з яких є його недостатня точність. Згідно з ним собівартість нового виробу (Сн) обчислюється так:
,
де Сп – питома собівартість аналогічного (базового) виробу, який освоєний виробництвом, грн.; Рп – параметр нового виробу.
Питома собівартість обчислюється на одиницю головного параметра виробу, тобто такого, що якнайбільше впливає на собівартість (потужність, вантажопідйомність, продуктивність тощо). Точнішими є методи, які враховують не один, а кілька параметрів. До них належать баловий і кореляційний методи.
Баловий метод ґрунтується на експертній оцінці впливу головних параметрів виробу на його собівартість. Кожний параметр виробу експерти оцінюють певною кількістю балів. Собівартість базового виробу ділиться на суму усіх балів і в такий спосіб визначається собівартість одного бала (Сб). Після цього собівартість нового виробу обчислюється за формулою:
Сн
= Сб
,
де n – кількість параметрів, які впливають на собівартість виробу; бні – кількість балів за і-м параметром нового виробу.
Кореляційний метод базується на залежності собівартості виробу від його параметрів у вигляді емпіричних формул, отриманих на основі статистичного аналізу фактичних даних для груп аналогічних виробів. У процесі аналізу з’ясовується форма кореляційної залежності собівартості від основних параметрів виробу, а також його тіснота. Кореляційний метод прогнозування собівартості є найбільш точним і поширеним.
Агрегатний метод є різновидом параметричного методу. Згідно з ним собівартість виробу визначається як сума собівартості його конструктивних частин – агрегатів. Вартість уніфікованих агрегатів береться за існуючими цінами, оригінальних – обчислюється одним із розглянутих вище методів або визначається експертно.
Джерела і шляхи зниження собівартості продукції.
Джерелами зниження собівартості продукції є ті затрати, за рахунок економії яких знижується собівартість продукції, а саме:
затрати уречевленої праці, які можуть бути знижені за рахунок покращення використання засобів і предметів праці;
затрати живої праці, які можуть бути скорочені за рахунок росту продуктивності праці;
адміністративно-управлінські витрати.
Основними шляхами зниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу у її структурі.
Факторами зниження собівартості є підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші фактори.