5 Генеза розуміння терміну «культура»

Можна стверджувати, що в загальному значенні культура — це творча діяльність людей, різноманітні аспекти людської діяльності; це специфічний спосіб організації та розвитку людської діяльності, представлений у продуктах матеріальної і духовної праці, у системі соціальних норм та настанов, у духовних цінностях, у ставленні людей до природи, до себе, у міжособистісних стосунках.

Уже в античну епоху сформувалася низка понять, так чи інакше пов'язаних із сучасним розумінням культури. Насамперед, це «пайдейя», що в перекладі означає виховання та освіту, але правильним було б говорити про цілу систему культурних цінностей. Існувало ще одне поняття — «калокагатія», яке позначало людину гармонійно розвинену, фізично і духовно красиву, а також розумну. Стосовно історії слова «культура» варто зазначити, що воно має латинське походження і спочатку означало процес обробки та вирощування чого-небудь, а також пошану і поклоніння. Римський оратор і філософ Цицерон використав цей термін для позначення розвитку людської духовності і розуму.

В епоху Середньовіччя поняття «культура» використовувалося дуже рідко, поступившись місцем слову «культ». В епоху Відродження відбувається повернення до античного розуміння слова «культура»; воно починає вживатися на позначення гармонійного розвитку людини, творчого начала. Просвітителі XVIII ст. приділяли поняттю «культура» особливе значення, пов'язуючи культурний процес із розвитком духовності людини. Зважаючи на те, що в цей час просвіта людини вважається вищим благом, слово «культура» стає синонімом інтелектуального, морального, естетичного вдосконалення людини. Еволюційна течія в культурології, що виникла в XIX ст., виробила погляд на культуру як на процес поступового удосконалення не тільки знарядь праці, але і видів мистецтва, вірувань, культу. Зараз кількість визначень культури обчислюється уже чотиризначним числом. Як видно, культура сприймалась ними як духовна свобода людини.

К. Маркс вважав, що докорінна зміна сфери матеріаль­ного виробництва є найважливішою умовою духовного звільнення особистості.

Багатозначність слова «культура» обумовлена тим, що культура виражає глибину людського буття. Вона впливає на всі сфери суспільної та індивідуальної діяльності — працю, побут, відпочинок, мислення, спосіб життя.

6 Перечисліть та поясніть функції культури.

Культура як суспільно-історичне явище характеризується поліфункціональністю. Серед її функцій виділяються пізнавальна, інформативна, комунікативна, регулятивна, аксіологічна, світоглядна, а також виховна.

Пізнавальна функція культури фіксує досягнення людства в кожну суспільно-історичну епоху, завдяки їй соціальні спільноти пізнають самі себе, свої суспільні потреби та інтереси, свої особливості й місце у світовій історії, формують своє ставлення до інших суспільних систем.

Інформативна функція виконує передачу, трансляцію нагромадженого соціального досвіду як за «вертикаллю» (від попередніх поколінь до нових), так і за «горизонталлю» — обмін духовними цінностями між народами.

Комунікативна функція полягає в передаванні історичного досвіду поколінь через механізм культурної спадкоємності та формуванні на цій підставі різноманітних способів і типів спілкування між людьми. Ця функція виконує роль збирача етнічних сил та фундатора народності й нації, забезпечуючи живий зв´язок поколінь та закладаючи фундамент для становлення і зростання духовного потенціалу кожної нації.

Регулятивна функція реалізується з допомогою певних норм, засвоєння яких необхідне кожному для успішної адаптації в суспільстві. Норми у формі звичаїв, традицій, обрядів, ритуалів слугують засобами пристосування цінностей до вимог життя в певному історичному вимірі.

Аксіологічна функція полягає у формуванні у людини певних ціннісних орієнтирів, моральних установок, культурних смаків людини. Вона виражає якісний стан культури.

Світоглядна функція культури виявляється в тому, що вона синтезує в цілісну і завершену форму систему чинників духовного світу особи — пізнавальних, емоційно-чуттєвих, оцінних, вольових. Формування світогляду, через який вона включається в різні сфери соціокультурної регуляції є основним методом культурного впливу на людину.

Виховна функція виражається в тому, що культура не лише пристосовує людину до природного та соціального середовища, сприяє її соціалізації, але й виступає ще й фактором саморозвитку людства. Засвоївши попередній досвід, людство не припиняє саморозвитку, а репродукує культуру, ставить перед собою нові життєві цілі для задоволення матеріальних і духовних потреб