1. Вимоги до виконання лабораторних робіт

Під час підготовки до лабораторного зайняття студент має ознайомиться з теоретичною частиною роботи, яка видається викладачем завчасно, мати з собою її роздруківку, а також роздруківку робочого аркуша. В разі невиконання вказаних вимог, та в разі неявки на зайняття, студент отримує додаткове завдання до лабораторної роботи, за виконання якого не отримує додаткових балів.

Кожний студент отримує індивідуальне завдання до лабораторних робіт та готує індивідуальний звіт, який захищає особисто. Послідовність виконання кожної лабораторної роботи наступна:

• Вивчення теоретичної частини роботи.

• Вибір рівня складності роботи та отримання у викладача завдання на виконання роботи.

• Розробка алгоритму програми та побудова блок-схеми алгоритму.

• Розробка інтерфейсу користувача в середовищі Microsoft Excel.

• Реалізація алгоритму в середовищі Visual Basic for Applications.

• Підготовка звіту по роботі.

Звіт до кожної лабораторної роботи готується у електронному вигляді в середовищі Microsoft Word, та має містити:

• теоретичну частину;

• робочий аркуш;

• блок-схему алгоритму програми;

• роздруківку програмного коду;

• інтерфейс програми;

• результати роботи програми (таблиці, графіки, тощо).

Звіт подається викладачеві в електронному та роздрукованому вигляді, до звіту додається розроблений програмний засіб в електронному вигляді. Робочий аркуш у роздрукованому вигляді обов’язково має містити підпис викладача, дату отримання завдання та обраний рівень складності.

При оформлені звіту необхідно дотримуватися вимог ЄСКД до конструкторської документації. Кожний аркуш має містити рамку та кутовий штамп з кодом спеціальності, номером групи, номером студента за списком та номером лабораторної роботи. Текст звіту набирається за наступними вимогами: тип шрифту – Times New Roman; висота шрифту – 14 пт.; міжстроковий інтервал – 1,5; відступ абзацу – 1,25 см. Формули набираються в редакторі Microsoft Equation. Латинські символи виділяють курсивом, кириличні та грецькі – набирають прямим шрифтом.

Вимоги до побудови графіків:

• при побудові графічних залежностей необхідно уникати кольорових зображень (якщо є можливість);

• фон графіка має бути білим, вісі та лінії сітки – чорними;

• текстові підписи на графіку та підписи шкали мають набиратися шрифтом Times New Roman, висота шрифту – 12 пт;

• необхідно намагатися обирати співвідношення масштабів кожної вісі графіку таким чином, щоб графік мав вигляд прямокутнику зі співвідношенням сторін не більше 1:2;

• Абсолютний масштаб кожної шкали обирається так, що кожне ділення шкали відповідає 1, або 2, або 2,5, або 5 одиницям зміни параметра даної шкали. Можливе збільшення названих цифр в 10, 100, 1000 разів. Масштаб шкали вказується у вигляду підпису під віссю.

2. Вимоги до побудови блок-схеми алгоритмів

Блок-схема алгоритму програми призначена для наочного представлення її логічної структури за допомогою використання графічних символів (блоків). Блок-схеми необхідно виконувати згідно з ДСТУ 19.002–80 та ДСТУ 19.003–80.

При побудові блок-схеми алгоритму слід використовувати стандартні блоки, наведені в таблиці 2.1. Вказані блоки поєднуються в блок-схему за допомогою ліній потоку або стрілок, відображаючи розрахунковий алгоритм.

Таблиця 2.1

Стандартні блоки блок-схем алгоритмів.

№	Найменування	Позначення	Функція
1	Термінатор (вхід-вихід)		Елемент відображає вхід із зовнішнього середовища або вихід з нього (найбільш часте застосування - початок і кінець програми). Всередині фігури записується відповідна дія.
2	Блок обчислень		Виконання однієї або кількох операцій, обробка даних будь-якого виду (зміна значення даних, форми подання, розташування). Всередині фігури записують безпосередньо операції.
3	Логічний блок (блок умови)		Показує рішення або функцію перемикального типу з одним входом і двома або більше альтернативними виходами, з яких тільки один може бути обраний після обчислення умов, визначених всередині цього елементу. Вхід в елемент позначається лінією, що входить зазвичай у верхню вершину елементу. Якщо виходів два чи три то зазвичай кожен вихід позначається лінією, що виходить з решти вершин (бічних і нижній). Якщо виходів більше трьох, то їх слід показувати однією лінією, що виходить з вершини (частіше нижньої) елемента, яка потім розгалужується. Відповідні результати обчислень можуть записуватися поруч з лініями, що відображають ці шляхи.
4	Зумовлений процес		Символ відображає виконання процесу, що складається з однієї або кількох операцій, що визначений в іншому місці програми (у підпрограмі, модулі). Всередині символу записується назва процесу і передані в нього дані.

Продовження Таблиці 2.1

№	Найменування	Позначення	Функція
5	Данні (введення-виведення)		Перетворення даних у форму, придатну для обробки (введення) або відображення результатів обробки (вивід). Цей символ не визначає носія даних (для вказівки типу носія даних використовуються специфічні символи).
6	Границя циклу		Символ складається із двох частин – відповідно, початок і кінець циклу – операції, що виконуються в циклі, розміщаються між ними. Умови циклу записуються усередині символу початку або кінця циклу, залежно від типу організації циклу. Часто для зображення на блок-схемі циклу замість даного символу використають логічний блок, вказуючи в ньому умову, а одну з ліній виходу замикають вище в блок-схемі (перед операціями циклу).
7	З'єднувач		Символ відображає вхід у частину схеми й вихід з іншої частини цієї схеми. Використається для обриву лінії й продовження її в іншому місці (для запобігання зайвих перетинань або занадто довгих ліній, а також, якщо схема складається з декількох сторінок). Відповідні сполучні символи повинні мати однакове (при тому унікальне) позначення.
8	Коментар		Використовується для більш докладного опису кроку, процесу або групи процесів. Опис розміщується з боку квадратної дужки й охоплюється нею по всій висоті. Пунктирна лінія йде до описуваного елемента, або групи елементів (при цьому група виділяється замкнутою пунктирною лінією). Також символ коментарю варто використати в тих випадках, коли обсяг тексту, що розміщується усередині якогось сим-волу, (наприклад, символ процесу, символ даних, тощо), перевищує розмір символу.

Співвідношення геометричних розмірів стандартних блоків. Розмір a повинен вибиратися з ряду 10, 15, 20 мм. Допускається збільшувати розмір a на число, кратне 5. Розмір b дорівнює 1,5∙a.

Лінія потоку. Для зображень ліній потоку існують правила:

• лінії потоку повинні бути паралельні лініям зовнішньої рамки блок-схеми;

• зміна напрямку лінії потоку здійснюється під кутом 90°.

Алгоритмічні конструкції. Група кроків алгоритму, виконуваних послідовно один за одним без блоків умови, називається лінійною послідовністю. На рис. 2.1 зображено лінійну послідовність, що складається із двох кроків.

Рис. 2.1. Приклад блок-схеми лінійної послідовності алгоритму

Розгалуження являє собою алгоритмічну конструкцію, у якій виконання того або іншого кроку залежить від істинності умови. Конструкція «розгалуження» записана в повній формі, якщо в ній присутні команди як для випадку правильного виконання умови, так і для хибного. На рис. 2.2 наведена блок-схема розгалуження в повній формі.

Рис. 2.2. Приклад блок-схеми розгалуженого алгоритму в повній формі

Якщо умова виконана правильно, то виконується команда «Дія 1», а якщо хибно – виконується команда «Дія 2».

В неповній формі конструкція «розгалуження» записана, якщо у розгалуженні присутні дії тільки для правильного виконання умови або тільки для хибного виконання умови. На рис. 2.3 представлені два види неповних форм конструкцій «розгалуження».

Рис. 2.3. Приклади блок-схем розгалуженого алгоритму в неповній формі:

а) – у випадку правильного виконання умови;

б) – у випадку хибного виконання умови.

Цикл являє собою алгоритмічну конструкцію, у якій багаторазово виконується одна й та сама послідовність кроків, що називається тілом циклу.

Кожне одноразове виконання циклу називається ітерацією.

Розрізняють два види циклів: цикли зі заздалегідь відомим числом ітерацій і цикли з невідомим до початку циклічного процесу числом повторень.

Якщо кількість ітерацій невідома, для визначення моменту припинення виконання тіла циклу використається умова циклу. Якщо у випадку правильного виконання умови цикл триває, то така умова називається умовою продовження циклу. Якщо ж у випадку правильного виконання умови цикл завершується, то така умова називається умовою завершення циклу. У цьому випадку цикл триває доти, доки умова не виконається правильно.

Розрізняють цикли з перевіркою умови перед виконанням чергової ітерації і цикли з перевіркою умови після виконання чергової ітерації. Перші називаються циклами із передумовою(рис. 2.4), інші – з післяумовою (рис. 2.5).

Рис. 2.4. Приклад блок-схеми циклу з передумовою.

Вихід з циклу

Так

Рис. 2.5. Приклад блок-схеми циклу з післяумовою.