- •1. Фізіологія як наука. Поняття про функції. Методи фізіологічних досліджень
- •2. Становлення і розвиток фізіології в хіх ст
- •3. Внесок Сеченова, Павлова, Анохіна, Костюка в розвиток світової фізіології
- •4. Українська фізіологічна школа
- •5. Потенціал спокою, механізми пошкодження, його параметри, фізіологічна роль
- •6. Пд, механізми пошкодження, його параметри, фізіологічна роль
- •7. Збудливість. Критичний рівень деполяризації, поріг деполяризації клітинної мембрани
- •10. Механізми проведення збудження нервовими волокнами
- •8. Зміни збудливості клітини при розвитку одиничного пд
- •9. Значення параметрів електричних стимулів для виникнення збудження
- •11.Закономірності проведення збудження нервовими волокнами
- •12.Механізми передачі збудження через нервово-мязовий синапс
- •13.Спряження збудження і скорочення.Механізм скорочення і розслаблення скелетних мязів
- •14.Типи м’язових скорочень:одиночні і тетанічні;ізотонічні та ізометричні
- •15.Біологічна регуляція,її види та значення для організму.Контури біологічної регуляції.Роль зворотного зв’язку в регуляції
- •16. Поняття про рефлекс. Будова рефлекторної дуги та функції її ланок.
- •17. Рецептори, їх класифікація, механізми збудження.
- •18. Пропріорецептори, їх види, функції. Будова та функції м’язових веретен.
- •19. Механізми і закономірності передачі збудження в центральних синапсах.
- •20. Види центрального гальмування. Механізми розвитку пре- та постсинаптичного гальмування.
- •21. Сумація збудження і гальмування нейронами цнс.
- •22. Рухові рефлекси спинного мозку, їх рефлекторні дуги, фізіологічне значення.
- •23.Провідникова функція спинного мозку. Залежність спінальних рефлексів від діяльності центрів головного мозку . Спінальний шок.
- •28. Лімбічна система. Гіпоталамус, його функції.
- •29 Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження.
- •30 Сенсорні, асоціативні і моторні зони кори головного мозку, їх функції.
- •31 Взаємодії різних видів цнс
- •32 Загальний план будови автономної нервової системи. Вегетативні рефлекси, їх рефлекторні дуги.
- •38. Гуморальна регуляція, її відмінності від нервової. Характеристика факторів гуморальної регуляції.
- •39. Властивості гормонів та їх основні впливи. Механізм дії гормонів на клітини організму.
- •40. Контур гуморальної регуляції. Регуляція секреції гормонів ендокринними залозами.
- •42. Роль соматотропного гормону, тиреоїдних гормонів та інсуліну в регуляції функцій ендокринних залоз.
- •44. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції фінкції організму.
- •45. Роль гормонів щитовидної залози в регуляції функцій організму (тз -т4).
- •46. Фізіологія жіночої статевої системи, її функції, роль статевих гормонів.
- •47. Фізіологія чоловічої статевої системи, роль статевих гормонів.
- •48. Загальне уявлення про неспецифічну адаптацію організму до стресової ситуації. Роль гормонів у неспецифічній адаптації.
- •49. Роль симпато-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації.
- •30. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції функцій організму.
- •50.Роль симпато-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації. Основні впливи глюкортикоїдів і мінералокортикоїдів на організм.
- •2. Дія мінералокортикоїдів - альдостерону:
- •51.Сенсорні системи їх будова і функції.
- •52.Смакова сенсорна система, її будова, функції, методи дослідження.
- •53.Нюхова сенсорна система, її будова і функції.
- •2. Нюховий епітелій
- •3. Кірковий нюховий центр
- •54.Сомато-сенсорна система, її будова і функції.
- •55.Фізіологічні механізми болю.
- •56. Опіатна та неопіатна антиноцицептивні системи організму, їх значення
- •57. Фізіологічні механізми знеболювання
- •56. Опіатна та неопіатна антиноцицептивні системи організму, їх значення
- •57. Фізіологічні механізми знеболювання
- •58. Слухова сенсорна система, її будова та функції
- •59. Функції зовнішнього і середнього вуха. Внутрішнє вухо, частотний аналіз звукових сигналів
- •60. Зорова сенсорна система, її будова і функції
- •61.Основні зорові функції та методи їх дослідження
- •62.Біологічні форми поведінки
- •63.Набуті форми поведінки. Умови утворення умовних рефлексів, їх відмінності від безумовних
- •64.Пам,ять види і механізми утворення
- •65. Потреби та мотивації, їх роль у формуванні поведінки
- •66.Функції нової кори гм й вища нервова діяльність людини.
- •67.Біологічна і інформаційна теорія емоцій,їх роль у формуванні поведінки.
- •68.Функціональна асиметрія кори великих півкуль гм,його інтегративна ф-ія.
- •69.Мова,її ф-ії,фізіологічні основи формування.
- •70.Мислення.Розвиток абстрактного мислення у людини .Роль мозкових структур у процесі мислення.
- •71.Типи вищої нервової діяльності людини. Темперамент і характер.
- •72. Вікові аспекти внд у людини.
- •73. Фізіологічні основи трудової діяльності людини.
- •74. Особливості фізичної і розумової праці. Оптимальні режими праці.
- •75. Фізіологічні механізми втоми. Активний відпочинок і його механізми.
- •76. Вікові зміни працездатності людини.
- •77. Фізіологічні основи спорту. Принципи побудови оптимальних режимів тренувань.
- •78. Сон, його види, фази, електрична активність кори, фізіологічні механізми.
61.Основні зорові функції та методи їх дослідження
Гострота зору(максимальназдатність ока сприймати окремі об,єкти називається госторотою зору. Для цього необхідно щоб промені від двох точок падали на дві колбочки, озділені як мінімум ще однією, не збудженою. Максимальна гострота зору буде при попаданні променів на жовту пляму, де густина рецепторів найбільша. На периферії вона знижуеться. Для вимірювання гостроти зору розроблено спеціальні таблиці, на яких деталі букв або символів видно під відповідним кутом з певної відстані.
Сприйняття простору (Рух очей Для нормального бачення предметів око повинне постійно рухатися.Ці руху потібні для дезадаптації зорових нейронів. Обидва ока рухаються співдружньо. Руховий апарат очей складаеться із шести зовнішніх м,язів, які іннервуються 3-ма зоровими нервами.)
Сприймання кольору(людина розрізня. До 7 млн кольорових відтінків. Хроматичні відтінки мають три характеристики- тон, насиченість , ясність. За трикомпонентною теорією вважають, що у сітківці є як мінімум 3 типи колбочок здатних сприймати кольори незалежно.(перший пігмент реагує на червоний колір, пігмент інших колбочок чутливий до зеленого, ще інших до фіолетового.)За теорією опонентних кольорів є 4 основних кольори, на підставі яких можна відділити їх попарні кольороконтрастні поєднання)
Сприйняття кольору - це функція колбочок. Існує три типи колбочок, кожнні яких містить тільки один з трьох різних зорових пігментів (червоний, зелений і синій).
Трихромазія - можливість розрізняти будь-які кольори, визначається присутністю сітківці всіх трьох зорових пігментів (для червоного, зеленого і синього - первинні кольори). Ці основи теорії кольорового зору запропонував Томас Юнг (1802 р.) і розвинув Г.Гельмгольц.
Дихромазія (колірна сліпота, або дальтонізм) - дефекти колірного сприйнят (переважно у чоловіків) по одному з первинних кольорів. Дихромазію підрозділяють протанопію, дейтанопію і тританопію (від грецького - перший, другий і третій порядкові номери первинних кольорів: відповідно червоний, зелений, синій).
Повна колірна сліпота - ахромазія зустрічається украй рідко, при цьому практич відсутні колбочки, і людина бачить всі предмети й різних відтінках сірого.
Поле зору( простір який охоплюється одним оком при фіксованому стані очного яблука. Величина поля зору обмежуеться носом, надбрівними дугами,щоками)
Характер зоруБінокулярний зір(біонокулярний зір забезпечує точне сприйняття глибини постору. Для оцінки відстані, величини предмета велике значення має порівняння його з іншими предметами, що стоять поруч, завдяки чому справжня форма предмета може спотворюватись)
62.Біологічні форми поведінки
Вроджені форми поведінки
Інстинкти та їх фізіологічна роль
Поведінка - це цілеспрямована взаємодія організму з навколишнім середовищем для забезпечення його пристосувальної реакції, спрямованої на задоволення внутрішніх потреб організму.
В основі формування поведінки лежить виникнення певної внутрішньої потреби організму, залежно від чого формуються різні види поведінки. На основі внутрішніх біологічних потреб формуються біологічні форми поведінки, але у людини окрім внутрішніх біологічних потреб формуються і соціальні та духовні потреби, що стають основною соціальних або вищих духовних видів поведінки. Фізіологія вивчає основи біологічних форм поведінки.
Внутрішні біологічні потреби організму - це стан організму, що характеризується нестачею (надлишком) чогось в організмі, свідченням чого є відхилення параметрів гомеостазу, які можуть бути відновлені лише при взаємодії організму з навколишнім середовищем.
На основі внутрішніх біологічних потреб, сигналізація про наявність яких надходить до ЦНС на різні її рівні, в тому числі до структур лімбічної системи та нової кори головного мозку, формується відповідний вид поведінки, який за механізмами здійснення може бути природженим і набутим в процесі життя індивіда.
Природжені форми поведінки є безумовно-рефлекторними, спадковими для кожного виду; в основі набутих форм поведінки лежить утворення в процесі життя індивіда умовних рефлексів.
Природжені - безумовно-рефлекторні форми поведінки
Серед природжених безумовно-рефлекторних форм поведінки можна визначити такі механізми - взаємодія організму і зовнішнім середовищем здійснюється завдяки: 1) простим безумовним рефлексам, що призводить до задоволення внутрішньої потреби організму - наприклад, смоктальний рефлекс у немовляти при доторкуванні до губ; статеві рефлекси; 2) складним безумовно-рефлекторним механізмам - інстинктам. Між цими видами природжених форм поведінки відсутня принципова розбіжність, а ускладнюється програма рефлекторної діяльності.
Інстинкти - це природжені (безумовно-рефлекторні) складні форми біологічної поведінки, що забезпечують взаємодію організму з зовнішнім середовищем, здійснюються за жорсткими програмами, мають ланцюговий характер і спрямовані на задоволення внутрішньої потреби організму.
Наприклад, такі інстинкти, як будова гнізда птахами, як переліт птахів у теплі краї в основі мають такі природжені механізми, що називають біологічними ритмами.
