- •#1. Поняття і типи ат
- •#2. Заснування ат
- •Створення акціонерного товариства здійснюється за такими етапами:
- •#4. Значні правочини, та правочини щодо яких є заінтересованість
- •Забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.
- •#5. Права та обов’язки акціонерів
- •Переважним правом акціонерів визнається:
- •Захист прав акціонерів - працівників товариства
- •#6. Правовий режим акцій та дивідендів
- •Акціонерне товариство може здійснювати емісію акцій тільки за рішенням загальних зборів.
- •Обов'язки акціонерів
- •Обмеження на виплату дивідендів
- •#7. Викуп акцій товариством
- •Обмеження щодо викупу акцій акціонерним товариством
- •Обов'язковий викуп акціонерним товариством акцій на вимогу акціонерів
- •Порядок реалізації акціонерами права вимоги обов'язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій
- •Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства.
- •Право на участь у загальних зборах
- •Повідомлення про проведення загальних зборів
- •Загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками не менш як 60 відсотків голосуючих акцій.
- •Позачергові загальні збори акціонерного товариства мають бути проведені протягом 45 днів з дати отримання товариством вимоги про їх скликання.
- •#9. Виділ та припинення ат
- •Ліквідація акціонерного товариства
- •#10.Поняття, склад, вартісна оцінка майна сг
- •#11. Джерела формування майна суб’єктів господарювання.
- •#12. Приватизація та роздержавлення як джерела формування майна суб’єктів господарювання.
- •#13. Правовий режим майна суб’єктів господарювання: поняття та види.
- •#14. Відносини власності у сфері господарювання.
- •#15. Право довірчої власності у сфері господарювання.
- •#16. Право господарського відання та оперативного управління майном.
- •Правомочності щодо використання торговельної марки
- •Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційного найменування
- •Правомочності щодо використання географічного зазначення
- •Використання назви країни походження товару
- •Правомочності суб'єктів господарювання щодо комерційної таємниці
- •#20. Корпоративні відносини у сфері господарювання.
- •#21. Якість продукції
- •#22. Форми правового забезпечення якості.
- •#23. Гарантійні зобов’язання суб’єктів господарювання.
- •#24. Стандартизація: поняття, види, суб’єкти та об’єкти.
- •#25. Нормативні документи із стандартизації: поняття, види та порядок застосування.
- •#26. Підтвердження відповідності якості: поняття і правові форми.
- •#27. Сертифікація: поняття, види і порядок здійснення.
- •#28. Оцінка відповідності якості: поняття, види та органи з оцінки відповідності.
- •Органи з оцінки відповідності:
- •#29. Поняття та елементи ринку цінних паперів.
- •#30. Форми випуску цінних паперів та порядок їх реєстрації.
- •#31. Правовий статус емітентів та інвесторів на ринку цінних паперів.
- •#32. Професійна діяльність на ринку цінних паперів.
- •Діяльність з торгівлі цінними паперами
- •Сума договору про управління цінними паперами з одним клієнтом - фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.
- •Не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами:
- •1. Депозитарна діяльність провадиться учасниками фондового ринку відповідно до законодавства про депозитарну систему України.
- •#33. Державне регулювання ринку цінних паперів.
- •#34. Поняття, ознаки та основні функції господарського договору.
- •#35. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів.
- •#36. Свобода договору у підприємництві.
- •#37. Виконання господарських зобов`язань.
- •#38. Способи забезпечення господарських зобов`язань.
- •#39. Класифікація (система) договорів у підприємництві (загальна характеристика).
#24. Стандартизація: поняття, види, суб’єкти та об’єкти.
стандартизація - діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування …з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву;
За територіальною поширеністю стандартизація поділяється на три види:
1) міжнародну;
2) регіональну;
3) національну.
+ відповідно С можна класифікувати за суб’єктами і об’єктами …
Міжнародною вважається стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн. Міжнародна організація із стандартизації (ISO) Україна стала членом цієї організації з 1 січня 1993 року, найважливіші комітети цієї МО – CASCO (оцінка відповідності), COPOLCO(захист інтересів споживачів).
Регіональна стандартизація – стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів країн певного географічного або економічного простору. Європейський комітет із стандартизації (CEN), Європейський комітет із стандартизації в електроніці.
Національною є стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни.
Суб’єктами стандартизації в Україні є:
1) центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації (Держспоживінспекція);
2) рада стандартизації та технічного регулювання (Положення про яку втратило чинність ще 2007, але норми про неї містяться в ЗУ «Про стандарти. тех. регламенти…») ;
3) технічні комітети стандартизації; (є Типове положення про ТКС 2002р )
4) інші суб'єкти, що займаються стандартизацією (ЦОВВ, організації, навіть Міноборони :)
Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування.
#25. Нормативні документи із стандартизації: поняття, види та порядок застосування.
Нормативний документ - документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх
результатів.
Відповідно до ст. 15 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі нормативні документи із стандартизації:
1) технічні регламенти;
2) стандарти;
3) кодекси усталеної практики;
4) класифікатори;
5) технічні умови.
Стандарт – документ, розроблений на основі консенсусу та затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального і багаторазового використання правила, інструкції або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, включаючи продукцію, процеси або послуги, дотримання яких є необов'язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи послуги;
Кодекс усталеної практики (звід правил) – документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.
Технічні умови – документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом.
Технічний регламент – закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.
Класифікатор – документ, який містить систематизований звід найменувань та кодів класифікаційних груп та/або об’єктів класифікації. В якості об’єктів класифікації виступають об’єкти стандартизації.
За рівнем суб’єктів стандартизації і технічного регулювання нормативні документи із стандартизації поділяються на такі види:
1) технічні регламенти, прийняті у виді закону Верховної Ради України або нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України;
2) національні стандарти, кодекси усталеної практики та класифікатори, прийняті чи схвалені центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації;
3) стандарти, технічні умови та кодекси усталеної практики, прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що займаються питаннями стандартизації.
За загальним правилом, застосування стандартів відбувається на добровільних засадах, якщо інше не встановлено законодавством України. Застосову.ть безпосередньо чи шляхом посилання на них.
Застосування стандартів чи їх окремих положень стає обов’язковим:
- для всіх суб'єктів господарювання, якщо це передбачено в технічних регламентах чи інших нормативно-правових актах;
- для учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти;
- для виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні;
- для виробника чи постачальника, якщо його продукція сертифікована щодо дотримання вимог стандартів.
