6.Аналогія

Аналогія – це міркування, в якому на підставі подібності двох предметів (ситуацій, подій) в одних ознаках робиться висновок про схожість цих предме­тів у інших ознаках.

Якщо в дедуктивних міркуваннях думка рухається від більш загального до менш загального, в індуктивних навпаки, то в аналогії від знань певного ступеня загальності до знань такого ж ступеня загальності.

Схема міркування за аналогією:

Предмет А має ознаки abcd

Предмет В має ознаки авс

Ймовірно, що предмет В має ознаку d.

Як і будь-який умовивід (міркування) має у своїй структурі засновки і висновок, так і аналогія має засновки і висновок. В даному прикладі перші два – це засновки, а треті – висновок аналогії.

Визначимо термінологію, якою користуються при побудові аналогії.

Зразком аналогії називається об’єкт, ознака якого переноситься на другий об’єкт. Суб’єктом аналогії називається об’єкт, на який переноситься ознака. Зразок і суб’єкт називаються термінами аналогії. Ознака, яка переноситься із зразка на суб’єкт, називається переносною ознакою. Ознака, яка одночасно притаманна зразку і суб’єкту і яка є підставою для переносу ознаки, що нас цікавить, називається основою аналогії.

Зобразити структуру аналогії можна таким чином: в структуру аналогії входить чотири види суджень:

1) судження про наявність основи у зразка;

2) судження про наявність основи у суб’єкта;

3) судження про наявність переносної ознаки у зразка;

4) судження про наявність переносної ознаки у суб’єкта.

Перші три судження — це засновки, а четверте судження — це висновок аналогії.

Існує два види аналогій: а) аналогія властивостей і б) аналогія відношень.

Аналогією властивостей називається таке міркування, в якому переносною ознакою є властивість, а аналогією відношень відповідно ознака відношень.

Типовим прикладом аналогії властивостей є міркування, згідно з яким на Марсі існує життя. Виявивши властивості, за якими Марс подібний до Землі, і, знаючи, що на Землі є життя, припускають, ніби Марс подібний до Землі і за цією властивістю.

Наведемо ще один приклад: «В одному районі міста зафіксовано три випадки крадіжок антикварних речей шляхом проникнення в квартиру через вхідні двері за допомогою портативного електрозварювального апарату. В результаті розслідування виникла версія, що це були одні й ті самі злочинці».

Підставою для аналогії Були ознаки:

1) характер злочину (крадіжка);

2) однотипність краденого ( антикваріат);

3) шлях і спосіб проникнення.

Дехто з логіків розрізняє аналогію точну і просту.

Точною аналогією називають аналогію, у якій висновок робиться на основі знання того, що переношувана ознака (d) перебуває в залежності від ознаки схожості (авс).

Проста аналогія – це така аналогія, коли невідомо, чи знаходиться переношувана ознака (d) в залежності від ознак схожості (авс) чи ні.

Точна аналогія дає висновки вищого ступеня ймовірності.

Хоч ймовірність висновків за аналогією загалом нижча, ніж за неповною індукцією, проте її роль як евристичного засобу мислення надзвичайно велика. Вона є своєрідним плідним джерелом здогадок, передбачень, гіпотез, які потім підлягають серйозній перевірці дедуктивними та індуктивними засобами.

Основоположник кібернетики Н. Вінер писав: «З самого початку я був вражений схожістю між принципами дії нервової системи і цифрових обчислювальних машин. Я не збираюся стверджувати, що ця аналогія є повною і, що ми вичерпуємо і властивості нервової системи, уподібнивши її цифровим обчислювальним пристроям. Я хотів би тільки підкреслити, що в деяких відношеннях поведінка нервової системи дуже близька до того, що ми спостерігаємо в обчислювальних пристроях».

Отже, видатний учений надихався у своїх відкриттях оригінальною аналогією між нервовою системою і цифровою обчислювальною машиною. (Конверський А.Є. Логіка. С. 251).

Міркування за аналогією дали в науці багато чудових результатів. Так англійський хімік, філософ Дж. Прістлі використав аналогію між горінням і диханням і завдяки цьому зміг провести свої експерименти, які показали, що рослини відновлюють повітря, використане в процесі дихання тварин або в процесі горіння свічки.

Німецький винахідник Й. Гутенберг перейшов до ідеї пересувного шрифту за аналогією з чеканкою монет. Так було покладено початок книгодрукуванню в Європі.

Щоправда, відомо й немало пустих, навіть безглуздих аналогій. Все залежить від характеру вихідних знань про порівнювані предмети, від достовірності, глибини рівня науковості цих знань.

Памятаючи про ймовірність висновків за аналогією, для підвищення ступеня її ймовірності слід дотримуватися таких вимог:

1. число спільних ознак повинно бути якомога ширшим;

2. зіставлювані властивості порівнюваних предметів повинні бути дійсними, а не можливими;

3. щоб порівнювані предмети були схожі у важливих, істотних ознаках, а не в другорядних і випадкових;

4. щоб знання про взаємозвязки між ознаками були якнайглибшими;

5. при побудові аналогії слід враховувати не лише схожі ознаки порівню­ва­них предметів, але й їх відмінності.

Міркування за аналогією – це цінний засіб розширення пізнавальних мож­ли­вос­тей. Аналогія є своєрідним генератором нових ідей, знань.

Висновки за аналогією широко використовуються в різних науках, в тому числі в правознавстві, в судово-слідчих процесах.

Умовивід за аналогією використовується у судовому дослідженні досить широко. Слід, проте, мати на увазі, що аналогія застосовується не на всіх етапах судового пізнання, а тільки на початку судового дослідження, на стадії попереднього розслідування кримінальних і цивільних справ.

За аналогією не можна обґрунтувати винність обвинувачуваного, передати його під суд. Вирок, в основі якого знаходяться висновки за аналогією, визна­єть­ся незаконним і підлягає скасуванню. За аналогією не може вважатися обґрунтованим жоден остаточний висновок у справі. На стадії розгляду справ у суді аналогія не застосовується.

На стадії попереднього розслідування кримінальних справ аналогія поряд із дедукцією та індукцією є одним із найпоширеніших способів логічної обробки фактичного матеріалу і висування версій.

Найчастіше аналогія використовується під час роз­слідування кримінальних справ за способом їхнього скоєння. Схожість двох чи більше злочинів за способом їхнього скоєння є основою для висновку за аналогією про те, що всі ці злочини скоєні однією й тією ж особою (або однією ж групою осіб). (Жеребкін В.Є. Логіка. С. 202).

Важлива роль належить аналогії під час планування слідства. Тут вона застосовується як метод визначення того, які обставини і факти можуть мати відношення цієї справи, і, отже, мають бути включені до плану розслідування.

Взагалі у слідчій практиці аналогія має певне значення всюди, де є можливість порівняти на основі схожості ознак один злочин із іншим. Тому вдаються до аналогій під час розслідування кримінальних справ досить часто.

Аналогія є логічною основою висновків, здобутих за допомогою методу моделювання. Цей метод полягає в тому, що при пізнанні певного обєкта використовують другий обєкт, що заміняє перший.

Під час моделювання, як і в аналогії, знання з одного предмета (моделі) переносяться на другий предмет (оригінал).

Модель – це речова, знакова або уявна (мисленна) система, що відтворює, імітує чи відображає принципи внутрішньої організації або функціонування, певні властивості, ознаки чи характеристики оригіналу.

Модель має відрізнятись від оригіналу: вона має бути простішою, більш доступною, але разом з тим зберігати тотожність характеристик моделі і оригіналу (схожість фізичних властивостей, функцій тощо). Модель, яка повністю відтворює оригінал, перестає бути моделлю. Отже, засіб здобуття знань на основі аналогії називається моделюванням. Моделювання як метод наукового пізнання включає аналогію як обов’язковий елемент.

Модель не лише може відображати існуючий предмет (оригінал), а й бути прообразом майбутнього предмета, особливо нових технічних пристроїв, машин. Модель включає елементи фантазії, творчості, уяви. Тому, в процесі пізнання модель часто виступає як невід’ємний складовий елемент наукових передбачень, побудов гіпотез. Творчість завжди пов’язана з побудовою нових моделей.

Висновки за аналогією і побудова відповідних моделей використовуються при вивченні природничих наук, складних соціальних явищ, процесів, у техніці, медицині, юриспруденції.