Тема. Запобігання злочинності

1. З/з

2. Загальносоціальне і спеціально кримінологічне запобігання злочинності. Загальна характеристика, індивідуальна профілактика.

3. Об’єкт запобігання, їх види.

4. Віктимологічний аспект запобігання злочинності.

5. Кримінологічне прогнозування та планування з/з.

Література:

Голфна В.В. «З/з теорія і практика» К., 2012

«Кримінологічне планування заходів протидії злочинності та її прогнозування»

«правова система України: історія, стан, перспективи» Т.5, 2008 р., Х., за ред. Сташиса.

ЗУ «Про міліцію», «Про прокуратуру», «Про СБУ»

«Про схвалення концепції державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року» Розпорядження КМУ, 2010 (ст. 26-75)

ЗУ від 22.06.2000 «Про участь громадян в охороні громадського порядку та державного кордону»(ст. 338)

Питання 1.

Запобігання – попередження, боротьба, протидія.

Протидія – найбільш широке поняття, родове по відношенню до запобігання, охоплює як репресивні заходи (за допомогою кримінального права, а також криміналістичних методів) та самі заходи запобігання, розроблені для завчасного недопущення злочину.

Запобігання злочинності:

1. Загальносоціальне – не є основним предметом кримінології, виходить за межі кримінології; це мудра соціальна політика держави, спрямована на зменшення соціальних суперечностей, а також політичних, господарсько-управлінських, культурно-виховниих і т.д. суперечностей у відносинах, які слугують розвитку тієї чи іншої держави. З\з – це не основна мета, це побічна функція.

2. Кримінологічне – це комплекс науково обґрунтованих заходів невідкладного чи тривалого характеру, спрямованих на недопущення в суспільстві зростання криміногенного потенціалу і мінімізацію його злочинних проявів. Зазначена система заходів здійснюється на макрорівні, мікрорівні, на індивідуальному рівні. Завдання – випередження виникнення детермінант злочинності, їх обмеження або усунення, захист від них.,

Засоби з/з :профілактика , відвернення, припинення злочинної поведінки

Профілактика – постійний моніторинг та вивчення стану суспільства у межах держави, областей, міст, районів, прогнозування можливих кількісно-якісних зл. проявів, аналіз цих проявів, а також об’єктивних та суб’єктивних явищ, які їх обумовлюють з метою мінімізації останніх, їх витіснення, обмеження, усунення.

Кримінологічна профілактика розрізняється на 4 підвиди:

1. профілактика випередження;

2. обмеження;

3. усунення;

4. захисту.

Відвернення - самостійна складова кримінологічного запобігання, здійснюється широким колом суб’єктів. Відвернення здійснюється тоді, коли у певної людини чи групи людей намір вчинити злочин (індивідуальна чи групова рішучість). Заходами індивідуального відвернення є переконання (переорієнтаціє антисуспільної настанови) або заходи примусу.

Припинення зл. проявів – спрямована на силове втручання суб2єктів запобігання злочинності у розвиток і продовження злочину або злочинної діяльності. на стадіїї готування до злочину або замаху на зл. з метою недопущення настання більш тяжких наслідків уже вчиненого злочину , а також затримання злочинців.

Індивідуальна профілактика – спрямована на корекцію поведінки особистості з метою недопущення вчинення нею злочину. Спрямована на виявлення осіб, які можуть вчинити злочин; вивчення обставин, які негативно впливають на осіб; виявлення сприятливих умов для вчинення зл.; здійснення правового впливу у поєднанні з заходами примусу; контроль за поведінкою і способом життя таких осіб; періодичні перевірки результатів проведених виховних заходів.

Питання 3. Об’єкти запобігання зл.

Об’єкт запобігання – те, на що спрямована запобіжна діяльність;:

1. це негативні суспільні відносини в системі формування людини (як правило, у мікросередовищі);

2. традиції, стереотипи поведінки, негативні звички людей;

3. окремі особи і контингент осіб, які виявляють ознаки протиправної поведінки;

4. окремі негативні особистісні властивості людини (психічні аномалії, напр.)

5. криміногенне середовище (конкретні місця на території міста., села, ін. місцевості)

Суб’єктами запобігання злочинності є ф.о. та ю.о., які цілеспрямовано здійснюють на різних рівнях і у різних масштабах управління і планування запобіжною діяльністю, мають у зв’язку з цим певні права і обов’язки.

Суб’єкти бувають:

1. спеціалізовані : державні і недержавні;

2. неспеціалізовані: державні і недержавні.

Спеціалізовані – МВС, прокуратура, СБУ, податкова служба, митні органи, охорони державного кордону, фінансова інспекція (раніше – КРУ) (знайти і подивитися відповідні закони – про міліцію, про СБУ та ін.)

Прокуратура здійснює координацію запобіжної діяльності всіх суб’єктів.

Державні органи, спеціалізовані суб’єкти – мають одною з основних функцій запобігання злочинності.

Неспеціалізовані державні -

Неспеціалізовані недержавні – приватні охоронні структура, політичні партії, групи, релігійні громади, благодійні організації.

27.10.2012