Розділ іі. Класифікація дилерських договорів

2.1. Види дилерських договорів

Залежно від виду дилерський (дистриб’юторський) договір може мати певні особливості, які розглянемо далі.

• Договори про виключний збут

Договір про виключний збут є угодою, в якій одна сторона – постачальник надає іншій стороні – дистриб’ютору певну територію, на якій дистриб’ютор має сконцентрувати свої зусилля з продажу товару, а натомість постачальник бере на себе обов’язок не поставляти визначених договором товарів іншому дистриб’ютору, який діє на цій же території, або працювати на цій території самостійно[ 23].

За наведеним дилерським договором на дилера можуть бути покладені такі обмеження його прав:

1.обов’язок не виробляти або збувати товари, які конкурують з договірними товарами;

2.обов’язок одержувати товари тільки від постачальника;

3.обов’язок, який забороняє пошук споживачів, заснування філії або складу поза договірною територією. Це обмеження стосується заборони на активну торгівлю, тобто рекламування і збору замовлень споживачів поза договірною територією. Проте пасивна торгівля не заборонена, що дозволяє виконувати замовлення споживачів, які надійшли із-за меж договірної території.

Постачальник може зобов’язувати виключного дистриб’ютора:

1. купувати повний перелік товарів чи визначену мінімальну кількість;

2. продавати договірні товари під торговою маркою або запаковані згідно з вказівками постачальника;

3. вживати необхідних заходів, які сприяють збільшенню продажу товарів і, зокрема:

• рекламувати;

• підтримувати збутову мережу чи запаси товарів;

• надавати споживче і гарантійне обслуговування;

• наймати навчений персонал.

Виключний дистриб’юторський договір може передбачати, що він стосується не тільки товарів виробника, а й товарів зв’язаних з ним осіб. Під зв’язаними особами слід розуміти: підприємства, на яких постачальник прямо чи опосередковано: володіє більш ніж половиною капіталу чи ділових активів; має більше половини уставного капіталу; має повноваження призначати більше половини членів спостережної ради, ради директорів чи інших органів, які представляють підприємство; має право управляти підприємством.

Сторонам дилерського (дистриб’юторського) договору заборонено під загрозою порушення антимонопольного законодавства країни роботи дилера (дистриб’ютора) обмежувати його право самостійно і незалежно від виробника визначати ціну товару, умови ведення господарської діяльності, вибір кінцевих споживачів тощо.

Варто зауважити, що всі обмеження, які покладаються на сторони за дилерським договором, є дійсними тільки протягом строку його дії. Застереження щодо заборони постдоговірної конкуренції, включене до виключного дилерського договору, порушує антимонопольне законодавство і вважається недійсним.

• Дилерські договори про виключні закупки

Дилерський (дистриб’юторський) договір виключної закупки є правочином, в якому одна сторона – дилер погоджується закупати договірні товари тільки у другої сторони – постачальника чи пов’язаної з ним особи або у іншої особи, якій постачальник доручив продаж товарів. Постачальник, у свою чергу, має право поставляти договірні товари іншим дистриб’юторам, що діють на тій самій території, що і первісний дистриб’ютор продажу товарів. При цьому дилер не обмежений договірною територією і може збувати товар будь-якому кінцевому споживачу, який знаходиться як на договірній території, так і за її межами.

Законодавство ЄС класифікує договори виключної закупівлі за строком дії та за видом товарів, що є предметом перепродажу.

За строком дії вони поділяються на короткострокові (до 5 років) та довгострокові (5 – 10 років).

За видом товарів, що є предметом перепродажу, розрізняють договори, за якими закуповуються для подальшого перепродажу:

а) будь-які товари;

б) пиво;

в) нафтопродукти.

Договори про виключні закупки можуть укладатися для наступного перепродажу одного або більше видів товарів. Якщо предмет договору стосується кількох видів товарів, то вони сприймаються як такі, що належать до однієї групи. Визначення, чи належать товари до однієї групи, може бути заснованим на технічних (наприклад, механізм, прилади і запасні частини до нього) чи комерційних принципах (наприклад, кілька видів товарів, що використовуються для однакових цілей) або на використанні в торгівлі (різні види товарів, які зазвичай пропонуються для продажу разом).

• Селективні дистриб’юторські угоди

Селективні дилерські відносини передбачають створення збутової мережі із дилерів оптового і роздрібного рівня на підставі певного критерію, обраного виробником (постачальником) товару, що збувається. Виробник (постачальник) складає перелік таких оптових та роздрібних дистриб’юторів. Вони вважаються уповноваженими виробником. Дилери оптового рівня, які входять до такої узгодженої виробником мережі, беруть на себе зобов’язання перепродувати договірний товар тільки роздрібним дилерам, схваленим виробником.

Селективні дилерські угоди можуть базуватися на об’єктивних і кваліфікаційних критеріях, які мають однаково застосовуватися до всіх потенційних дистриб’юторів. Такими критеріями можуть бути:

• технічна і професійна підготовка дилера (дистриб’ютора) і його персоналу;

• тип обладнання і механізмів, які має дистриб’ютор у своїх робочих приміщеннях;

• вимоги до мінімальної кількості обладнання та матеріалів, що використовуються під час обслуговування і післяпродажної підготовки товарів. Критерій не залежить від того, чи є матеріали і обладнання власністю дилера, чи надані йому виробником;

• договірні товари мають продаватися у спеціалізованому магазині або спеціалізованому відділі супермаркету, експонуватися на видному місці;

• робота в певні робочі часи;

• здійснення гарантійного і післяпродажного обслуговування;

• наявність достатніх фінансових ресурсів для проведення маркетингових досліджень договірного товару та інше.

Якщо дистриб’юторська мережа заснована на зазначених вище критеріях, то для додаткового її підтримання сторони дистриб’юторського договору можуть брати такі обмежувальні обов’язки без побоювання порушити антимонопольне законодавство:

• обов’язок дистриб’ютора надавати виробникові торгову інформацію, яка дозволяє йому зробити висновок, що продаж не здійснювався неуповноваженим дистриб’юторам, а також інформацію про торговий стан, тенденцію продажу, ринкову ситуацію, очікуваний попит і необхідну кількість товарів на складі;

• гарантія виробника надається тільки товарам, проданим через уповноважених дистриб’юторів;

• спеціальні вимоги до реклами товарів;

• одержання згоди виробника на участь дистриб’ютора на торговому ярмарку або виставці;

• обов’язок дистриб’ютора використовувати торгову марку та найменування виробника у спеціально обумовлений спосіб;

• додержання спеціальних вимог, спрямованих на розподіл функцій оптових та роздрібних дистриб’юторів, тобто заборона оптовим дистриб’юторам продавати товар кінцевим споживачам.

Сферою застосування селективних дистриб’юторських договорів є продаж професійного електронного обладнання, парфумерії, кінематографічного обладнання, високоякісних настінних та ручних годинників, персональних комп’ютерів, газет, ювелірних виробів, високоякісного фарфору, стоматологічного обладнання, транспортних засобів.