Державна податковаслужба україни національний університет державної податкової служби україни

Навчальний проект на тему:

« Андріївська церква - велична пам’ятка архітектури доби козацького бароко »

Підготували:

Студенти групи

ПБ-12-4

Ірпінь 2012

Актуальність: Андріївська церква є зразком архітектури 18століття, яка дає можливість ознайомитися з розвитком архітектури в Україні в 18 ст, та вплив на неї європейських стилів.

Мета: дослідити тенденції розвитку архітектури в Україні; підвищити рівень духовної культури.

Завдання: визначити характерні риси пам’яток архітектури 18 століття на прикладі Андріївської церкви.

Андріївська церква – це перлина української архітектури 18 століття. Церква була збудована на замовлення імператриці Єлизавети. Автором проекту був відомий італійський архітектор Бартоломео Растреллі.

Андріївська церква в Києві – найяскравіша пам'ятка у стилі бароко. Їй характерні всі найголовніші риси цього архітектурного напряму: парадність, мальовничість та ефектність архітектурних форм, велика кількість ті різноманітність декору, позолоти, легкість та динамічність силуету.

Зовнішнє оздоблення фасадів дивують різноманітністю та фантазійностью декору, але внутрішні інтер'єри Андріївської церкви ще мальовничіші. Велику історичну і художню цінність представляє живопис Андріївської церкви. Більшість розписів – це частина ікон іконостасу, кафедри, купол виконані в Петербурзі художником И. Вишняковим та його учнями. Також великий вклад в створення неповторного живопису цієї церкви в Києві внесли художники И. Роменський. И. Чайковський, а також А. Антропов. У зображеннях переважають яскраві фарби, пишній одяг, пейзажі, натюрморти та безліч побутових деталей. Все в комплексі: різьблення, живопис, ліпні прикраси – створюють легку та життєстверджуючу атмосферу, позбавлену похмурого аскетизму.

Головною святинею Андріївської церкви є частка мощів Андрія Первозванного, привезена з Італії. Серед інших реліквій цього київського храму – Євангеліє в коштовному окладі, подароване церкві імператором Олександром.

Державна податковаслужба україни національний університет державної податкової служби україни

Навчальний проект на тему:

«Михайлівський Золотоверхий собор»

Підготували:

Студенти групи

ПБ-12-4

Ірпінь 2012

Актуальність: Процес національно-духовного відродження в Україні зумовив зростання інтересу до соціально-економічної та культурно-просвітницької ролі церкви в суспільстві. Це поставило на порядок денний питання про світське осмислення всіх сторін діяльності православних монастирів. Переживаючи складну еволюцію становлення та розвитку, собору упродовж тривалого часу відігравали важливу роль у політичному, економічному та духовному розвитку суспільства, формуванні культурного потенціалу та громадської думки, істотно впливаючи на хід історичних подій.

Дослідження Михайлівського Золотоверхого собору сприятиме з’ясуванню особливостей формування архітектурного ансамблю, виявленню значення монастиря у творенні нового напряму в українській культурі XVII–XVIII ст.

Мета: проаналізувати значення Михайлівського Золотоверхого монастиря в духовному та соціально-економічному житті України у 1620–1786 рр.; визначити вплив діяльності Михайлівського Золотоверхого Собору на суспільно-політичні й духовно-освітні процеси в країні; підвищити національну та культурну свідомість.

Завдання : виховати любов історичної спадщини українського народу.

Історія собору: Перша задокументована згадка про Михайлівський Золотоверхий собор зустрічається в літопису, де розповідається, як князь Святополк Ізяславич, онук Ярослава Мудрого, 11 липня 1106 року поряд з монастирем св. Дмитра та церквою св. Петра започаткував будівництво нового кам'яного храму на честь святого Архістратига Михаїла. Припускається, що монастир Дмитра був збудований батьком Святополка, Ізяславом (у християнстві Дмитром). До 1093 року це була невелика дерев'яна Михайлівська церква при монастирі, відкриття якого приписують митрополитові Київському Михаїлу. Дата заснування монастиря - приблизно 988 рік. Лише після того, як на київському престолі опинився Святополк II Ізяславич, замість дерев'яної церкви збудували кам'яну.

Золотоверхим Михайлівський собор назвали тому, що в той час це була єдина церква в Києві із золоченим куполом. Всередині Золотоверхий Михайлівський собор був оздоблений мармуром, мозаїкою, тут перебували дорогоцінні ікони. В 1103 році в Київ з Константинополя (Царгороду) були передані мощі святої великомучениці Варвари, які потім були передані в Михайлівський монастир і стали його головною святинею. Перед знищенням Михайлівського монастиря в роки радянської влади, мощі були передані Владимирському собору, де спочивають і понині. Коли 16 квітня 1114 року Князь Святополк помер, його поховали у зведеному їм храмі.

Михайлівський собор постраждав під час навали татаро-монгольських завойовників в 1240 році, він був розграбований і частково зруйнований ордами хана Батия.

Минали сторіччя, територія Михайлівського монастиря розширювалася. Найбільші зміни відбулися протягом 17-18 століть. Великий внесок у розвиток та поліпшення Михайлівського монастиря в Києві в різний час внесли українські гетьмани. Богдан Хмельницький в 1718 році своїми коштами обновив позолоту на центральному куполі храму, гетьман Скоропадський облаштував новий іконостас, а Іван Мазепа пожертвував монастирю панікадило та срібну скринькудля мощів святої Варвари.

Після об'єднання України з Московией Золотоверхий Михайлівський монастир втратив значну частину володінь, які залишилися на території Річі Посполитої. Замість того в розпорядження монастиря поступили великі ділянки земель, розташованих на Лівобережній Україні. Володіння Михайлівського монастиря розширювалися не тільки за рахунок милостивих дарувань гетьманів і козацьких старшин, але й шляхом купівлі за власні монастирські кошти.

На початку 17 століття був проведений ряд робіт з перебудови храму, у результаті чого він ледве не розколовся навпіл. Наступним етапом у житті Михайлівського собору став 1746 рік, коли кількість куполів було збільшено до семи. Незважаючи на те, що в 1800 році Михайлівський Монастир у Києві став резиденцією вікаріїв, споруди перебували в жалюгідному стані. У зв'язку із цим, протягом усього 19 століття велися активні роботи з ремонту монастирських будов і приведенню храму в "благоліпний вид".

У той час, при кожному великому монастирі були приміщення для розміщення прочан, так звані странноприїмні будинки. Це були первістки нинішніх готелів. При Михайлівському Золотоверхому монастирі існувало кілька старих дерев'яних гостьових будиночків. Після 1847 року під керівництвом настоятеля монастиря Преосвященного Аполинарія був вибудуваний двоповерховий дерев'яний готельний корпус, а також були зібрані кошти для будівництва кам'яного будинку. Під час перебування Преосвященного Аполинария на посаді настоятеля були вперше позолочені куполи на трапезній церкві. Ремонт центрального храму обійшовся в 30 тисяч карбованців. Частина витрат була покрита за рахунок монастиря, але основну частку становили пожертви.

Особливу популярність Михайлівський Золотоверхий собор придбав завдяки прекрасним фрескам та мозаїкам. Думки мистецтвознавців сходяться на тому, що це новий етап розвитку церковного живопису Прадавньої Русі. Мозаїки Михайлівського собору називають "мерехтливими". Засновником цієї нової мальовничої школи вважають ченця Києво-Печерського монастиря Алипія, про майстерність якого складали легенди. У деяких місцях на стінах були нанесені графіті - видряпані написи, подібні графіті Софіївського собору.

З приходом на Україну радянської влади майно Михайлівського монастиря, починаючи з 1919 року, піддалося націоналізації, а в 1935 році почалося руйнування монастиря. Частина фресок і фрагменти мозаїчних полотен, на щастя, уціліли - їх зняли вчені перед знищенням історичного пам'ятника. 17 серпня 1937 року Михайлівський Золотоверхий собор був підірвано. До моменту відновлення коштовні залишки оформлення храму можна було побачити в Третьяковськії галереї в Москві, в Ермітажі та в російському музеї Санкт-Петербурга.

Наприкінці 20 століття була проведена грандіозна й кропітка робота по відбудові Золотоверхого Михайлівського собору. Історикам, художникам, скульпторам, різьбярам по дереву довелося вивчати прадавні технічні техніки. Архітектори, інженери й конструктори також зробили свій внесок у відтворення історичного пам'ятника. Реставрація Михайлівського собору була завершена в 1998 році, а офіційне відкриття пройшло 30 травня 1999 року. Навесні 2000 року для відвідування і богослужінь відкрили центральну частину Михайлівського Золотоверхого собору, а з початку 2001були відкриті Варваринский і Єкатеринінський бокові вівтарі.

Міністерство культури Росії передало оригінальні фрагменти, що зберігалися в музеях Росії, оздоблення монастиря міністерству культури України, і 15 липня 2008 року фрески й мозаїки були виставлені у відбудованому Михайлівськім соборі.

Висновок: Михайлівський Золотоверхий собор відіграє значну роль у сучасному культурному житті України. Мозаїки та фрески собору – зразки давньоруського мистецтва, є для нас справжніми раритетами, які нагадують про попередню багатовікову історію Свято-Михайлівського Золотоверхого.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВАСЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Навчальний проект на тему: