Тема. Механізм індивідуальної злочинної поведінки
Загальні питання детермінації злочинної поведінки.
Легальна схема індивідуальної злочинної поведінки.
Мотивація злочину.
Умови вчинення окремого злочину. Роль конкретної життєвої ситуації.
Віктимна поведінка як елемент механізму індивідуальної злочинної поведінки.
Зелінський, Оніка «Детермінація злочину» , Х., 1994
«Криминальная мотивация» за ред. Кудрявцева, М., 1986
«Мотивація злочинної поведінки та її значення у кримінологічних дослідженнях», Х., 2002, Проблеми законності.
Зелінський « Криминальная психология»
Детермінація ( лат. детермінаре – обумовлювати, визначати) – це процес обумовлення.
Детермінізм – визнання загального взаємозв’язку, взаємодії всіх речей, об’єктів, явищ, процесів.
Злочинність об’єктивно пов’язана з багатьма протиріччями у політичній, економічній, соціальній, морально-психологічній та ін. сферах життєдіяльності суспільства, що у своїй сукупності її детермінують (обумовлюють).
На рівні злочинності в цілому і окремих її видів всю сукупність криміногенних детермінант позначають терміном «криміногенні фактори».
Отже, злочинність, окремі її види являють собою наслідок багатьох якісно різних факторів.
На рівні окремого злочину враховують не всі, а тільки такі види детермінації як причина і умова.
Шакун
– відомий укр. кримінолог «Останнім
часом в У. суспільство почало формувати
свою систему виживання, що поступово
призводить до розростання соціальних
патологій, найбільш значимими з яких є
алкоголізація і маргіналізація (загальне
збіднення, відсутність включення в
систему соціальних відносин) населення.
За цих умов відбувається прискорена
криміналізація всіх суспільних відносин
у політичній, економічній, соціальній,
духовній сферах життєдіяльності
суспільства, яка набуває загрозливого
характеру.»
Криміналізація суспільних відносин в умовах девальвації моральних цінностей, різкого зниження духовного потенціалу людей, цинічного беззаконня, невисокого рівня розкритих злочинів (попри офіційну статистику), нехтування людським життям призвели до того, що поведінка владних інститутів і пересічних громадян відбувається на грані порушення права і моралі. Головного у поведінці набувають не правові засади, а сила влади, грошей, таємні домовленості, утиск ЗМІ.
На масовому рівні визначається такий соціально-психологічний зсув, який залучає все більшу кількість людей до криміналізованих стосунків, перетворюючи девіантну поведінку до повсякденних норм спілкування.
Країна пройшла через війни, революції, репресії, голодомор, що вплинуло на сьогоднішню ситуацію.
Іншими причинами можна назвати криміналізацію політичної влади, уособленням якої є тотальна корумпованість всіх інститутів суспільства (парламентська корупція, політична корупція), що тягне за собою суцільну деградацію влади. Протиріччя між державою і громадянським суспільством, зміна КУ, соціальні протиріччя.
Соціальні протиріччя. Соціальні протиріччя, як інші фактори, впливають на формування злочинних нахилів конкретних людей через середовище, в якому вони з»являються , розвиваються і діють. Соціальна структура України достатньо криміногенна, оскільки в ній представлені багаточисельні верстви суспільства, які розрізняються за світосприйняттям, доходами, культурою, цілями. протиріччя між ними поки не врівноважені ні розумними соціальними програмами, ні політикою, яка б сприяла об’єднанню громадян. До соц. протиріч відносять високий рівень безробіття, розшарування суспільства,.
Економічні протиріччя: існування тіньової економіки та ін.
Теорії виникнення злочинності стали розповсюджені у західній кримінології.
Все частіше вчені різних спеціальностей суспільних наук відмовляються від самого терміна «детермінація» , «причина» на користь встановлення кореляційних залежностей (кореляція – це статистичний взаємозв’язок 2-х або більше випадкових величин. Це обумовлено наступним: світ складний і взаємозв’язки між системами та їх елементами також багатоманітні, навіть у фізичних або біологічних системах важко вивести причинно-наслідковий зв’язок, а тим паче стосовно злочинності, яка не має природніх кордонів у реальності.
З точки зору проф. Зелінсьокого злочинність проявляється через визначену кримінальним законом поведінку людей. Всі свої дії людина вчиняє заради потреб:
біологічних (життєвих);
соціальних – статус, престиж;
духовних (ідеальних) – сенс життя, творчість.
Потреби в сучасному суспільстві збільшуються, а можливості їх задоволення різні, нерівні. Кожний індивід займає неоднорідну позицію в структурі суспільства. Ступінь різниці для задоволення потреб визначають ступінь конфліктності і протиріч. Найважливішим фактором є протиріччя між потребами людей і реальними можливостями їх задоволення.
20.10.2012