8.2. Управління ремонтним господарством підприємства

8.2.1. Ремонт технологічного устаткування в системі виробничого менеджменту

Ремонтні служби і цехи є важливими об'єктами виробничого менеджменту. Це пов'язано з тим, що в процесі експлуатації технологічне устаткування піддається фізичному і моральному зносові і вимагає постійного технічного обслуговування. Працездатність устаткування відновлюється шляхом його ремонту. Організація і управління ремонтом становлять основний зміст виробничого менеджменту у виробничій інфраструктурі підприємства.

Економічною основою існування ремонту є нерівноміцність деталей і вузлів техніки. Економічно необґрунтовано і технічно неможливо виготовити машину, механізми, агрегат з деталями і вузлами з однаковою міцністю, рівномірністю зносу, із приблизно рівними термінами служби. Тому і виникає потреба в ремонті техніки, щоб забезпечити її нормальне функціонування на весь період служби.

Ремонт (від франц. поправити, поповнити, знову зібрати) - сукупність техніко-економічних і організаційних заходів, пов'язаних з підтримкою і частковим (або повним) відновленням споживчої вартості основних фондів (засобів виробництва) або предметів особистого користування. Відповідно до діючих стандартів ремонт - це комплекс операцій по відновленню справності або працездатності виробів або їхніх складових частин.

Значення ремонту основних виробничих фондів, підвищення ефективності його організації обумовлюється наступними найважливішими факторами:

• капітальний ремонт є одним зі способів простого відтворення основних фондів;

• на ремонт основних фондів затрачаються щорічно величезні засоби;

• ремонтом основних фондів зайнята значна частина трудових ресурсів;

• витрати на ремонт основних фондів у собівартості продукції досягають 6-14%;

• простої техніки в ремонті впливає на кінцеві результати діяльності підприємств і організацій;

• питома вага несправної техніки в різних галузях матеріального виробництва складає від 3-5% до 10-15% і більш - це приводить до великих втрат у виді недоотриманої продукції. У ремонті постійно знаходиться до 40% автомобілів, 25% тракторів, 35% комбайнів;

• у сфері ремонту зайнято більш третини верстатного парку країни. Кошти, затрачувані на ремонт верстата за час його роботи, перевищують вартість нового в шість із зайвим раз;

• частка ручної праці на ремонті складає 75-80% проти 30% у машинобудуванні;

• ресурс відремонтованої техніки не досягає проектних показників.

У зв'язку з цим задачі організації ремонту устаткування стають досить актуальними. Основними задачами ремонтного виробництва підприємства є:

• підтримка технологічного устаткування в постійній експлуатаційній готовності і його відновлення;

• збільшення термінів експлуатації устаткування без ремонту;

• удосконалювання організації і підвищення якості ремонту устаткування;

• зниження витрат на ремонт і технічне обслуговування технологічного устаткування.

Ці задачі вирішуються шляхом:

• розробки раціональної системи виробничого менеджменту по технічному обслуговуванню устаткування в процесі його експлуатації з метою попередження прогресуючого зносу й аварій;

• своєчасності якісного планово-попереджувального ремонту устаткування;

• модернізації застарілого устаткування;

• підвищення організаційно-технічного рівня ремонтного виробництва.

Це може бути забезпечене на основі логістичного підходу до

управління технічним обслуговуванням засобів виробництва. Зміст цього підходу полягає в наступному:

• встановлення визначеного порядку виконання функціональних обов'язків шляхом раціонального розподілу робіт і виконавців у часі й об'ємах у встановленій послідовності;

• розробка технологічної, нормативної й організаційно-методичної документації, на основі якої функції технічного обслуговування погоджуються з режимом і графіком роботи основних виробничих підрозділів;

• постійне порівняння витрат на технічне обслуговування засобів виробництва з отриманим економічним ефектом у цілому по підприємству за рахунок збільшення міжремонтних періодів роботи устаткування і скорочення його простоїв з вини ремонтників.