Системи почасової форми заробітної плати:

1.Пряма почасова система побудована на визначенні заробітної плати на основі виключно фактично відпрацьованого часу і присвоєного робітникові тарифного розряду (ставки).

(78)

де - заробіток робітника при прямій почасовій системі;

- фактично відпрацьований за місяць час; - годинна тарифна ставка за розрядом робітника.

2.Почасово – преміальна система доповнює пряму почасову систему оплати праці преміюванням за досягнуті результати роботи.

, (79)

де - заробіток робітника при почасово – преміальній системі;

- сума заробітку, нарахованого за прямою почасовою системою оплати праці;

- сума преміальних доплат за досягнення певних якісних або кількісних показників.

3.Система посадових окладів є різновидом прямої почасової системи. При ній оплата праці робітників виконується не за погодинними тарифними ставками, а за місячними окладами. За цією системою оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер.

(80)

де - заробіток робітника при окладній системі; - місячний оклад;

- місячний фонд робочого часу (робочі дні за графіком);

- фактично відпрацьовані дні у тому ж місяці.

За окладною системою оплачується праця й таких категорій працівників як керівники, спеціалісти, службовці. Розміри посадових окладів встановлюються у штатних розкладах. Окрім окладів керівникам, спеціалістам, службовцям можуть бути встановлені персональні надбавки.

В теперішній час кількість форм і систем постійно збільшується. Основні традиційні системи оплати праці: пряма почасова, почасово – преміальна, відрядно – преміальна, акордна, непряма відрядна, пряма відрядна і відрядно – прогресивна при переважанні почасової форми та її систем, що пов’язано з широкомасштабною механізацією та автоматизацією праці.

Системи оплати праці в зарубіжних країнах:

• система оплати залежно від кваліфікації працівника, яка часто використовується в науково – дослідних організаціях. Ця система має назву “технічні сходці”;

• система оплати праці залежно від стажу роботи в організації (застосовується в Японії, а також для стимулювання діяльності – в США);

• система оплати праці за результатами діяльності;

• індивідуалізація оплати праці на основі оцінки заслуг (поширена в США, Франції та багатьох інших країнах);

• системи преміювання й гнучкі системи участі у прибутку (поширені у Великій Британії, Німеччині та в інших країнах).

Зарубіжні нетрадиційні групові форми стимулювання: системи участі в капіталі, системи Скенлона, Імпрошейр, Раккера. В цілому існує тенденція переходу від індивідуального стимулювання до систем колективного розподілу прибутку.

Популярність групових систем росте тому, що вони дозволяють спонукати працівників до досягнення цілей адміністрації за допомогою більш високої продуктивності праці і кращого співробітництва, а також більш високими заробітками. В рамках систем індивідуального заохочення працівники часто спонукаються лише до отримання більш високих заробітків. При групових системах спостерігається тенденція включати додаткові форми залучення робітників, наприклад, через гуртки якості і бригади продуктивності.