2. Суд присяжних в Україні.

Європейські експерти запропонували для України впровадження такого інституту як суд присяжних, який, як вони вважають, буде ефективним як у ряді європейських країн.

Так, президент України подав до парламенту новий проект Кримінального-процесуального кодексу України, який передбачає право осіб, які скоїли або підозрюваних в скоєнні злочину, за який передбачається довічне позбавлення волі вимагати розгляду його кримінальної справи у складі двох професійних суддів і трьох присяжних суду.

Присяжні висуватимуться місцевими органами влади, після автоматизованого відбору відбиратимуться 7 кандидатур, потім, після процедури відводу визначатимуться 3 присяжних. Передбачається, що присяжні матимуть всі гарантії судді на весь період судового розгляду.

Таким чином, суд присяжних сприятиме реалізації багатьох положень Конституції України відносно судочинства.

Як воно буває, всі нововведення в Україні, що вимагають матеріального вливання деколи затягуються в своїй реалізації на довгий час. На сьогоднішній день, має місце дуже низьке матеріальне забезпечення діяльності судів України, починаючи від браку канцелярії до належного забезпечення судів приміщеннями для проведення судових слухань. Тому, перше з чим зіткнеться українська судова система, так це з проблемою своєчасної виплати винагороди, відшкодування транспортних і інших витрат присяжним пов’язаних з виконання обов’язків в суді та наявністю приміщень, що дозволяють проводити подібні слухання.

Не варто сподіватися на швидкий розгляд подібних справ. Із-за неповного складу колегії суду, справа відкладатиметься. Причини можуть бути різні: хтось захворів, хтось не зміг відлучитися з робочого місця, повістка, що не вчасно прийшла, і так далі.

Немало важливий і психологічний аспект. Мало хто погодиться і знаходитиме всілякі відмовки від участі в кримінальному процесі у зв’язку з боязню бути звільненим з місця роботи хоча при законній і обґрунтованій відсутності на робочому місці, тягарю відповідальності та можливого тиску зі сторони учасників процесу. Книги по психології говорять про те, що суддя більше стурбований звільнити від кримінальної відповідальності злочинця, а присяжні засудити невинну людину. Також удар по об’єктивності судочинства можуть нанести різні обставини, такі як: участь в колегії осіб, що раніше постраждали від злочину, різні забобони і негативні стереотипи присяжних.

Для того, щоб інститут суду присяжних був ефективний необхідно законодавчо закріпити відбір присяжних, який би виключив наявності в колегії осіб схильних до обставин наведених вище та переглянути матеріальну складову судової системи України.

Відповідно до запропонованої редакції КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі може здійснюватися за клопотанням обвинуваченого судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних.

Зазвичай кандидатури на посаду можливих присяжних відбираються із списків виборців. Дані усіх громадян, хто має право голосу на території відповідного округу, пропускають через спеціальну програму, яка у випадковому порядку вибирає, наприклад, 2000 прізвищ. Це – "щасливчики", яким наступного місяця, можливо, доведеться брати участь у здійсненні правосуддя.

Далі їм завчасно, приблизно за два тижні, надсилається повідомлення, що наступного місяця їм слід з’явитися до окружного суду, де вони можуть бути відібрані для виконання обов’язку присяжного (повідомлення надсилаються так, щоб пропорційно задіяти всі 2000 кандидатів на місяць – по п’ятсот осіб на кожен тиждень). За цих два тижні вони мають можливість попередити свого роботодавця про ймовірну відсутність на роботі, спланувати свій особистий графік або повідомити судового клерка про неможливість виконання ними функцій присяжного.

Разом із повідомленням кожному відібраному надсилається пам’ятка про права та обов’язки присяжного – такий собі пропагандистський посібник, мета якого – познайомити пересічного американця із повноваженнями присяжного, наділити його певним рівнем правової культури, необхідної у суді. Весь посібник написаний доступною, простою і разом з тим пафосною мовою, яка дає змогу будь-якому громадянину США з середньою освітою зрозуміти роль, яка відводиться присяжному та відчути себе відповідальним за долю особи, яка постане перед судом.

Таким чином, коли у вказаний у повідомленні день особа з’являється до суду, для того щоб прийняти участь у відборі, вона свідома того, куди і для чого вона прийшла. До речі, до цього моменту вона ще не знає у розгляді цивільної чи кримінальної справи вона братиме участь.

Після цього викликаних осіб – близько 200, розділяють по суддях, і запрошують до залів, де відбуватимуться попередні засідання із відбору присяжних.

Ті ж, кого обрали присяжними у справі, розпочинають нове життя – після складення присяги вони повинні обмежити себе у спілкуванні з оточуючими, щоб не створити для себе хибне уявлення про обставини справи, звести до мінімуму читання газет, перегляд телепередач, не користуватись інтернетом. Порушення цих правил може призвести до недотримання права особи на справедливий суд. Як наслідок – кримінальна відповідальність, до якої може бути притягнено присяжного.

Так, ні для кого не є секретом, що присяжні в першу чергу керуються совістю і своїм баченням реалій суспільного життя, а не усталеними рамками законів –це дає кожному обвинуваченому обґрунтовану надію, що всі обставини будуть взяті присяжними до уваги і сприйняті на рівні емоцій а не з формальної точки зору.

Суд присяжних дозволяє уникнути однобічності при розгляді справи та винесенні рішення. Крім того, у деяких випадках при розгляді справи професійні судді можуть бути менш об’єктивними, ніж суд присяжних, оскільки в останніх відсутнє упереджене ставлення до обвинуваченого. Упереджене ставлення судді до обвинуваченого можна, зокрема, пояснити тим, що розгляд численних кримінальних справ може стати причиною скептичного ставлення до тверджень підсудного щодо обвинувачення та зібраних ним доказів.

Прикладом діяльності суду присяжних в США може слугувати такий випадок:

«В дев’яностих роках ФБР та прокуратурою було завершено розслідування дуже гучної справи, пов’язаної з наркотиками. Всі фігуранти, включаючи ватажків, були заарештовані та постали перед судом.

Докази винуватості були стопроцентні. Яким же був шок правоохоронної системи і суспільства, коли присяжні оголосили вердикт головному наркобарону – невинуватий. За словами прокурора, він довго не міг прийти до тями. Лише через три роки вдалося встановити, що присяжних банально підкупили – дали хабара. Саме тому і був сфальсифікований вирок. На запитання, чим це все закінчилось прокурор задоволено відповів – ми і його посадили за дачу хабара, і присяжних притягнули до відповідальності! Проте, найсумнішим в цій ситуації стало те, що виправдувальний вирок суду присяжних у США не можна ні оскаржити ні переглянути. Навіть, якщо він постановлений незаконно, шляхом підкупу і це доведено іншим судовим вироком. Саме тому, суд присяжних не дозволив правосуддю досягти свого основного завдання в цьому конкретному випадку – наркобарона так і не засудили за злочини з наркотиками, які він вчиняв».

Навіть у Сполучених Штатах – такому собі оплоті демократії і прав людини система, що шліфувалась століттями дає збій. Виявляється, ніхто не може гарантувати, що на лаву присяжних сядуть чесні і високоморальні люди.