Токсикологічні показники нешкідливості хімічного складу питної води

Показники	Нормативи (не більше), мг/л
	ГОСТ 2874-82		ДСанПіН
Неорганічні компоненти
Алюміній	0,5		0,2 (0,5)*
Барій	—		0,1
Берилій	0,0002		—
Молібден	0,25		—
Миш’як	0,05		0,01
Поліакриламід залишковий	2,0		—
Селен	0,001		0,01
Свинець	0,03		0,01
Стронцій	7,0		—
Нікель	—		0,1
Нітрати	45,0		45,0
Фтор: І—ІІ кліматичний пояс ІІІ кліматичний пояс ІV кліматичний пояс	1,5 1,2 0,7		1,5
Органічні компоненти
Тригалогенметани (ТГМ, сума) Хлороформ Дибромхлорметан Тетрахлорвуглець	— — — —	0,1 0,06 0,01 0,002
Пестициди ( сума)	—	0,0001**
Інтегральні показники
Перманганатна окиснюваність	—	4,0
Загальний органічний вуглець	—	3,0

Показники радіаційної безпеки питної води

Показники	Нормативи (не більше), Бк/л
	ГОСТ 2874-82	ДСанПіН
Загальна об’ємна активність α-випромінювачів	—	0,1
Загальна об’ємна активність β-випромінювачів	—	1,0

Очистка води ( види, методи, засоби та прийоми, обладнання). Показники якості очистки водиДо провідних видів покращання якості питної води відносяться:очистка; знезараження; дезактивація; знешкодження. Очистка являє собою комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання органолептичних, фізичних та хімічних властивостей води, а також її підігрів або охолодження. Основними методами очистки питної води є: освітлення (відстоювання, коагуляція, фільтрація, флокуляція), знебарвлення (відстоювання та фільтрація), дезодорація (фільтрація води через активоване вугілля, аерування, оброблення окислювачами); пом’якшення (фізичний, хімічний та іоннообмінний способи),опріснення (дистиляція, іоннообмінний спосіб, електроліз, гіперфільтрація, випаровування під вакуумом, діаліз, екстракція, виморожування),спеціальні методи очистки (знезалізювання, фторування, дефторування та ін.).Для очистки води використовують коагуляцію – хімічну обробку води сірчанокислим алюмінієм за реакцією:Al₂(SO₄)₃ + 3Ca(HCO₃)₂ = 2Al(OH)₃ + 3CaSO ₄ + 6CO_2. Гідрооксид алюмінію у вигляді досить великих пластівців абсорбує на собі завислі у воді забруднюючі частинки та гумінові колоїдні речовини, внаслідок чого вода освітлюється і знебарвлюється. Доза коагулянту залежить від ступеню лужності води, наявності в ній бікарбонатів, кількості завислих речовин і температури води. При малій карбонатній твердості (менше 4)добавляють 0,5-1,0 % розчин соди або гашеного вапна. З метою прискорення коагуляції у воду додають флокулянти (поліакриламід).Знезараження являє собою комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання мікробного складу води та знищення патогенних мікроорганізмів.Основними методами знезараження питної води є: хімічні або реагентні (використання препаратів хлору, перекисних сполук, препаратів срібла та проведення озонування) методи;фізичні або безреагентні (використання ультрафіолетового випромінювання, швидких електронів, високочастотного струму, імпульсного струму низької напруги, ультразвуку та кип’ятіння) методи.До провідних методів хлорування відносять:хлорування нормальними дозами хлору ( хлорування за хлорпотребою);перехлорування;подвійне хлорування;хлорування з преамонізацією. Слід підкреслити, що як показники надійності проведеного знезараження води визначають показники вмісту залишкового хлору (0,3-0,5 мг/л) та бактеріологічні показники.Дезактивація являє собою комплекс технічних заходів, що забезпечують доведення кількості радіоактивних речовин у питній воді до гранично-допустимого рівня.Найбільш поширеними методами дезактивації є: коагуляція; відстоювання; фільтрація через спеціальну шихту;хлорування.Знешкодження являє собою комплекс технічних заходів, що забезпечують усунення з питної води токсичних хімічних речовин. Найбільш доцільними методами знешкодження питної води є:перехлорування (передусім, суперхлорування);кип’ятіння. В ході знайомства з обладнанням i роботою Вiнницькї мiської водопровідної станції та методами покращання якості води слід відмітити, що у місті Вінниці перший міський водопровід був споруджений в 1912 році, причому, його принципова схема була достатньо простою — 2 самостійні самотичні галереї та резервуар для відстоювання води. Профільтрована та часткова знезаражена вода з річки Південний Буг у кількості 60 м³ на добу через водонапірні башти подавались у міську мережу на якій були встановлені водопостачальні будки. Вода відпускалась населенню за платню у відра. Централізовано водою забезпечувались лише з будинки: Міська Дума, Управлення приватного домовласництва та готель. Нині міська водоочисна станція має дві сучасні черги споруд. Їх сукупна потужність перевищує 820 тис м³ води на добу, загальна довжина водопровідної мережі складає 490 км, довжина водоводів 60 км.Hа річці Південний Буг в районi водоочисної станції знаходяться такі зони санiтарної охорони: а) зона посиленого режиму, де розташована водопровiдна станцiя, яка огороджена i охороняється цiлодобово; б) зона обмежень, що розмiщена вище по течiї рiчки; в) зона обстежень. Мiський водопровiд складається з 10 вузлiв технологiчного процесу, якi указанi на схемi. Для покращання якостi води на водопроводi застосовують такi методи, як коагулювання (глинозем AL₂(SO₄)₃), вiдстоювання, фiльтрацiя, хлорування (газоподiбний Cl), фторування (порошкоподiбний кремнево-фтористий Na). Контроль за якiстю обробки води проводиться вiдомчою лабораторiєю на всiх етапах обробки. Забiр води здійснюється через кожну годину, при цьому дослiджуються органолептичнi (прозорiсть, запах, колiр), хiмiчнi (окiслюванiсть, залишковий Cl) та бактерiологiчнi (мікробне число, колі-тітр, колі-iндекс) показники. Перiодично 1 раз в 4 мiсяцi якiсть обробки води контролюється відділом комунальної гігієни міської СЕС.Обслуговуючий персонал 1 раз на 30 дiб проходить перiодичний медичний огляд.