1.4. Психологічна допомога дітям з недостатньою готовністю

до шкільного навчання.

Проблема психологічної готовності до шкільного навчання надзвичайно актуальна. Від визначення її сутності, показників готовності, шляхів її формування залежить, з одного боку, визначення цілей і змісту навчання і виховання в дошкільних установах, з іншого боку – успішність наступного розвитку і навчання дітей у школі. Багато педагогів (Гуткіна Н.Н., Бітянова М.Р., Кравцова Е.Е., Безруких М.І.) і психологи зв'язують охоче до шкільного навчання успішну адаптацію дитини в 1 класі.

Адаптація в 1 класі – особливий і складний період адаптації в житті дитини: він засвоює нову соціальну роль учня, новий вид діяльності – навчальну, змінюється соціальне оточення – з'являються однокласники, вчителі і школа, як велика соціальна група, у яку включається дитина, змінюється уклад його життя. Дитина, психологічно не готовий до навчання в тім чи іншому аспекті шкільної зрілості, випробує труднощі в адаптації до школи і може бути дезадаптований.

Під шкільною дезадаптацією розуміється «деяка сукупність ознак, що свідчать ознак про невідповідність соціально-психологічного і психофізичного статусу дитини вимогам ситуації шкільного навчання оволодіння якої з ряду причин стає скрутним чи, у крайніх випадках, неможливим». Порушення психічного розвитку приведе до тих чи інших порушень шкільної адаптації. Інтелектуальні порушення приводять до труднощів в оволодінні навчальної діяльності, особистісні – до труднощів у спілкуванні і взаємодії з навколишніми, особливості нейродинаміки (гіпердинамічний синдром, психомоторна чи загальмованість нестабільність психічних процесів) впливають на поводження, що може порушувати і навчальну діяльність, і взаємовідношення з навколишніми. У зв'язку з цим представляється, що в понятті «готовність до школи» можливо виділити дві підструктури: готовність до навчальної діяльності (як профілактика до навчального дезадаптації) і соціально-психологічна готовність до школи (як лінія профілактики соціально-психологічної дезадаптації до школи).

У якому ступені актуальна проблема соціально-психологічної готовності до школи і чи констатується вона в початковій школі? Дослідження М.В. Максимової, М.Е. Зеленової, Р.В. Овчарової [3] свідчать про те, що феномен соціально-психологічної дезадаптації існує в учнів початкової школи і може виявлятися приблизно в 37% випадків.

Ступінь дезадаптації різний: від проблемності до конфліктності і соціокультурної занедбаності. Прояви дезадаптації різні – вони можуть бути виділені по об'єктивним і зовні виражених показниках: соціометричним статусам, не бажанню чи не впевненості, агресивної поведінки, а також по суб'єктивних переживаннях: незадоволеності, тривожності і ворожості.

У школах для визначення готовності дитини до навчання і профілактики можливих шкільних труднощів, пов'язаних з неготовністю в тому чи іншому шкільному аспекті, проводиться рання діагностика шкільної зрілості.

Визначаючи психологічну готовність до шкільного навчання, дитячий практичний психолог повинен чітко розуміти, для чого він це робить. Можна виділити наступні цілі, яким потрібно виходити при діагностики готовності до школи:

Розуміння особливостей психологічного розвитку дітей з метою визначення індивідуального підходу до них у навчально-виховному процесі.

Виявлення дітей не готових до шкільного навчання, з метою проведення з ними заходів, спрямованих на профілактику шкільної неуспішності.

Розподіл майбутніх першокласників по класах відповідно до їх «зони найближчого розвитку», що дозволяє кожній дитині розвиватися в оптимальному для неї режимі.

Відстрочка на 1 рік початку навчання дітей, не готових до шкільного навчання, що можливо тільки дітям шестирічного віку.

За підсумками діагностичного обстеження можливе створення спецгрупи і класу розвитку, у яких дитина зможе підготуватися до початку систематичного навчання в школі. Так само створюються групи корекції і розвитку по основних параметрах.

Такі заняття можуть проводитися і у період адаптації в школі. Наприклад, курс Г.А. Цукермана «Введення в шкільне життя» проводиться саме в період початку шкільного навчання.

Цей курс створений для того, щоб на порозі школи, між дошкільним і шкільним дитинством, допомогти дитині побудувати змістовний образ «дійсного школяра». Це своєрідна десятиденна ініціація в новий вік, у нову систему відносин з дорослими, однолітками, самим собою.

Уведення носить проміжний характер, що відповідає самовідчуттю дитини. За формою, по манері спілкування «уведення будується як навчання новачка навчальному співробітництву. Але матеріал, з яким працюють діти – чисто дошкільний: дидактичні ігри на конструювання, класифікацію, серіацію, міркування, запам'ятовування, увага. Пропонуючи ці, по суті розвиваючі завдання, ми не прагнемо навчити їх у досконалості усі виконувати. Зусилля дітей повинні бути зосереджені на підставі відносин: на умінні домовлятися, обмінюватися думками, розуміти й оцінювати один одного і себе так, «як це роблять дійсні школярі».

Програма адаптаційних занять для першокласників «Введення в шкільне життя допомагає дітям усвідомити нові вимоги, формує внутрішню потребу у виконанні встановленого порядку.

Особливе місце в курсі займають мотиваційні бесіди, що дозволяють виявити дітей з учбово-пізнавальною мотивацією.

Заняття сприяють прискореному знайомству першокласників один з одним і створенню сприятливого психологічного клімату в класі.

Курс передбачає ігрові заняття, що припускають зведену форму спілкування. Тут можливі рухливі вправи, не настільки жорстко як на уроці, лімітований час. Заняття проводить психолог протягом перших навчальних днів. Він одержує інформацію про нових учнів.

У такий спосіб для організації психологічної допомоги дитині на етапі підготовки до шкільного навчання застосовують наступні прийоми: підготовка в дітсадку, діагностика в школі з наступними корекційними заняттями.

Отже, під психологічною готовністю до шкільного навчання розуміється необхідність і достатній рівень психологічного розвитку дитини для освоєння шкільної програми в умовах навчання в колективі однолітків.

Психологічна готовність до шкільного навчання визначається насамперед для виявлення дітей, не готових до шкільного навчання, з метою проведення з ними розвиваючої роботи, спрямованої на профілактику шкільної неуспішності і дезадаптації.

Під психофізичною готовністю розуміється фізичне дозрівання дитини, а також дозрівання структур мозку, що забезпечує відповідних віковій нормі рівня розвитку психічних процесів.

Під інтелектуальною готовністю розуміється розвиток розумових процесів – здатність узагальнювати, порівнювати об'єкти, класифікувати їх, виділяти істотні ознаки, робити висновки. У дитини повинна бути визначена широта представлень, у тому числі образних і моральних, відповідний мовний розвиток, пізнавальний активність.

Під особистісною готовністю розуміється наявність розвитої навчальної мотивації, навичок спілкування і спільної діяльності. У дитини повинна бути досягнута порівняно гарна емоційна і вольова стійкість, на тлі якої можливе розвиток і протікання навчальної діяльності.

Несформованість одного з компонентів шкільної готовності є не сприятливим варіантом розвитку і веде до утруднень в адаптації до школи: у навчальній і соціально-психологічній сфері.

Для підготовки дитини до успішного шкільного навчання існують різні підходи: спеціальні заняття в дітсадку на етапі адаптації до школи, діагностика шкільної готовності і підготовка до школи.

РОЗДІЛ ІІ

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ