8.3.3. Удосконалення організації енергетичного обслуговування підприємства

На розвиток енергогосподарства впливає ряд об'єктивних факторів, що відображають зміни, що відбуваються на підприємстві й у його загальноенергетичній системі:

• зростання енергооснащеності праці;

• підвищення рівня енерговикористання і, як наслідок, скорочення витрати енергії і палива на одиницю продукції;

• збільшення частки енергії, що витрачається на силові процеси;

• збільшення частки електроенергії в загальному енергоспоживанні підприємства;

• взаємозамінність енергоресурсів.

Поряд з постійно діючими об'єктивними факторами на розвиток енергогосподарства впливають невизначені і випадкові фактори:

• досягнення науково-технічного прогресу в суміжних галузях промисловості, що визначають удосконалення устаткування і матеріалів та у своїй галузі, що визначають удосконалення технології й організації виробництва на підприємстві;

• пропорції розвитку загальноенергетичної системи країни;

• потреба підприємства в енергоресурсах, на яку, у свою чергу, впливають відхилення від раніше запланованого обсягу виробництва і номенклатури продукції, що випускається; зміни метеорологічних умов;

обмеження, що накладаються вищестоящими організаціями на витрату енергоресурсів (лімітування електроенергії, палива, води) тощо;

• аварійні відключення устаткування й енергетичних мереж. Невизначені і випадкові фактори впливають на об'єктивні тенденції в

розвитку енергогосподарства і можуть прискорювати чи сповільнювати його розвиток. Це необхідно враховувати в процесі управління енергогосподарством.

З урахуванням дії об'єктивних, невизначених і випадкових факторів на енергетичне обслуговування визначимо основні напрямки удосконалювання виробничих процесів і управління енергогосподарством підприємства:

• удосконалювання системи енергоспоживання;

• 

  Удосконалення

  енергогосподарства

  Скорочення витрат на

  Використання ВЕР

  удосконалювання роботи енергогосподарства. Деталізація цих напрямків представлена на схемі (рис. 8.8).

Удосконалення організації

Удосконалення роботи

енергоспоживання

Зниження енергомісткості продукції

Впровадження енерго­зберігаючих технологій

Скорочення витрат

Вибір найбільш

Диспетчеризація розподілу споживання, виключення невиробничих витрат

Удосконалення структури енергоспоживання

Організація управління та обліку

Організаційні фактори

(матеріальне стимулювання і відповідальність,

Рис. 8.8. Основні напрямки підвищення ефективності енергогосподарства

8.4. Організація і управління транспортним обслуговуванням виробництва

8.4.1. Склад і задачі транспортного господарства підприємства

Діяльність сучасного промислового підприємства вимагає повсякденного переміщення великого обсягу різних вантажів. Перевезення сировини, матеріалів, напівфабрикатів як всередині підприємства, так і за його межами, відправлення готової продукції ведуть транспортні господарства підприємства, основними задачами яких є:

• найбільш швидке пересування предметів праці, палива і готової продукції відповідно до вимог виробничого процесу;

• ефективне використання транспортних засобів і праці транспортних робітників;

• механізація й автоматизація транспортних і вантажно- розвантажувальних операцій;

• зниження собівартості транспортних операцій;

• забезпечення строгої погодженості технологічних і транспортних операцій;

• постійна підтримка транспортних засобів у працездатному стані.

Великі підприємства використовують різні транспортні засоби. Їхній

склад залежить від масштабів і типу виробництва, що випускається продукції, технології і розташування цехів.

У цьому зв'язку в складі транспортного господарства великого промислового підприємства можуть бути цехи (ділянки): залізничний, річковий, автотранспортний, авіаційний, вантажно-розвантажувальний. Крім цього, виробничі підрозділи підприємства можуть мати у своєму складі внутрішньовиробничий транспорт.

По виду і призначенню транспорт підрозділяється на: залізничний, річковий, автомобільний, авіаційний, механічний, трубопровідний, пневматичний тощо.

По характері дії транспорт підрозділяється на транспорт періодичної і безперервної дії.

По видах виконуваних робіт розрізняють:

• міжцеховий транспорт, що виконує операції по перевезенню вантажів у межах території підприємства між цехами і складськими приміщеннями;

- внутрішньоцеховий транспорт, що забезпечує переміщення предметів праці між робочими місцями, апаратами по ходу технологічного процесу.

Крім того, до внутрішніх транспортних засобів відносяться засоби, що служать для переміщення в горизонтальному і вертикальному напрямках. Їх можна розділити на дві основні групи:

1. стаціонарні транспортні пристрої;

2. транспортні засоби, що переміщаються.

До стаціонарного відносяться транспортні пристрої, за допомогою яких продукти виробництва переміщаються по визначені горизонтальні, вертикальному або похилому напрямках (конвеєри, трубопроводи, транспортери різних видів). Стаціонарні пристрої споживають малу кількість енергії, відрізняються невеликими витратами на обслуговування і мають більшу надійність і безпеку.

До пересувного відносяться транспортні засоби, що виконують або вертикальне транспортування (підйомники), або горизонтальне переміщення (візки, електрокари, автомобілі, автонавантажувачі тощо).

Зростаючого значення набувають у даний час транспортні засоби без водія (безлюдні) і з дистанційним управлінням.

Безлюдні транспортні системи добре підходять для раціоналізації логістичних функцій і можуть використовуватися як на частково механізованих, так і на цілком автоматизованих підприємствах. Удосконалення технології і зв'язок з центральною комп'ютерною системою забезпечують їхню економічність, велику гнучкість і високий ступінь використання.

Безлюдні транспортні системи можуть будуватися у вигляді візків із власним приводом і використовуватися для внутрішньовиробничого переміщення (запрограмованого або дистанційно керованого) вантажів усіх видів.