8.6. Управління інвестиціями на підприємстві

Основною метою управління інвестиційною діяльністю є досягнення найефективнішої реалізації інвестиційної стратегії підприємства. Процес управління інвестиційною діяльністю під­приємства включає реалізацію таких завдань [52, 60, 67, 81, 83].

1. Дослідження зовнішнього інвестиційного середовища і прогнозування майбутньої кон 'юнктури інвестиційного ринку.

321

Реалізація цього завдання передбачає виконання таких ета­пів: дослідження правового середовища інвестиційної діяльнос­ті в цілому; проведення аналізу поточної кон'юнктури інвес­тиційного ринку та чинників, що її визначають; складання прогнозу кон'юнктури інвестиційного ринку в розрізі окремих його сегментів, які пов'язані з діяльністю підприємства.

2. Розробка стратегічних напрямів інвестиційної діяльно­ сті підприємства.

Виходячи із загальної стратегії економічного розвитку під­приємства та очікуваної кон'юнктури інвестиційного ринку, формують систему цілей та основні напрями інвестиційної ді­яльності на довгостроковий період, визначають пріоритетні завдання на найближчу перспективу.

3. Пошук та оцінка інвестиційної привабливості окремих проектів і добір найефективніших з них.

Виконання цього завдання охоплює: вивчення поточних пропозицій на інвестиційному ринку; добір проектів, що най­краще відповідають інвестиційній стратегії підприємства. За кожним варіантом інвестицій визначається рівень прибутковос­ті та інші показники економічної ефективності, ступінь ризику і здійснюється їх ранжування згідно з їхньою ефективністю.

4. Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів підприємства.

Вона передбачає вирішення таких питань: прогнозування загальної потреби в фінансових коштах, необхідних для реалі­зації інвестиційної стратегії підприємства; визначення можли­востей формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних джерел (прибутку, амортизаційних відрахувань, коштів від ре­алізації вибулого майна тощо) і необхідності залучення зовніш­ніх джерел коштів; формування оптимальної структури джерел інвестиційних ресурсів.

5. Оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових ін­ струментів і відбір найефективніших з них.

Реалізація цього завдання передбачає систематизацію ін­струментів фінансового ринку (цінних паперів) як потенційних об'єктів інвестування; визначення окремих їхніх інвестиційних характеристик; проведення розрахунків їхньої реальної ринко­вої вартості, визначення ступеня ризику, яким вони були об-тяжені.

6. Формування інвестиційного портфеля і його оцінка за показниками прибутковості, ліквідності та ризику.

Процес формування інвестиційного портфеля, що склада­ється з проектів фінансових та реальних інвестицій, включає три етапи. На першому етапі здійснюється оптимізація пропор­цій між реальними та фінансовими інвестиціями; на другому обираються найпривабливіші з них за показниками економіч­ної ефективності та прийнятним рівнем ризику; на третьому оцінюється ліквідність портфеля (спроможність забезпечити підприємству платоспроможність).

7. Поточне планування й оперативне управління реаліза­ цією окремих інвестиційних проектів.

Підприємством розробляються, обґрунтовуються та кори­гуються бюджети та календарні плани здійснення інвестицій.

8. Організація моніторингу реалізації окремих інвестицій­ них програм та проектів.

Інвестиційна програма забезпечує підприємству високі тем­пи економічного зростання (економічний вплив) та, у випадку реальних інвестицій, створення додаткових робочих місць (со­ціальний вплив). Одночасно вона є досить капіталомісткою, ризиковою та трудомісткою в управлінні. Це висуває високий рівень вимог до якості її формування, ретельності добору кож­ного інвестиційного проекту, що включається до неї [38].

Необхідно сформувати системи: а) первинних показників, що суттєво впливають на реалізацію інвестиційної програми в цілому та окремих інвестиційних проектів; б) визначення пері­одичності збирання та аналізу інформації, пов'язаної із здійс­ненням інвестицій; в) встановлення причин відхилення реалі­зації інвестиційних проектів від зазначених термінів, реальних обсягів фінансування, ефективності вкладень тощо від очіку­ваних показників [52, 67, 83].

9. Підготовка рішень щодо своєчасного виходу з неефек­ тивних інвестиційних проектів.

Необхідність прийняття таких рішень обумовлена мінливіс­тю кон'юнктури інвестиційного ринку і фінансового стану підприємства, помилками, що мали місце при формуванні ін­вестиційного портфеля та дією інших чинників (наприклад, зміни у законодавстві, що регулює інвестиційну діяльність підприємств, податкове середовище тощо), що може знизити ефективність схвалених раніше інвестиційних рішень. Відпо-

відно до цього проводиться коригування інвестиційної про­грами або окремого проекту.

Прийняття інвестиційного рішення завжди містить у собі елемент ризику, обумовлений, у першу чергу, невизначеністю майбутніх умов господарювання підприємства. Саме невизна­ченість є об'єктивною причиною неможливості отримання аб­солютного знання про умови функціонування підприємства в майбутньому. Це призводить до виникнення ризику відхилен­ня від мети, заради якої приймалось рішення, отримання втрат, які можливі внаслідок здійснення обраного рішення [41, 60, 64, 81, 83].

Ризик розподіляють на систематичний та несистематич­ний. На систематичний ризик впливають загальноекономічні, політичні та інші фактори макросередовища, на несистематич­ні - фактори, обумовлені дією як самого підприємства, так і контрагентів, конкурентів тощо, тобто фактори мікросередо-вища. Ризики, спричинені дією факторів макросередовища, слід враховувати як такі, на які підприємство не може вплину­ти, а звідси - має враховувати з метою пом'якшення їх сили. Рівнем ризику, пов'язаного з дією факторів мікросередовища, підприємство може керувати, застосовуючи при цьому певні заходи (створення запасів і резервів, лімітування, диверсифі­кацію, розподіл та перекладання ризику (страхування), отри­мання додаткової інформації) [41].

Ризики, які можуть виникати під час прийняття інвестицій­них рішень, стосуються невизначеності майбутнього стосовно очікуваних доходів від вкладеного підприємством капіталу.

Оцінка рівня ризику залежить від індивідуального його сприйняття саме керівником підприємства. Вибір рівня ризику багато в чому обумовлений результатами реалізації попередніх рішень, прийнятих в умовах невизначеності. Якщо в аналогіч­них ситуаціях підприємство зазнало втрат, то це диктує вибір більш обережної стратегії, тим часом як прагнення до великого успіху спонукає йти на ризик.

За прийнятний рівень несистематичного ризику може бути прийнята загроза повної втрати прибутку від виробничо-госпо­дарської діяльності підприємства.

Існують статистичний, експертних оцінок та розрахунково-аналітичний методи визначення ризику.

Статистичний метод побудований на вивченні статис­тики втрат, що мали місце в аналогічній ситуації, встановленні частоти виникнення означених рівнів втрат, за якою прогно­зують імовірність того чи іншого рівня втрат. Недоліком цього методу є необхідність використання великого масиву статис­тичних даних, які не завжди є в розпорядженні і потребують значних витрат, пов'язаних з їх отриманням.

Метод експертних оцінок передбачає обробку результатів опитування досвідчених спеціалістів. На підставі отриманих оцінок ймовірностей виникнення втрат визначається середнє значення експертної оцінки.

Розрахунково-аналітичний метод базується на приклад­них математичних методах. Однак прикладна теорія ризику ґрунтовно розроблена лише стосовно страхового та грального ризику. Незважаючи на те, що нині відсутні значні розробки щодо господарського ризику, елементи теорії ігор можуть бути застосовані і в цьому випадку.

На прийняття інвестиційних рішень значно впливають два фактори: віддача та ризик. Для прийняття правильного рішен­ня необхідно вивчити співвідношення між віддачею та ризи­ком в альтернативних варіантах інвестицій. При виборі інвес­тиційного проекту необхідно враховувати зв'язок між рівнем ризику та дохідністю (рис. 8.5) [64].

0 А £>₂ Дохід

Рис. 8.5. Залежність доходу від рівня ризику

Рівень ризику

Коли ризик проекту високий, інвестор має отримувати компенсацію за ризик, тобто більшу суму доходу. Таким чи­ном, віддача від вкладених коштів має пропорційно відповіда­ти ризикованості їх вкладення.

У фінансовому аспекті на величину ризику впливає рівень мінливості очікуваних доходів, який визначається величиною відхилення доходу від його очікуваного середнього значення. Чим більше відхилення, тим вищий рівень ризику.

Для визначення ступеня ризику окремих проектів обчис­люють такі величини [41, 64] \

1) середнє значення доходу за проектом

;-Х,, (8.22)

де X - середнє значення доходу (сподіваний дохід) за певним проектом, грн.;

Рі - ймовірність отримання /-го доходу; Хі - величина /-го доходу, грн.; пі- кількість можливих варіантів доходу;

2) дисперсію (£)) очікуваних доходів від реалізації проекту

^,-Х)²; (8.23)

3) середньоквадратичне відхилення очікуваних від реаліза­ ції проектів доходів від їхнього середнього значення (а) - показник ризику

а = у[Й. (8.24)

Приклад.

1. Перед інвестором стоїть проблема вибору між інвестиційни­ми проектами А, Б та В. Дані про очікувані річні чисті грошові по­токи (тис. грн.) від реалізації проектів за різних станів розвитку економіки наведено в таблиці:

Очікуваний стан економічного середовища	Ймовірність	Проект
		А	Б
Значне піднесення	0,2	130	190
Незначне піднесення	0,25	100	ПО
Стабільність	0,4	80	70
Незначне погіршення	0,15	60	30

Оцінити ступінь ризику запропонованих проектів і визначити з них найбільш ризиковий. Розв'язання.

1. Визначення середнього очікуваного значення доходу за про­ ектами:

Проект А.

Х = 0,2- 130 + 0,25- 100 + 0,4-80 + 0,15-60 = = 26 + 25 + 32 + 9 = 92 грн. Проект Б.

Т = 0,2- 190 + 0,25- 110 + 0,4-70 + 0,15-30 = = 38 + 27,5 + 28 + 4,5 = 98 грн.

2. Обчислення дисперсії можливих величин доходів:

Проект А. Проект Б.

£ = 0,2 • (130 - 92)²+ 0,25 • (100 - 92)² + 0,4 • (80 £ = 0,2

92)²+ 0,15 • (60 - 92)²= 516 грн. (190 - 98)² + 0,25 • (110 - 98)² + + 0,4 • (70 - 98)² + 0,15 • (30 - 98)²= 2736 грн.

3. Обчислення середньоквадратичного відхилення очікуваних доходів за проектами від їх середнього значення: с = \Ф . Проект А. а = л/516 = 22,71.

Проект Б. а = ->/2736 = 52,36.

Таким чином, проект Б, при забезпеченні більш високого рівня середніх доходів, має більше середньоквадратичне відхилення, тобто він є найбільш ризиковим.

Якщо сподівані доходи за інвестиційними проектами суттє­во відрізняються між собою (наприклад, 1000 грн. та 26 000 грн.), то досить складно порівнювати їхні ступені ризику, виходячи лише із значення середньоквадратичного відхилення. У такому разі ризикованість проектів визначають стосовно сподіваних за ними доходів. Для цього обчислюють коефіцієнт варіації (СУ), який враховує співвідношення ризику та сподіваного до­ходу:

(8.25)

X

І де а - стандартне середньоквадратичне відхилення доходів проекту;

X - сподіваний дохід за проектом, грн.

Чим нижче значення коефіцієнта варіації, тим кращим є проект з точки зору співвідношення ризику та доходу, пов'яза­них з реалізацією даного проекту.

Приклад.

Виходячи з даних попереднього прикладу, пояснити значення співвідношення ризику та доходу за проектами А і Б. Розв'язання.

Обчислення коефіцієнта варіації: СК= = .

92

52,36 98

= 0,53.

Проект А: Проект Б: СУ=

Незважаючи на незначну відмінність у сподіваних доходах від реалізації проектів, проект А має більш привабливе співвідношення між ризиком та дохідністю.

В ПРАВИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ.

1. Що таке інвестиції? Дайте класифікацію інвестицій та охарактеризуйте їх.

2. Розкрийте сутність капітальних вкладень підприємства і дайте їх класифікацію.

3. Назвіть загальні принципи інвестування та розкрийте їх сутність.

4. Які фактори необхідно враховувати під час прийняття інвестиційних рішень?

5. Яким чином формується інвестиційна стратегія підпри­ ємства?

6. Розкрийте сутність процесу планування капіталовкла­ день на підприємстві.

7. Дайте характеристику джерел фінансування капіталь­ них вкладень підприємства.

Розкрийте базові принципи оцінки ефективності капі­ тальних вкладень.

9. Які характеристики застосовуються для визначення ефективності інвестиційного проекту?

10. Які особливості фінансових інвестицій треба врахову­ вати під час визначення їх ефективності?

11. Дайте характеристику напрямів фінансових інвестицій.

12. Як визначається реальна вартість цінних паперів?

13. Що є ефектом від здійснених фінансових інвестицій? Як обчислюється їх ефективність?

14. Розкрийте зміст завдань процесу управління інвести­ ційною діяльністю підприємства.