4.1. Режим передачі напівбайтів

Режим передачі напівбайтів — це найбільш розповсюджений метод передачі даних від принтера чи іншого периферійного пристрою назад до комп'ютера. Цей режим звичайно використовується разом з режимом сумісності або спеціальним фірмовим режимом прямої передачі даних для створення двонаправленого каналу між комп'ютером і пристроєм. Усі стандартні паралельні порти мають п'ять ліній для передачі сигналів стану від принтера до комп'ютера. Використовуючи ці лінії, периферійний пристрій може передати байт даних (8 біт), розділивши його на два напівбайти (nibbles, буквально — шматочки).

Подібно режиму сумісності, режим передачі напівбайтів вимагає програмного керування процедурою передачі даних. З усіх режимів зворотної передачі режим напівбайтів найбільшою мірою навантажує процесор. З цієї причини на швидкість передачі накладається дуже суворе обмеження 50 Кбайт/с. Головною перевагою цього методу є його здатність працювати на будь-яких комп'ютерах, що мають паралельний порт. Обмеження швидкості передачі практично не впливає на низькошвидкісні пристрої, такі як принтери, але може бути неприпустимим для інших типів периферійних пристроїв.

4.2. Режим передачі байтів

У більш пізніх реалізаціях (починаючи із сімейства IBM PS/2) апаратура паралельного порту була змінена таким чином, що станом ліній даних міг керувати і принтер, тобто паралельний порт міг перетворюватися в порт прийому даних. Це дає можливість периферійним пристроям відправляти в комп'ютер по байту даних за цикл передачі завдяки використанню восьми ліній даних (в режимі передачі напівбайтів для цього потрібно два цикли). При такому підході канал зворотної передачі даних у комп'ютер працює з такою ж швидкістю, як і канал передачі даних від комп'ютера в режимі сумісності. Порт такого типу іноді називається поліпшеним двонаправленим портом і його часто плутають з поліпшеним паралельним портом (ЕРР), хоча два цих типи порту — не одно і те саме.

4.3. Режим еср

Протокол роботи порту з розширеними можливостями (ЕСР) був запропонований компаніями Hewlett-Packard і Microsoft як поліпшений режим обміну даними з принтерами і пристроями типу сканерів. Подібно протоколу ЕРР, описаному нижче, ЕСР забезпечує високошвидкісний двосторонній обмін між комп'ютером і периферійним пристроєм. Разом із пропозицією нового протоколу були запропоновані і зміни в складі регістрів порту (опис можна знайти в документі Microsoft «Протокол роботи порту з розширеними можливостями IEEE 1284 і стандарт інтерфейсу ISA»).

Серед багатьох можливостей ЕСР – стискання даних, переданих через паралельний порт, методом RLE, буфери FIFO і для прямого, і для зворотнього каналу передачі даних, використання як програмного вводу-виводу (РІО), так і прямого доступу до пам'яті (DMA). За методом RLE коефіцієнт стиску може досягати 64:1, що, зокрема, виявляється корисним для принтерів і сканерів, що передають величезні кількості даних, які містять ділянки, що повторюються. Щоб стискання могло використовуватися, його повинні підтримувати як передаючий, так і приймаючий пристрій.

Адресація каналів — це схема, що використовує адресацію декількох логічних пристроїв в середині одного фізичного пристрою. У багатофункціональних пристроях, що поєднують, наприклад, принтер, факс і модем, до того самого порту підключено відразу три пристрої. При використанні адресації каналів для доступу до кожного з цих пристроїв ви можете одержувати дані від модему в той час, коли канал принтера зайнятий виводом інформації, що друкується. В режимі сумісності, якщо принтер завантажений потоком даних, то інші пристрої не зможуть одержувати чи приймати дані, в той час як у режимі ЕСР інший пристрій може продовжувати обмін даними по своєму каналу.

За протоколом ЕРР, описаним нижче, драйвер порту може комбінувати операції запису в порт і читання з порту без небезпеки втрати даних чи порушення синхронізації. За протоколом ЕСР, однак, зміна напрямку передачі даних повинна щораз узгоджуватися з периферійним пристроєм. Для одержання даних комп'ютер повинний запросити в пристрою виконання операції «зворотна передача даних» і дочекатися, поки пристрій видасть підтверджуючий сигнал. Тільки після цього стане можливою передача самих даних. Оскільки пряма передача даних може відбуватися в режимі прямого доступу до пам'яті, то для одержання даних програма повинна дочекатися закінчення попередньої передачі, потім дочекатися спустошення буфера (щоб визначити точну кількість переданих байтів) і тільки після цього запросити зворотну передачу даних.