- •1. Фізіологія як наука. Поняття про функції. Методи фізіологічних досліджень
- •2. Становлення і розвиток фізіології в хіх ст
- •3. Внесок Сеченова, Павлова, Анохіна, Костюка в розвиток світової фізіології
- •4. Українська фізіологічна школа
- •5. Потенціал спокою, механізми пошкодження, його параметри, фізіологічна роль
- •6. Пд, механізми пошкодження, його параметри, фізіологічна роль
- •7. Збудливість. Критичний рівень деполяризації, поріг деполяризації клітинної мембрани
- •10. Механізми проведення збудження нервовими волокнами
- •8. Зміни збудливості клітини при розвитку одиничного пд
- •9. Значення параметрів електричних стимулів для виникнення збудження
- •11.Закономірності проведення збудження нервовими волокнами
- •12.Механізми передачі збудження через нервово-мязовий синапс
- •13.Спряження збудження і скорочення.Механізм скорочення і розслаблення скелетних мязів
- •14.Типи м’язових скорочень:одиночні і тетанічні;ізотонічні та ізометричні
- •15.Біологічна регуляція,її види та значення для організму.Контури біологічної регуляції.Роль зворотного зв’язку в регуляції
- •16. Поняття про рефлекс. Будова рефлекторної дуги та функції її ланок.
- •17. Рецептори, їх класифікація, механізми збудження.
- •18. Пропріорецептори, їх види, функції. Будова та функції м’язових веретен.
- •19. Механізми і закономірності передачі збудження в центральних синапсах.
- •20. Види центрального гальмування. Механізми розвитку пре- та постсинаптичного гальмування.
- •21. Сумація збудження і гальмування нейронами цнс.
- •22. Рухові рефлекси спинного мозку, їх рефлекторні дуги, фізіологічне значення.
- •23.Провідникова функція спинного мозку. Залежність спінальних рефлексів від діяльності центрів головного мозку . Спінальний шок.
- •28. Лімбічна система. Гіпоталамус, його функції.
- •29 Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження.
- •30 Сенсорні, асоціативні і моторні зони кори головного мозку, їх функції.
- •31 Взаємодії різних видів цнс
- •32 Загальний план будови автономної нервової системи. Вегетативні рефлекси, їх рефлекторні дуги.
- •38. Гуморальна регуляція, її відмінності від нервової. Характеристика факторів гуморальної регуляції.
- •39. Властивості гормонів та їх основні впливи. Механізм дії гормонів на клітини організму.
- •40. Контур гуморальної регуляції. Регуляція секреції гормонів ендокринними залозами.
- •42. Роль соматотропного гормону, тиреоїдних гормонів та інсуліну в регуляції функцій ендокринних залоз.
- •44. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції фінкції організму.
- •45. Роль гормонів щитовидної залози в регуляції функцій організму (тз -т4).
- •46. Фізіологія жіночої статевої системи, її функції, роль статевих гормонів.
- •47. Фізіологія чоловічої статевої системи, роль статевих гормонів.
- •48. Загальне уявлення про неспецифічну адаптацію організму до стресової ситуації. Роль гормонів у неспецифічній адаптації.
- •49. Роль симпато-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації.
- •30. Роль гормонів підшлункової залози в регуляції функцій організму.
- •50.Роль симпато-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації. Основні впливи глюкортикоїдів і мінералокортикоїдів на організм.
- •2. Дія мінералокортикоїдів - альдостерону:
- •51.Сенсорні системи їх будова і функції.
- •52.Смакова сенсорна система, її будова, функції, методи дослідження.
- •53.Нюхова сенсорна система, її будова і функції.
- •2. Нюховий епітелій
- •3. Кірковий нюховий центр
- •54.Сомато-сенсорна система, її будова і функції.
- •55.Фізіологічні механізми болю.
- •56. Опіатна та неопіатна антиноцицептивні системи організму, їх значення
- •57. Фізіологічні механізми знеболювання
- •56. Опіатна та неопіатна антиноцицептивні системи організму, їх значення
- •57. Фізіологічні механізми знеболювання
- •58. Слухова сенсорна система, її будова та функції
- •59. Функції зовнішнього і середнього вуха. Внутрішнє вухо, частотний аналіз звукових сигналів
- •60. Зорова сенсорна система, її будова і функції
- •61.Основні зорові функції та методи їх дослідження
- •62.Біологічні форми поведінки
- •63.Набуті форми поведінки. Умови утворення умовних рефлексів, їх відмінності від безумовних
- •64.Пам,ять види і механізми утворення
- •65. Потреби та мотивації, їх роль у формуванні поведінки
- •66.Функції нової кори гм й вища нервова діяльність людини.
- •67.Біологічна і інформаційна теорія емоцій,їх роль у формуванні поведінки.
- •68.Функціональна асиметрія кори великих півкуль гм,його інтегративна ф-ія.
- •69.Мова,її ф-ії,фізіологічні основи формування.
- •70.Мислення.Розвиток абстрактного мислення у людини .Роль мозкових структур у процесі мислення.
- •71.Типи вищої нервової діяльності людини. Темперамент і характер.
- •72. Вікові аспекти внд у людини.
- •73. Фізіологічні основи трудової діяльності людини.
- •74. Особливості фізичної і розумової праці. Оптимальні режими праці.
- •75. Фізіологічні механізми втоми. Активний відпочинок і його механізми.
- •76. Вікові зміни працездатності людини.
- •77. Фізіологічні основи спорту. Принципи побудови оптимальних режимів тренувань.
- •78. Сон, його види, фази, електрична активність кори, фізіологічні механізми.
66.Функції нової кори гм й вища нервова діяльність людини.
Вища нервова діяльність людини(ВНД)-це діяльність кори і найближчої підкірки,яка забезпечує взаємодію організму з зовн. середовищем для забезпечення пристосувальної реакції організму.
Пристосування тварин і людини до мінливих умов існування у зовнішньому середовищі забезпечується діяльністю нервової системи і реалізується через рефлекторну діяльність. У процесі еволюції виникли спадково закріплені реакції (безумовні рефлекси), які об'єднують і погоджують функції різних органів, що здійснюють адаптацію організму. У людини і вищих тварин у процесі індивідуального життя виникають якісно нові рефлекторні реакції, які І. П. Павлов назвав умовними рефлексами, вважаючи їх найдосконалішою формою пристосування.
У той час як відносно прості форми нервової діяльності визначають рефлекторну регуляцію гомеостазу і вегетативних функцій організму, вища нервова діяльність (ВНД) забезпечує складні індивідуальні форми поведінки в змінюються умови життя. ВНД реалізується за рахунок домінуючого впливу кори на всі структури центральної нервової системи. Основними процесами, динамічно змінюють один одного в ЦНС, є процеси збудження і гальмування. Залежно від їх співвідношення, сили та мовні пакети будуються керуючі впливу кори. функціональною одиницею ВНД є умовний рефлекс.
Вища нервова діяльність - це сукупність безумовних і умовних рефлексів, а також вищих психічних функцій, які забезпечують адекватну поведінку в змінюються природних і соціальних умовах. Вперше припущення про рефлекторному характер діяльності вищих відділів мозку було висловлено І. М. Сеченовим, що дозволило поширити рефлекторний принцип і на психічну діяльність людини. Ідеї І. М. Сєченова отримали експериментальне підтвердження в працях І. П. Павлова, який розробив метод об'єктивної оцінки функцій вищих відділів мозку - метод умовних рефлексів.
Кора кінцевого мозку і підкіркові утвори є вищими відділами ЦНС людини. Вони забезпечують рефлекторні реакції, за рахунок яких здійснюються складні взаємодії людини з навколишнім середовищем.
67.Біологічна і інформаційна теорія емоцій,їх роль у формуванні поведінки.
Емоції це стан організму-це стан організму ,який супроводжує поведінку,і для якого характерні
1)яскраві переживання,що мають суб*активний характер і віддзеркалюють ставлення індивіда до певної ситуації у поведінковій реакції;2)зміни вісцеральних систем організму,спрямовані на задоволення внутрішній потреб організму3)зовнішні прояви у вигляді активації рухових систем,що супроводжують поведінку-характерні пози,міміка,жестикляція,хода,інші теж сприяють задоволенню внут. потреб організму.
За біологічною теорією П.К.Анохіна емоції супроводжують поведінкові акти і виникають на етапі виникнення внут. потреби і мотивації-негативні емоції;неприємні переживання в цей час стимулюють поведінкову реакцію до прискорення задоволення внут. потреби,цьому сприяють зміни у вісцеральних системах та метаболічні зміни,бо завдяки цьому здійснюється мобілізація енергетичних ресурсів організму,необхідна для здійснення поведінкових реакцій.Призадоволенні внут.потреби виникають позитивні емоції,саме приємні переживання,стан задоволення сигналізує про те,що параметри наслідків дії збігаються з очікуваними параметрами,така інфо обробляється у нейронах акцептора наслідку дії-емоції виконують сигналізуючи роль.
За інформаційною теорією П.В.Симонова емоції(Е) є функцією потреби організму(П) і вірогідності її задоволення :розбіжності у обсязі інфо,необхідної(Ін) та інформації існуючої(Іі):Е=-fП(Ін-Іі). Чим менша вірогідність задоволення внутр.потреби,тим більша Ін за Іі,тим більша негативна емоція виникає;більша вірогідність задоволення внут. при умові,що Іі більша за Ін,виникає позитивна емоція;з цього свідчить,що при умові коли Ін=Іі,емоції не виникають.
Емоції проявляються в поведінці й різноманітних реакціях з боку рухової,вегетативної та ендокринної систем.
Системи ГМ,що приймають участь к появі емоцій-сис-ми задоволення і сис-ми покарання.У здійсненні будь-якої емоції беруть участь усі нейромедіаторні сис-ми.Позитивні емоції(«нагороди») збуджують катехоламіни,а негативні(«покарання»)-ацетилхолін.Серотонін відіграє роль гальмівного медіатора стосовно обох систем.
