Літопис Граб”янки

Найпопулярніший серед козацьких літописів протягом усього ХVІІІ ст. (понад 50 списків).

Показана історія козацтва від найдавніших часів до 1709 р. (обрання гетьманом І.Скоропадського).

Подає не документальні факти, а літературно опрацьовану історію, бо хоче зробити її доступною для широкого загалу.

Замість правдивої історії – гіпергероїзована історія (один із чинників розвитку національної самосвідомості).

Доводить лояльність козацької старшини до царського уряду, підкреслює заслуги козацтва у спільних з російським військом походах (раніше про це йшлося у “Віршах…” К.Саковича, пізніше – у “Розмові Великоросії з Малоросією” С.Дівовича). Це спроба нагадати про особливі права козацтва.

Автор - виразник інтересів козацької старшини, що обстоює автономію України в спілці з Москвою.

Вміло примиряє свій український патріотизм з цілком лояльним ставленням до Москви і московського царя.

М.Зеров

Вивчення

1913 – М.Зеров, курсова робота “Літопис Г.Граб”янки як історичне джерело і літературна пам”ятка”: приходить до висновку, що цей твір є, по-перше, пам”яткою літературною та історико-культурною, а вже по-друге, - історичним джерелом. Основний аргумент на користь такої позиції: велика кількість фактичних помилок, що їх містить літопис.

Авторство

Григорій Іванович Граб”янка, навчався у КМА, володів польською, латинською, німецькою мовами.

З 1717 р. – гадяцький полковнй суддя, конфліктні стосунки з гадяцьким полковником Михайлом Милорадовичем.

Граб”янка постає перед нами як особистість дуже непересічна, наділена немалою часткою громадянської мужності, здатною кинути виклик безсоромному і сильному своєю відомістю царю сербину-полковнику Милорадовичу.

М.Зеров

1723 р. – участь у депутації Полуботка до Петра І, ув”язнення в Петропавлівській фортеці, звільнений у 1725 р. після смерті Петра І.

Його підпис стоїть на Коломацьких чолобитних (щодо виборів, а не призначення гетьмана).

Джерела

Компілятивний:

• Літопис Самовидця;

• Синопсис (1674);

• С.Твардовський “Война домова” (1681);

• В Кохановський “Польські аннали” (латиномовні) (1683, 1688, 1698).

У передмові сам називає історичні джерела твору, підкреслює, що нічого не вигадав, а зібрав матеріали з різних діаріушів, духовних та світських літописів, посилається на спогади очевидців.

Посилається на:

• польські джерела:

• Мартин Кромер;

• Мартин та Йоахим Бєльські;

• Мацей Стрийський

• Олександр Гваньїні.

• німецькі джерела:

• Самуїл Пуфендорф;

• Йоганн Гібнер.

Жанрова природа

Бароковий історичний роман (Ю.Луценко):

• вірші, напівлегендарні перекази;

• поєднання символічно-алегоричного зображення різних персонажів з історико-реалістичним;

• контраст, натуралістичні подробиці, метафори.

Композиція

У формі “сказань” – розділи різні за розміром, кожен має власну композицію.

З 1664 р. – форма порічних записів, стислі, без описів і деталізації.