1.2. Біологічні особливості коропа

Короп (Cyprinus carpio L.)дуже розповсюджена і одомашнена риба. Зустрічаються коропи з дуже видовженим, майже циліндричним тілом, і бувають за формою тіла схожі на сріблястого карася. Останні все частіше зустрічаються в озерах і в невеликих замкнутих басейнах, продовгуваті коропи частіше зустрічаються в річках, морях або у великих озерах.

Самці і самки практично забарвлені однаково. Загальний кольоровий тон сріблясто-сірий з переходом від світлого на череві до сизо-сріблястого на боках, сіруватого вище від бічної лінії і темно-зеленкуватого на спині. На голові перехід від світлих до темних тонів лежить на рівні кінця рота й ніздрів. Залежно від фону оточення забарвлення тіла варіює від світло-сріблястого до темно-сірого, свинцевого, боки тіла бувають сіруватими або золотистими [1,6].

У кліматичних умовах України статевої зрілості короп досягає на третьому-п'ятому роках життя. Самок переводять у стадо плідників у п'ятирічному, а самців — у чотирирічному віці. Плідники найпродуктивніші у віці від 6 до 9-11 років, після чого їх вибраковують. Плодючість коропа здебільшого становить від 0,6 до 1,5 млн. ікринок. Від однієї самки в умовах природного нересту вдається одержувати до 200 тис. екземпляр і більше 3-4-добових личинок. Відтворення коропа відбувається у травні-червні за стійкої температури води не нижче 18 ⁰С (оптимум 20-23 ⁰С). За характером нересту короп належить до фітофільних видів риб, ікра відкладається на рослинний субстрат, до якого приклеюється [11].

За центр поширення роду вважають Південно-Східну Азію. Відомо три-чотири види в Південно-Східній Азії та Європі.

Самці відрізняються від самок одного віку, майже на половину менші за ростом і мають більш тонкий і подовжений тулуб. Під час нересту їх неважко відрізнити по м'яким неправильним бородавкам білуватого кольору, на потилиці, щоках, зябрових кришках і грудних плавцях.

За особливостями лускатого покриву розрізняють п'ять основних форм культурного коропа: лускату, три дзеркальні (рамчасту, з розкиданою лускою, лінійну) та голу з майже повною відсутністю луски

Короп має значну трофічну пластичність. Основними його природними кормами є донні тваринні організми. За їх дефіциту він переходить на живлення іншими гідробіонтами, в тому числі великими формами зоопланктону, макрофітами, а також детритом; добре пристосований до поїдання комбікорму та зерна хлібних злаків. У ранньому віці короп живиться дрібними формами зоопланктону з поступовим переходом на більші його форми, а далі — на живлення зообентосом. Споживання корму коропом на одиницю маси з віком зменшується: для цьоголіток масою 5-15 г за температури води 20-23 ⁰С добовий раціон становить до 15-20 % їх маси, а для дволіток масою 450-800 г — 4-6 %. На інтенсивність живлення коропа істотно впливає пора року: температурні межі його живлення восени на 1,5-2,0 ⁰С нижчі, ніж навесні [13].

Короп росте протягом усього життя. Однак відносний темп росту у нього з віком зменшується, особливо після досягнення статевозрілого віку. Основні життєві процеси найінтенсивніші за відносно високих температур води. Оптимальні температурні межі для його росту й розвитку варіюють від 23 до 27 ⁰С. За підвищення або зниження температури води за межі оптимальних величин інтенсивність живлення та засвоєння їжі знижується. Температура води понад 35 ⁰С згубна для коропа. Із зниженням температури води до 7-8 ⁰С активність його живлення мінімальна, а за 3-4 ⁰С споживання їжі практично припиняється. Взимку за температури води 1-2 ⁰С короп стає малорухливим і залягає на дно ставу.

Короп добре росте за нейтральної або слаболужної реакції середовища з показниками (рН) води 7-8. Кисле середовище — (рН — 5,5 одиниць і нижче) пригнічує його життєдіяльність, в організмі риб спостерігаються порушення обміну речовин. Підвищення показника (рН) води за межі 9 одиниць також згубне для даного виду риб.

Вміст розчиненого у воді кисню для нормального росту й розвитку коропа за температури води 20-30 ⁰С має бути не меншим 5 мг/л (оптимальні величини — в межах 6-8 мг/л). Зниження концентрації розчиненого у воді кисню до 2 мг/л і нижче небезпечне, а до 0,5 мг/л — згубно для риби [19].

Час для повного розвитку ікринки до личинки буває різний і залежить від температури води. При 18-20 ⁰С зародок прокльовується через 10 днів, може бути через тиждень; при меншій температурі викльов із ікринки відбувається через три тижні і більше, а при різкій зміні погоди і сильному охолодженні води (на 8 ⁰С) – вони зовсім гинуть [21].