Органолептичні показники

Органолептичні показники	Стандарти
	Україна	Міжнародний
Прозорість	не менш, ніж 30 см
Запах	до 2 балів	не викликає заперечень
Смак	до 2 балів	не викликає заперечень
Колірність	до 20	5–50
Мутність	до 1,5 мг/л	до 2,0 мг/л

Бактеріологічні показники	Стандарти
	Україна	Міжнародний
Мікробне число (число мікроорганізмів, що міститься в 1 мл води)	не більше, ніж 100	Не нормується
Колі-індекс (число бактерій групи Е.соli в 1 л води)	не більше, ніж 3	Не більше, ніж 10–30
Колі-титр (кількість води, в якій знаходиться 1 E.coli)	не менше, ніж 300 мл

Бактеріологічні показники

Хімічні речовини, що впливають на органалептичні властивості води

Хімічні речовини	Стандарти
	Україна	Міжнародний
рН	6,0-9,0
Твердість	не більше, ніж 7 мг-екв/л	2 – 10 мг-екв/л
Щільний осадок	1000 мг/л	300 – 1500 мг/л
Залізо (Fe)	0,3 мг/л	0,1 – 1,0 мг/л
Сульфати (SO4)	500 мг/л	200 – 400 мг/л
Хлориди (Cl)	350 мг/л	200 – 600 мг/л
Мідь (Cu)	1,0 мг/л	0,05 – 1,5 мг/л
Цинк (Zn)	5,0 мг/л	5,0 – 15,0 мг/л
Марганець (Mn)	0,1 мг/л
Фосфати (PO4)	3,5 мг/л

Токсичні хімічні речовини

Токсичні хімічні речовини	Стандарти
	Україна	Міжнародний
Нітрати	не більш ніж 10 мг/л	не нормується
Нітрити	не більш, ніж 0,002 мг/л	не нормується
Фтор	0,7-1,5 мг/л	0,8 – 1,7 мг/л
Свинець	0,03 мг/л	0,1 мг/л
Миш’як	0,05 мг/л	0,05 мг/л
Ртуть	0,005 мг/л	0,001 мг/л
Ціаніди	0,1 мг/л	0,05 мг/л
Алюміній	0,1 мг/л
Молібден	3,5 мг/л
Селен	0,001 мг/л
Стронцій	0,7 мг/л
Берілій	0,0002 мг/л

Гігієнічне значення грунту. Показники санітарного стану грунту. Заходи щодо санітарної охорони грунту Ґрунтом називають пухкий поверхневий шар земної кори, якому властива родючість. Ґрунт утворився з гірських порід під дією біологічних, фізичних, хімічних чинників і є комплексом мінеральних та органічних частинок, заселений значною кількістю мікроорганізмів. Важливу роль у процесах утворення ґрунту та його самоочищення, тобто у процесах розпаду та перетворення органічних речовин, відіграють мікроорганізми. Завдяки розкладу органічних речовин мікроорганізмами ґрунт є головною ланкою в коло обігу та перетворенні речовин у природі. Ґрунт складається з різних за величиною частинок, тобто зерен, і проміжків між ними – пор. Така структура лягла в основу його класифікації. Розрізняють кам’яний ґрунт, в якому зерня досягають діаметра 10-20 см, велику гальку – 7 – 10 см, великий і малий гравій – 2,0 – 5см, великий і малий хрящ – 4 – 8 мм, пісок – 0,5 – 5см, глину – 0,01 мм. Ще менші за розміром зерна гумусу, перегною. Аерація ґрунту відбувається постійно під впливом різниці температур і коливань тиску ґрунтового й атмосферного повітря. Прохідність ґрунту для повітря і пов’язане з цим збагачення його киснем впливають на інтенсивність біохімічних процесів окислення, які перебігають у ґрунті і звільняють його від органічних забруднень, що їх вносять люди і тварини. Важливою властивістю ґрунту є його водоємність, тобто здатність затримувати воду в порах. Вона тим більша, чим менша величина пор ґрунту і чим більший загальний їхній об’єм. Вагоме значення має капілярність ґрунту, тобто його здатність піднімати воду. Великозернисті ґрунти піднімають воду швидше, але не високо.Самоочищення ґрунту є складним і відносно тривалим біологічним процесом, унаслідок якого органічні речовини перетворюються на воду, діоксин вуглецю, мінеральні солі і гумус, а патогенні мікроорганізми відмирають. У разі забруднення ґрунту рідка частина відходів фільтрується, а завислі в ній органічні частинки, мікроорганізми і яйця гельмінтів затримуються в порах. У верхніх шарах ґрунту, де затримуються органічні речовини, міститься велика кількість різноманітних видів мікробів, актиноміцетів, грибів, водоростей, найпростіших, хробаків, личинок, комах, які беруть активну участь у процесах самоочищення ґрунту. Розкладання білкових сполук відбувається у 2 етапи. На першому, що має назву амоніфікації, білки розкладаються до амінокислот, які у свою чергу розкладаються до аміаку та його солей. Крім аміаку, з амінокислот утворюються кислоти жирного й ароматичного ряду. За наявності в ґрунті кисню паралельно з першим етапом відбувається другий етап мінералізації – нітрифікація, у процесі якої аміак окислюється до азотистої кислоти (за допомогою B. nitrosomonas), а остання – до азотної (за допомогою B. Nitrobacter). Процеси нітрифікації потребують доброї аерації ґрунту, сприятливих температурних умов і вологості (не нижчої ніж 25-30%). Оптимальні температурні умови для нітрифікації 25…37 С. Санітарна охорона ґрунту від забруднення шкідливими хімічними речовинами полягає в обмеженні атмосферних викидів та інших відходів у зв’язку з переходом на безвідходну технологію, застосуванням гігієнічно обґрунтованих методів зберігання, знешкодження і утилізації рідких і твердих промислових відходів, раціональним використанням пестицидів та мінеральних добрив. Важливим гігієнічним критерієм ефективності заходів щодо санітарної охорони ґрунту від забруднення хімічними речовинами є ГПК їх у ґрунті. ГПК науково обґрунтовують експериментальним шляхом. Санітарне обстеження земельної ділянки включає:— визначення призначення ділянки (територія лікарні, дитячих закладів, шкіл, промислових підприємств, об'єктів знешкодження відходів комунально-побутового, виробничого, будівельного походження тощо);— візуальне обстеження території ділянки, визначення характеру, розміщення (віддаленості) джерел забруднення ґрунту, рельєфу місцевості, напряму стоку метеорних вод по відношенню до цих джерел, напрямку руху ґрунтових вод;— визначення механічного складу ґрунту (пісок, супісь, суглинок, чорнозем);— визначення місць відбору проб ґрунту для аналізу: ділянки біля джерела забруднення і контрольної ділянки завідомо чистого ґрунту (на віддаленні від цього джерела).