#38. Способи забезпечення господарських зобов`язань.

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ).

Зобов'язання суб'єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки, можуть бути забезпечені державною гарантією у випадках та у спосіб, передбачених законом.

За характером дій кредитора у разі порушення основного зобов’язання види забезпечення виконання господарського договору поділяються на дві групи:

- зобов’язальні, в яких кредитор має право вимагати вчинення певних дій на його користь іншою особою (що надала забезпечення)

- речово-правові, в яких кредитор має самостійне право накласти стягнення на майно (речове право на чуже майно).

До зобов’язальних видів належать: неустойка, порука, гарантія та завдаток.

Речово-правовими видами забезпечення вважаються: застава і притримання.

У сфері господарювання особливості забезпечення виконання договорів встановлені щодо неустойки та публічної застави.

Особливості щодо неустойки полягають в її формі, виді та розмірі.

Згідно із ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України неустойка проявляється лише в одній формі – грошовій. Штрафними санкціями у Господарському кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка).

Відповідно до ч.1 ст. 232 Господарського кодексу України у сфері господарювання за загальним правилом встановлюється залікова неустойка. Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов’язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.У сфері господарювання діє обмеження щодо максимального розміру неустойки у виді пені.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22 листопада 1996 року розмір пені у грошових зобов’язаннях між суб’єктами господарювання обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 201 Господарського кодексу України передбачено запровадження нового виду забезпечення виконання договірних зобов’язань у сфері господарювання, який називається публічною заставою.

З метою нейтралізації несприятливих наслідків від економічних злочинів законом може бути передбачено обов'язок комерційних банків, страховиків, акціонерних товариств та інших суб'єктів господарювання, які залучають кошти або цінні папери громадян і юридичних осіб, передавати частину своїх коштів для формування єдиного страхового фонду публічної застави.

У разі невиконання або неналежного виконання договору у сфері господарювання до його порушника може бути застосовано господарсько-договірну санкцію.

Господарсько-договірна санкція – це негативний правовий наслідок, встановлений актом господарського законодавства, що застосовується до правопорушника у разі невиконання або неналежного виконання господарського договору.

За змістом та порядком застосування виділяється три види господарсько-договірних санкцій:

- примусове виконання добровільно невиконаного обов’язку;

- оперативно-господарські санкції;

- господарсько-договірна відповідальність.

У разі невиконання боржником свого обов’язку за господарським договором добровільно, він може бути примушений до його виконання в примусовому, тобто судовому порядку.

Відповідно до ч.5 ст. 226 Господарського кодексу України у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Якщо річ, визначену індивідуальними ознаками ще не передано, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов’язання на користь якого виникло раніше, а коли це не можливо визначити, – кредитор який першим пред’явив позов (ст. 620 ЦК України).

У разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.

Оперативно-господарські санкції – передбачені договором засоби оперативного впливу на боржника, спрямовані на попередження інших правопорушень або зменшення їх шкідливих наслідків.

Оперативно-господарські санкції характеризуються такими особливостями:

- вони не залежать від сили державного примусу;

- вони застосовуються управненою особою в односторонньому порядку;

- вони застосовуються у лише у випадках, передбачених господарським договором;

- вони застосовуються незалежно від вини суб’єкта, який порушив господарський договір;

- вони можуть застосовуватися одночасно із відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Оперативно-господарські санкції поділяються на види за їх спрямованістю.