1.2 Огляд сучасних технологій культивування канального сома

Канальний сом досить теплолюбна риба і вирощувати його у ставах доцільно в районах, де температура води утримується вище 22 °С не менше чотирьох місяців на рік. Саме цей фактор визначає можливість використання канального сома у ставових господарствах.

Годівля канального сома. Основним методом інтенсифікації при вирощуванні всіх вікових груп канального сома є його годівля. Канальний сом більш вимогливий до якості кормів ніж короп. Вміст протеїну у кормі повинен становити не менше 30% (з них 50% - тваринного походження). Як правило, в господарствах використовують форелеві комбікорми, кормовий коефіцієнт яких для канального сома становить 2. Годівлю канального сома розпочинають за температури води вище 4 °С.

Величина його раціону та частота годівлі залежать від температури води. За низької температури води корм задається рибі один раз на добу, за високої (понад 20 °С) - двічі: вранці та ввечері. Більш частіша годівля – 6-8 разів на день доцільна на перших етапах вирощування цьоголіток. При годівлі личинок у ставах корми дають рибі за поїданням, при досягненні нею маси 0,25 г добовий раціон становить 10%, маси 5 г - не більше 6% від маси риби[1].

При годівлі мальків сома застосовують годівниці, для старших вікових груп корми вносять у стави на ґрунт. Засоби механізації можна застосовувати ті ж, що й при вирощуванні коропа. Канальний сом досить швидко звикає до режиму та місця годівлі, у зв'язку з цим не рекомендується змінювати час годівлі та місця, куди вносять корми. Поїдання кормів регулярно контролюється.

Найбільш сприятливими для вирощування канального сома у ставах є умови рибних господарств півдня України. У більш північних районах вирощування плідників та одержання від них потомства доцільно здійснювати у господарствах, що використовують скидні підігріті води ТЕС, ДРЕС та АЕС.

Для вирощування племінного матеріалу канального сома використовують невеликої за площею стави до 5 га, призначені для вирощування коропа. Обов'язкові вимоги до цих ставів: хороше планування ложа, що забезпечує повне осушування, незалежні водо-напуск та водоскид. Передбачається використовувати окремі стави для вирощування ремонтного матеріалу та літнього утримання плідників. Вирощування цьоголіток здійснюють у монокультурі (допускається вирощування у полікультурі з цьоголітками товстолобів). Ремонтні групи канального сома можна вирощувати у полікультурі із племінним матеріалом товстолобів та буфало. Не допускається сумісне вирощування канального сома з коропом, що пов'язано конкурентними відносинами у їх живленні як при­родними, так і штучними кормами.

Щільність посадки непідрощених личинок при вирощуванні племінних цьоголіток не повинна перевищувати 20 тис. екз./га за їх виходу 50%. Щільність посадки однорічок при вирощуванні племінних дволіток повинна становити не більше 1000 екз./га за виходу 90%. Щільність посадки старших вікових груп племінно­го матеріалу становить не більше 500-700 екз./га, вихід - не менше 95%[1 ст 79].

Для характеристики племінного матеріалу важливим показни­ком є маса риби. Рекомендовані її величини наведені у таблиці 1.1

Таблиця 1.1[1 ст 79]

Маса племінного матеріалу канального сома

Вік риби	Маса, г
Цьоголітки	50
Дволітки	600—1000
Трилітки	1400—1500
Чотирилітки	1700—2200

Приріст плідників за період літнього нагулу становить близь­ко 500 г. При оцінці результатів літнього нагулу слід мати на увазі, що самці у канального сома ростуть швидше самок, в ре­зультаті чого вони мають більш високу (на 10-15%) масу.

За існуючої практики вирощування племінного матеріалу канального сома масового спрямованого відбору не проводять, обмежуються вибракуванням риб, які відстали у рості, травмо­ваних та виродливих особин. Величина такого коригувального відбору становить не більше 10% за рік. У канального сома добре виражений статевий диморфізм. Маса самців стає більшою за масу самок вже у віці цьоголіток, тому відбір найбільших особин на плем'я може призвести до диспропорції у співвідношенні статі риб.

Основний відбір у маточне стадо проводять серед вперше дозріваючих плідників, головним чином, за мірою вираженості статевих ознак. За сприятливих умов вирощування від старших вікових груп ремонту для формування стада плідників відбира­ють не менше 80% самок і самців.

В умовах півдня України канальний сом досягає статевої зрілості на третьому році життя. Для одержання потомства краще використовувати чотирирічок та рибу старшого віку. У маточно­му стаді не слід утримувати плідників віком понад 10-12 років. Виключення становлять особини, які мають особливу цінність для племінної роботи.

Співвідношення самців і самок у маточному стаді становить 1:1. При визначені розмірів маточного стада необхідно враховувати, що в силу ряду причин частина самок може не дозріти, або відкласти не дуже якісну ікру. Тому необхідно мати резерв самок (не менше 50%). Резерв самців не потрібен оскільки вони можуть неодноразово брати участь у нересті. Внаслідок травматизації у період нерестової кампанії гине до 10% плідників. Цей показник визначає величину щорічного поповнення маточного стада.

Вище зазначалося, що плодючість канального сома невелика. При роботі із молодими самцями із одного гнізда можна планувати одержання, в середньому, не більше 10 тис екз., а від плідників старшого віку (6-8 річняки) - близько 20 тис. екз. личинок, які перейшли на активне харчування[1].

Канальний сом досить добре переносить зимівлю. Коли стави знаходяться під льодом не менше трьох місяців, зимівлю всіх вікових груп можна проводити у звичайних коропових зимувальних ставах. Щільність посадки племінних цьоголіток у зимувальні стави становить 200-300 тис. екз./га, дволіток - 20 т/га, племінного матеріалу старшого віку - 15 т/га, плідників - не більше 2000 екз./га. Нормативи виходу різновікових груп канального сома наступні: для однорічок - 80%, дворічок - 90%, старших груп ремонту та плідників - 95%.

За сприятливих умов утримання навіть на півдні України та у Краснодарському краю плідники канального сома бувають готові до нересту лише в кінці травня - на початку червня. У районах із теплим кліматом нерест може проходити у більш ранні строки. Погіршення умов утримання (наприклад, порушення режиму годівлі) уповільнює дозрівання риби і призводить до затримки нересту. Час проведення нересту може зміщуватись в залежності від погодних умов сезону. Опти­мальна для проведення нересту температура води знаходиться в межах 25-30^ºС. Зниження температури за межу 20ºС негативно позначається на зародковому розвитку канального сома. В той і же час міра впливу погодних умов залежить від методу проведен­ня нересту.

Для проведення нересту канального сома використовують три методи: ставовий, садковий та акваріумний. У першому випадку проводиться груповий відбір плідників, а утворення нерестових пар у ставу проходить довільно. У другому та третьому випадках підбір пар до нересту проводить рибовод.

Ставовий метод. Найбільш простий метод. У невеликому (мак­симальна площа 1,0 га), досить глибокому (середня глибина 1,5-1,8 м) ставу встановлюють штучні нерестові гнізда (молочні бідо­ни, дерев'яні або металеві бочки, каністри тощо).

Бідони та каністри (обов'язково чисті, без запахів) за допомо­гою дерев'яних кілків у горизонтальному положенні (на боці) закріплюють на відстані 5-7 м від берега отвором до середини ставу на глибині від поверхні 50-70 см. У стави висаджують певну кількість самців і самок у співвідношенні 1:1. Допустима посадка - до 100 пар/га. Оскільки нерест досить розтягнутий, «гнізда» можуть використовуватись декілька раз. Одне нерестове гніздо встановлюється з розрахунку на дві пари риб. Для контро­лю за проходженням нересту раз у 2-3 дні рибовод перевіряє штучні нерестовища. При перевірці гнізд треба відігнати сам­ця (постукати палицею або другим предметом по бідону чи каністрі), тому що він може нанести травму. Відкладену у гніздо ікру самець охороняє та інкубує[1, ст 82 ].

Після викльову вільних ембріонів забирають із гнізд і заванта­жують у проточні лотоки або ванни, де утримують до переходу на активне харчування. Для того, щоб вийняти ембріони, бідон або каністру виносять на берег, де їх обережно переливають у відро.

Недоліки ставового методу: складність контролю та певна за­лежність від коливань погодних умов. За нестійкої погоди нерест канального сома дуже розтягнутий.

Садковий метод. За цього методу використовують садки, виго­товлені із дерева, сітки із дроту, бетонні блоки або ж відгороджені ділянки ставу. Площа садка становить 3x1,5 м, глибина води - 60-90 см. Стінки садка повинні бути вкопані у ложе ставу і підійматися над поверхнею води на 30 см, щоб запобігти вискакуванню риби. Садки обладнують нерестовими гніздами (бідони, каністри). У садок висаджують одну пару плідників.

Садковий метод дозволяє краще слідкувати за ходом нересту, використовувати спеціально підібрані пари та спрощує застосу­вання гормональної стимуляції[1 ст 82].

Акваріумний метод. Найбільш досконалий метод, забезпечує максимальний контроль за всіма етапами нересту. Для проведен­ня нересту використовують акваріуми місткістю 200 л або зви­чайні, побутові банки. Обладнання розміщують у приміщенні інкубаційних цехів, відтворювальних комплексів рослиноїдних риб та коропа. У ваннах встановлюють водообмін з розрахунку 10—14 л/хв. Підтримують оптимальний температурний режим (25-30ºС), за необхідності забезпечують підігрів води. Проводять старанний контроль за кисневим режимом. Не допускається зни­ження вмісту кисню за межу 5 мг/л.

Нерестові пари підбирають таким чином, щоб самець був дещо більшим за самку. Коли одна із риб недостатньо підготовлена до нересту, виникає гострий конфлікт. Готова до нересту особина (са­мець чи самка) веде себе по відношенню непідготовленого до розмноження партнера дуже агресивно, за короткий строк може нанести йому серйозні травми. Необхідно постійно слідкувати за ходом нересту і у випадку виникнення конфліктної ситуації відловити із ванни непідготовлену до нересту рибу та сформувати нову пару.

При акваріумному методі застосовується гормональна стиму­ляція дозрівання плідників. Застосування гормонів дозволяє при­скорити початок нересту на два тижні. Для стимуляції дозрівання плідників використовують гіпофізи сазана, ляща, рослиноїдних риб, звичайного сома, буфало, карася, канального сома, а також «Нерестин -6», хоріонічний гонадотропін[1 ст 83].

Самкам роблять подрібнені - триразові ін'єкції (інтервали між першою і другою ін'єкцією 12-24 годин, між другою і треть­ою - не більше 12 годин). Одночасно із третьою ін'єкцією самок проводять одноразове ін'єктування самців. Найбільш результа­тивне введення самкам наростаючої кількості гормону. При ро­боті із самками масою 1,5-4,0 кг ефективне наступне дозування гіпофізу:

I ін'єкція - 1,5-3,0 мг на рибу;

II ін'єкція - 3-6 мг на рибу;

III ін'єкція - 10 мг/кг маси риби. Для самців достатньо введення 5-10 мг на плідника.

При роботі з хоріонічним гонадотропіном (препарат без напов­нювача, активність - у 1 мг близько 2000 м. о.) застосовується наступне дозування:

I ін'єкція - 0,5-1,0 мг на плідника;

II ін'єкція - 2,0-4,0 мг на плідника;

III ін'єкція – 3-6 мг/кг. Самцям вводять 2-4 мг на плідника.

Для зниження інтенсивності запальних процесів, пов'язаних із травматизацією, при кожному ін'єктуванні вводять по 100 тис. м. о. пеніциліну. Пеніцилін розводять у фізрозчині, на якому го­тується суспензія гіпофізу або розчин хоріонічного гонадотропіну[1 ст 83].

Канальний сом має складну поведінку, він схильний до охоро­ни території. При скупченому утриманні у переднерестовий період у статевозрілої риби бувають жорсткі сутички, в яких соми нерідко наносять серйозні, іноді смертельні травми. Такі сутички спостерігаються у стадах, де утримуються різні за статтю плідни­ки, тому до третьої ін'єкції самців та самок слід утримувати окре­мо (у ваннах або садках — нерестовищах для рослиноїдних риб). Після третьої ін'єкції проводять підбір пар і рибу поміщають у ванни або акваріуми. Ванни та акваріуми необхідно закривати щільно закріпленими кришками, тому що у період нересту риба веде себе неспокійно і може вистрибувати.

Нерест розпочинається через 16-20 годин після третьої ін'єкції і може продовжуватись декілька годин. Після закінчення нересту самок відловлюють і висаджують на літній нагул, самці залишають­ся у ваннах і інкубують ікру. При використанні добре підготовлених до нересту плідників ікру відкладають не менше 80% пар[1, ст 84].

Самці, як правило, добре справляються із обов'язками по інку­бації ікри. У кладках, де ікра має високий відсоток запліднення, відхід у процесі інкубації майже не спостерігається. В той же час бувають випадки, коли самці знищують (поїдають) кладки, причо­му, із нормально розвинутою ікрою. Це явище іноді пояснюють впливом абіотичних факторів (різкі коливання температури, шу­ми тощо). Але факти знищення самцями кладок спостерігаються і за наявності цілком сприятливих абіотичних умов. Скоріше всьо­го така аномальна поведінка самців пояснюється поганим фізіологічним станом, який є наслідком їх неповноцінної годівлі.

Раніше вже вказувалось, що тривалість ембріонального роз­витку канального сома коливається в залежності від температури від 5 (при 28-30°С) до 10 (21-24 °С) діб. Після завершення викльову самців відловлюють із ванн і висаджують у стави на літній нагул або залишають для повторного нересту з іншими самками[1, ст 84].

Вільних ембріонів концентрують у ваннах з розрахунку 150-200 тис. екз. і витримують в них до переходу на зовнішнє харчу­вання, який за сприятливої температури відбувається на 3-4 до­бу після викльову. Перехід на зовнішнє живлення збігається із наповненням плавального міхура повітрям.

Ванни, в яких утримуються личинки, устатковують на витоку захисними сітками. У ваннах здійснюють інтенсивний водообмін, що забезпечує вміст розчиненого у воді кисню не нижче 5 мг/л.

У випадку недостатньої кількості ванн та акваріумів кладки ікри можна з них забирати та інкубувати в апаратах[1 ст 84].

Цьоголіток канального сома вирощують у невеликих, добре спланованих вирощувальних ставах. У стави вносять органічні добрива - гній, підв'ялену рослинність, - у кількості до 10 т/га. Стави заливають водою через фільтри за 5—7 днів до посадки в них личинок.

Щільність посадки личинок становить 20-30 тис. екз./га. Середня кінцева маса цьоголіток - не нижче 50 г. Виживання при вирощуванні від личинок до цьоголіток - 50%, рибопродуктивність - до 750 кг/га. Цьоголіток канального сома вирощують як у моно-, так і в полікультурі з цьоголітками білого товстолоба.

Важливим заходом інтенсифікації при вирощуванні цьоголіток канального сома є годівля. Використовують корми, які застосовують при вирощуванні цьоголіток форелі. Кормовий коефіцієнт приймають за 2. Годівлю розпочинають через 5-7 днів після зариблення ставів. За маси личинок 5 г добовий раціон кормів становить не більше 6-10% від маси риби.

На зимівлю цьоголіток висаджують у коропові зимувальні стави з розрахунку 300 тис. екз./га. Вихід однорічок після зимівлі повинен становити не менше 80% [1 ст 85].