2.3. Загальний розвиток психіки у дітей дошкільного віку

У дошкільному віці під впливом виховання відбувається подальший розвиток психіки дитини.

Якщо досвід дітей переддошкільного віку ще дуже обмежений, то у дитини-дошкільника запас тимчасових зв'язків значно зростає. Під педагогічною дією оточення вони стають багатше і різноманітніше за змістом. В той же час зростає вплив колишнього досвіду на наступну поведінку дитини, а також на утворення нових тимчасових зв'язків.

Дії дошкільника набувають більше осмисленого характеру, ніж у переддошкільника. Вони виробляються з урахуванням раніше отриманих знань про оточення.[2]

Найважливіше значення в психічному розвитку дошкільника має гра.

Гра дає можливість дитині в живій, захоплюючій формі познайомитися з широким кругом явищ навколишньої дійсності, активно відтворити їх у своїх діях. Відображуючи у своїх іграх життя навколишніх людей, їх різні вчинки і різні види їх трудової діяльності, діти дістають можливість більш глибоко зрозуміти, більш глибоко відчути оточення. Правильне розуміння зображуваних подій, правильне виконання відповідних дій отримують в грі постійне, систематичне підкріплення завдяки схваленню дитячого колективу досягненню відповідного ігрового результату, позитивній оцінці вихователя. Усе це створює сприятливі умови для освіти і закріплення у дітей нових тимчасових зв'язків. [11]

Керуючи дитячими іграми, збагачуючи їх зміст, організовуючи граючих дітей, вихователь розширює досвід дитини, формує у нього нові психічні якості.

Сприяючи пізнанню оточення, розвиваючи дитячу уяву, гра є в той же час своєрідною школою дитячої волі. Чим багатше зміст дитячих ігор, чим складніше їх задум, ніж більше дітей в ній беруть участь, тим більше дитина змушена діяти не під впливом швидкоплинних бажань, а керуючись загальною метою і правилами гри.

У грі розвиваються розум і почуття дитини, а також навмисність, довільність дій. Виробляється уміння діяти спільно, зважати на вимоги колективу. Таке значення ігрової діяльності в психічному розвитку дошкільника. [11]

Проте яку б важливу роль не виконувала гра в життя дошкільника, вона не є його єдиною діяльністю. Сама гра розвивається під впливом знайомства дітей з оточенням. Її зміст збагачується досвідом, дитиною, що придбавалася, в побуті, при виконанні трудових завдань, а також в процесі занять.

Під впливом навчання у дітей дошкільного віку поступово складаються інтереси до придбання нових знань, формуються прості навички учбової роботи. Навчання дітей на заняттях розширює знання дітей про оточення, дозволяє успішно опановувати мову, прості рахункові операції, навички образотворчої діяльності і т. д.

Істотну роль в розвитку психіки дошкільника грає праця, посильна участь в трудовому житті сім'ї, а також трудовій діяльності колективу дитячого саду. [8]

Упродовж дошкільного віку характер діяльності і психічні особливості дошкільників істотно змінюються. Молодші дошкільники ще багато в чому схожі на дітей переддошкільного віку. Ігри їх спочатку бідні змістом і часто зводяться до багатократного повторення одних і тих же дій. У молодших дошкільників ще недостатньо розвинене уміння грати і діяти спільно. Виконання завдань дорослого, виражених в словесній формі, представляє для малюків значні труднощі.

Будучи дуже вразливі, молодші дошкільники ще не уміють систематично спостерігати оточення. [9] Часто вони помічають в предметі лише яку-небудь яскраву деталь, що кинулася в очі, опускаючи менш помітні його особливості. При великій силі і образності пам'яті вони запам'ятовують, головним чином, те, що безпосередньо їх зацікавило, що викликало у них емоційне переживання. Мислення носить ще дуже конкретний, образний характер. Діти легко уловлюють зовнішню схожість між предметами і явищами, не уміючи ще виявити їх приховані істотні особливості. Уява ще слабо розвинена. Дії дітей в більшості випадків носять неумисний, мимовільний характер. Почуття, незважаючи на велику їх жвавість, мало стійкі і неглибокі за своїм змістом.

Ці психологічні особливості молодшого дошкільника не є чимось незмінним. [10] Вихователь, знайомлячи дітей молодшої групи дитячого саду з оточенням, організовуючи їх ігри і заняття, формуючи дружний дитячий колектив, привчаючи кожну дитину підкорятися у своїх діях певним вимогам, певним правилам поведінки, повідомляє їм нові знання і уміння, розвиває у них нові психічні якості.

Діяльність дітей стає більше організованою і змістовною. Розвиваються колективні сюжетні ігри. Діти поступово звикають грати і займатися спільно, не сварившись, погоджуючи один з одним свої дії. Мовне спілкування набуває більше розгорнутого і різноманітного характеру.

У середньому дошкільному віці круг знань дитини про оточення розширюється. Серйозніше і різноманітніше стає дитяча дія льність. Розвиваються творчі ігри, малювання конструювання. Складніше стають трудові обов'язки, що виконуються дитиною, більшого значення набувають заняття учбового типу.

У зв'язку з розширенням досвіду і ускладненням діяльності відбувається подальший розвиток психіки дошкільника. Він навчається глибше пізнавати навколишню дійсність, виділяти прості причинні зв'язки між явищами. Узагальнення його стають ширше і охоплюють характерніші, істотніші особливості предметів.

Значні зміни відбуваються в області розвитку волі. Дитина поступово привчається виконувати свої маленькі обов'язки, підпорядковувати свої інтереси інтересам дорослих і дитячого колективу, ставити перед собою прості цілі і діяти відповідно до цих цілей. У старшому дошкільному віці відбувається подальше розширення досвіду і ускладнення дитячої діяльності. [18]

Разом з розвитком творчої гри усього більшого значення в житті дитини набувають інші види діяльності, не ігрового типу. Ускладнюється трудова діяльність. Заняття усе більш приймають характер організованої учбової діяльності.

Збагачується словник дитини, отримується уміння зв'язно, граматично правильно викладати свої думки в усній мові. У дитини поглиблюється пізнання оточення. Розвивається здатність до узагальнення. У нього формується уміння зіставляти один з одним не лише окремі предмети, але і поняття про цілі групи предметів. Виникають прості форми послідовного, логічно правильного міркування. [13]

В той же час відзначаються подальші успіхи в розвитку волі у дітей. Старший дошкільник вже у багатьох випадках виявляє уміння контролювати свої дії, підпорядковувати їх віддаленішим цілям. Розвиток розуму і волі тісно пов'язаний з ускладненням дитячих почуттів і інтересів. На відміну від молодшого дошкільника, старший дошкільник стриманіший у своїх переживаннях, але почуття його глибші і змістовніші. У нього формуються вищі моральні, пізнавальні і естетичні почуття. Яскравіше вираження отримує у дітей почуття дружби і товариства. Міцніє і розвивається любов до своєї батьківщини і вождів радянського народу. [12]

Усі ці глибокі зміни психіки дитини-дошкільника відбуваються не самі по собі, а під певним впливом виховання і навчання. Батьки і вихователі, знайомлячи дитину з оточенням, повідомляючи його, нові знання і уміння, організовуючи і направляючи його діяльність, збагачуючи досвід дитини, в той же час розвивають його психіку, формують його особу, розвивають певні психологічні риси. [14]

Усебічно виховуючи дошкільника, розширюючи у дитини запас уявлень про прості явища природи і громадського життя, розвиваючи у нього уміння самостійно мислити про прості закономірності навколишньої дійсності, привчаючи його діяти відповідно до простих вимог і правил, формуючи у нього любов до знання і до серйозної, суспільно-корисної діяльності, - педагог створює необхідні передумови для переходу дитини до шкільного навчання, для повноцінної участі його в житті школи.