13.2. Види аудиторських висновків та їх характеристика

За результатами виконаних аудиторських послуг аудитор скла­дає підсумковий документ у вигляді аудиторського висновку. Зміст і структура аудиторського висновку буде залежати від виду і харак­теру наданих аудиторських послуг.

Форма, зміст і структура аудиторського висновку регламентовані МСА №700, 700 А, 800, 810 (рис. 13.1). Так, МСА №700 "Аудиторсь­кий висновок про фінансову звітність" визначає вимоги до аудитор­ського висновку за результатами перевірки фінансової діяльності су­б'єктів господарювання, крім відкритих акціонерних товариств.

Як засвідчує рис. 13.1, аудиторський висновок про перевірку фінансової звітності суб'єктів господарської діяльності за змістом висловлення думки поділяють на:

-позитивний,

- умовно-позитивний,

- негативний

- дається відмова від надання висновку.

Позитивний висновок дають клієнтові у випадках, коли, на думку аудитора, виконано такі умови:

- аудитор отримав усю інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту;

- надана інформація достатня для відображення реального ста­ну справ на підприємстві;

- існують адекватні та достовірні дані з усіх суттєвих питань;

- фінансова документація підготовлена відповідно до прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, що відповідає вимогам українського законодавства;

- фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних і не містить суттєвих суперечностей;

- фінансова звітність складена належно за формою, затвердже­ною у встановленому порядку.

Береться також до уваги стан обліку та фінансової звітності підприємства.

У позитивному висновку наводяться стверджувальні слова, такі як: "задовольняє вимоги", "дає достовірне та дійсне уявлення", "до­стовірно відображає", "перебуває у відповідності до", "відповідає" та ін.

Якщо під час аудиторської перевірки в аудитора виникли запе­речення або сумніви стосовно правильності тих або інших рішень, прийнятих керівництвом підприємства, але йому було подане аргу­ментоване й переконливе їх обґрунтування, то в аудиторському ви­сновку ці події та рішення наводити необов'язково, оскільки вони не змінюють зміст безумовно позитивного висновку.

Аудитор не може видати умовно-позитивного висновку, коли є фундаментальна непевність та незгода. Існують основні причини фундаментальної непевності:

- значні обмеження в обсязі аудиторсь­кої роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію і пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку),

- не може виконати всі необхідні ауд.і процеду­ри (скажімо, через обмеження у часі перевірки, які диктує клієнт);

- ситуаційні обставини, непевність у правильності висновків у конк­ретній ситуації (наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів українського законодавства, що може призвести до значних наслід­ків і загрожуватиме існуванню в майбутньому).

Причини незгоди:

- неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій;

- розходження в думках про відповідальність фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку; -фундаментальна незгода з повнотою і засобом відображення фактів в обліку та звітності;

- не­відповідність порядку оформлення або здійснення операцій чинно­му законодавству та встановленим нормам.

Будь-яка фундаментальна непевність або незгода є підставою для відмови від того, щоб дати позитивний висновок. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або незгоди.

Непевність або незгода вважаються фундаментальними у тому випадку, коли вплив факторів на фінансову інформацію, що зумо­вили непевність чи незгоду, дуже значний і це може суттєво пере­крутити дійсний стан справ загалом або в основному.

За наявності фундаментальної незгоди клієнтові можуть дати негативний аудиторський висновок, а за наявності фундаментальної непевності — відмовити у поданні аудиторського висновку.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізня­ється від позитивного, він повинен описати усі суттєві причини його непевності й незгоди. Ці причини необхідно коротко навести в окремому розділі висновку, перед тим розділом, де аудитор висловлює негат. висновок або відмовляється від аудиторського висновку. У цьому ж розділі можна детальніше обговорити моменти негатив­ного характеру або дати посилання на додаток до аудиторського висновку, де наводиться опис цих моментів. В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює думки про достовірність і пов­ноту фін. зв-ті.

Якщо аудитор має намір подати клієнтові позитивний висновок, в якому міститься фундаментальна непевність з окремих питань, і наводить зауваження, пов'язані з наявністю фундаментальної непев­ності, то в аудиторському висновку висловлюється аргументована незгода з окремих питань (в операціях, проводках, позиціях звіт­ності), а після цього дається остаточний висновок про достовірність і повноту фінансової звітності підприємства. При цьому він у ви­сновку використовує такі ж самі висловлювання, що притаманні для безумовно позитивного висновку.

Якщо заперечення в аудиторському висновку пов'язані з наявніс­тю нефундаментальної незгоди, аудитор обумовлює наявні обмеження в аудиторському висновку або у додатку до висновку, який стано­вить його невід'ємну частину, і дає позитивний висновок про фінан­сову звітність підприємства.

При підготовці негативного аудиторського висновку доречні такі висловлювання: "не задовольняє вимоги", "перекручує дійсний стан справ", "не дає справжнього уявлення", "не відповідає", "суперечить".

Якщо аудитор дає відмову від подання ауд. висновку, він аргументує про неможливість на підставі наведених фактів сформулювати висновок про фін. зв-ть під-ва.