1. Мислителі-гуманісти відокремили філософію від богослов'я

(М.Кузанський- перглянув вчення про природу; Лоренцо Валла виступив проти аскетизму і пропагував, що райського життя можна досягти і на Землі; Джордано Бруно, Томазо Кампанелла, Френсіс Бекон та інші трактують особистість як людину-мудреця).

2. Гуманізм визнавав природними і законними ті потреби людини, які середньовічне богослов'я вважало гріховними (Рафаель, Мікельанджело, Леонардо да Вінчі, Тициан, Джорджоне захоплювались духовною і тілесною красою людини, її розумом і волею. Вони вважали, що гідність людини визначається не походженням, багатством і владою, не аскетичним знищенням плоті, а перш за все гуманістичною ученістю. В їх творчості - життєвий, яскравий образ конкретної людини. Петрарка оспівував кохання до жінки).

3. Гуманізм проповідував свободу наукового дослідження. Наслідком цього стала науково-технічна революція: геліоцентрична система Коперника (обертання планет навколо Сонця), географічні відкриття (Америки, Магеланової протоки, окреслення морів та континентів, доведено, що Земля має форму кулі), в медицині (дослідили мале коло кровообігу та існування капілярів, нові методи лікування хвороб), винайдений друкарський верстат (Гуттенберг), Леонардо да Вінчі сконструював перші літальні апарати, розробив проект парашута, захисних та гідротехнічних споруд.

Розвиток Відродження закінчується, коли починається феодально-католицька реакція.

Гуманізм підірвав сувору аскетичну мораль Середньовіччя і підготував ідеї Реформації.

25 Європейська культура доби Просвітництва

Пробуджена відродженням особистість, подолавши терени Реформації, окріпла у своєму критичному ставленні до дійсності та бажанні змінити світ відповідно до своїх ідеалів. Цю естафету культурних ідей приймає Просвітництво.

Культурний рух Просвітительства був започаткований в Англії у д.п. XVII ст., де під виливом буржуазних революцій зародилося багато ідей характерних для всієї епохи.

Просвітництво - явище досить складне і багатогранне. У широкому значенні під цим розуміють просвіту широких верств населення, прилучення їх до культури, наук, мистецтва. У дещо вужчому - означає розумовий рух, що розгорнувся у період загострення боротьби буржуазії з феодалізмом.

Філософською базою просвітництва був раціоналізм. Діячі культури сповідували культ розуму, вірили у його безмежні можливості. Звідси гасло - «розум править світом».

Найкращими представниками цього руху були у Європі - Ж. Ж. Руссо. Д. Дідро, Дж. Локк, Шарль Монтеск'є, Даніель Дефо, Дж. Свіфт , Фр.Вольтер, И. Гете («Фауст»), Ф. Шиллер; в Україні - Ф.Прокопович та Г. Сковорода; вРосії - М. Ломоносов та ін .

Головним призначенням літератури та мистецтва було виховання людини. З метою популяризації наукових знань французькі просвітителі починають видання «Енциклопедії», що стаза своєрідним закликом до об'єктивного дослідження природи й суспільства всупереч релігійному ставленню до світу.

Дух Просвітництва у всій складності його принципів повно за різнобічно розкрився у всіх галузях мистецтва Найбільш чутливою до змін виявилася музика. (Гендель, Бах, Вівальлі), (Глюк, Гайдн, Моцарт Бетховен).

На службу Просвітництва був поставлений також і театр. Це час великого розквіту комедії, а також міщанської драми, що утвердила центральним героєм просту людину (Бомаршс, Гольдоні, Шіллер).

Як реакція аристократії на Просвітництво, у п.п. XVIII ст.. виникає культура рококо, що вирізняється легкістю та вишуканістю форм

Останнім стильовим напрямом у європейській культурі XVIII ст. був сентименталізм (садово-паркова культура - «англійські парки»).

Просвітництво увійшло до скарбниці світової культури своєрідною необхідною частиною. Його здобутки й нині збагачують духовний світ людини. З історичної дистанції культурна спадщина Просвітництва виглядає ще більш вагомою. Вона залишилась жити у філософсько-етичних теоріях, соціально-політичних вченнях, у духовному досвіді людства.