3. Феномени групової життєдіяльності та їх врахування керівником в управлінській діяльності.

Життя організації – це море, в якому різноманітні поведінкові прояви та ефекти кожного співробітника проявляються як шторм та штиль, де можуть бути холодні та теплі течії (Урбанович). Від керівника залежить, як за цих умов він поведе корабель.

Феномен соціальної фасилітації (з англ, facility – легкість, сприятливі умови) – закономірність Зайєнса: присутність інших завжди має дію збудження, що сприятливо впливає на вирішення простих і звичних завдань, однак заважає вирішенню складних та нових (в яких нема чіткої відповіді). Чому людей збуджує присутність інших?: через боязнь оцінки оточуючих, точніше того, як вони будуть оцінені іншими; через відволікання уваги: конфлікт між увагою до інших та увагою до справи (перевантаження когнітивної системи); через присутність інших як таку.

Феномен соціальної ліні (закономірність Латане, Вільямса, Харкінса): люди докладають менше зусиль в тому випадку, коли вони об’єднують свої загальні зусилля заради спільної мети, ніж у випадку їх персональної (візуальної) відповідальності, коли видно вклад кожного зокрема.

Шансы на выполнение работы обратно пропорциональны числу лиц, по долгу службы обязанных это сделать.

Закон Кушнера

Причини: люди зазвичай впевнені, що їх оцінюють лише тоді, коли вони діють наодинці; групова ситуація зменшує боязнь оцінки; коли люди не відповідають за кінцевий результат і не можуть оцінити свій власний вклад, їх особиста відповідальність розподіляється між усіма членами групи. Результати сорока дев’яти експериментів (4 тис. досліджуваних) показали, що зусилля зменшуються, а лінь зростає при збільшенні розмірів групи (індивідуальна працездатність в групі з 2 осіб складає 90% для кожного, в той час, коли в групі з 6 – 75%). Дослідження також показали, що соціальна лінь проявляється значно менше:

• коли сумісна діяльність приваблива, захоплююча, складна;

• коли працівники вважають інших членів своєї групи ненадійними чи нездатними до продуктивної діяльності;

• коли члени групи – друзі («згуртованість посилює старання);

• коли працюють працівники, що належать до так званих колективістичних культур (переважно азіатські);

• коли група складається переважно з жінок.

Феномен деіндивідуалізації (чому разом ми робимо те, чого б наодинці ніколи не зробили) – втрата самоусвідомлення та боязні оцінки, коли нормативне стримування послаблюється.

Коли збудження та розподіл відповідальності комбінується, нормативний тиск послаблюється. Результат: дії, що варіюють від легкого порушення заборон (викрикування під час зборів) до імпульсивного самовираження (груповий вандалізм, оргії) і навіть до деструктивних соціальних вибухів (вуличні безпорядки і тому под.).

Умови деіндивідуалізації:

• розмір групи (чим більша група, тим більше її члени втрачають почуття самоусвідомлення і з більшою готовністю ідуть на порушення нормативної поведінки);

• фізична анонімність та обезличеність (так в місті обезличеність частіше провокує вандалізм Ф.Зімбардо);

• збуджуючі та відволікаючі дії групи, що готують грунт для де індивідуалізації (аплодисменти, спів хором, різні ритуальні заходи та церемонії).

• слабке самоусвідомлення – групове буття, послаблює само ідентифікацію і має тенденцію створювати розбіжності між поведінкою та установками особистості. Ті, в кого низький рівень самоусвідомлення менше себе контролюють, більш схильні діяти не задумуючись про свої цінності (випадки знищення голодом власних дітей членами сект), більш сприйнятливі до ситуації (заклику лідера, загальної паніки).

Фактором, що підвищує де індивідуалізацію є алкогольне сп’яніння (це одна з причин, чому найманим протестувальникам, крім грошей пропонують випивку.

Навпаки, де індивідуалізація знижується в умовах, що підвищують самоусвідомлення: перед дзеркалами, фотоапаратами, кіно- та відеокамерами, в маленьких поселеннях, при яскравому освітленні, при наявності бейджів, нестандартного одягу, в незвичній обстановці.

Групова поляризація (описали С.Московічі і М.Заваллоні)— соціально-психологічний феномен, що є результатом групової дискусії, у процесі якої різні точки зору, думки оформлюються у дві протилежні безкомпромісні позиції.

Групове обговорення проблеми сприяє зміцненню засадничих думок

індивідів. При цьому середні перебувають на другорядних ролях, а крайні, розподілившись між двома полюсами, починають формувати групову думку.

Групова поляризація трактується і як посилення внаслідок дискусії екстремальності групового рішення. Величина її буде тим більшою, чим далі зміщені первинні переваги членів групи від середніх значень. Крайня форма цього явища виражає стан внутрігрупового конфлікту, нервово-психічного напруження, що може спричинити негативні наслідки і для особистості, і для групи.

У процесі дослідження феномену групової поляризації сформувалися теорія інформаційного впливу і теорія нормативного впливу:

• інформаційний вплив – під час групової дискусії складається банк ідей, більша частина з яких узгоджується з домінуючою точкою зору. Ідеї, що входять в базовий запас знань членів групи, часто будуть виказуватись під час обговорення або ж, навіть не будучи згаданими, вплинуть в цілому на її результат;

• нормативний вплив – в людській природі закладене бажання оцінювати свої судження та здібності, а зробити це можна тільки порівнюючи їх з судженнями та здібностями інших. Найбільш вплив на нас в такому порівнянні здійснюють члени тієї групи, з якою ми себе ідентифікуємо.

Теорія інформаційного впливу зосереджується на аргументах, якими послуговуються під час обговорення групового завдання. Головна її ідея полягає в тому, що думки членів групи інтенсивно поляризуються в процесі дискусії, якщо переконливі аргументи на користь однієї з альтернатив з'являються спочатку лише в окремих учасників. Ознайомлення з ними стимулює відповідні думки суб'єктів дискусії. Теорія нормативного впливу ґрунтується на особливостях розгляду і самооцінки членів групи в процесі внутрігрупової дискусії. Порівнюючи свої думки з іншими і зауважившипідтримку своєї позиції, індивіди можуть ще більше наполягати на своєму.

Тобто, якщо в процесі групового обговорення індивід бачить, що інші дотримуються позиції, спрямованої на цінну альтернативу, то він посилює категоричність своїх суджень, щоб вигідно вирізнитися з поміж інших.

Феномен групового мислення (“Group-think”, огрупление мышления) описаний І.Джанисом. Проявляється в тому, що для групи інтереси групової гармонії частіше є важливішими прийняття реалістичного рішення.Дія цього феномену часто проявляється в діяльності групи, що приймає управлінські рішення. Група завжди прагне до внутрішньої гармонії навіть всупереч вимогам принципу реалізму. Особливо це проявляється у випадку коли:

- в групи є сильна потреба в єдності;

- група ізольована від альтернативних ідей;

- лідер дає зрозуміти, чого він хоче від групи.

Феномен впливу меншості, описаний С.Московічі. Полягає в тому, що меншість групи стає найбільш впливовою у випадку послідовності у своїх поглядах, впевненості в своїй правоті і здатності приваблювати прихильників з числа більшості. Навіть, якщо всі ці фактори не переконають більшість прийняти думку меншості, вони розбудять у більшості сумніви в собі і схилять до розгляду інших альтернатив, що часто приводить до кращого, більш творчого мислення (ось чому опозиція є корисним і потрібним явищем поряд з більшістю).